Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Проза
Моя подруга
Моя любов до неї чуттєва, майже еротична. Але це не важливо, тому що справжній еротизм народжується з духовної близькості.
Мені подобається на неї дивитися, адже вона не просто гарна, вона прекрасна. Коли сміється і коли плаче, коли припудрює свій носик и коли хвалиться новеньким браслетом на блискучій засмаглій руці.
Інколи у неї буває серйозний вигляд. Ну це тоді, коли вона говорить про важливі для себе речі – юриспруденцію і йогу. Вона така смішна, коли має серйозний вигляд. Їй більше личить посмішка.
Інколи їй приходять в голову дурнуваті речі, наприклад, зробити татуювання: на пальці руки витатуювати красиве каліграфічне LOVE… А тепер уявіть адвоката на зустрічі з клієнтом. Красива молода освічена жінка в діловому костюмі з таким ось тату на руці. Але те LOVE не потребує викарбовування, воно світиться в її очах, бо вона любить себе, любить людей, любить світ…
Мені подобається її фотографувати. Вона наказує мені: сфотографуй мене так, аби я була стервою. Поки фотоапарат фокусується, я не дивлюся на неї, але за мить бачу в об’єктиві справжню стерву. А потім просить: а тепер сфоткай так, аби я була наївна і юна. Все виходить. І я замислююся: чи то я такий геніальний фотограф, чи вона геніальна модель? Не те і не інше. Просто вона різна: вона може бути стервою, може бути гарною і доброю, юною і наївною, чарівною і відштовхуючою. Вона справжня жінка.
А ще вона наполовину блондинка. Не дивіться на її чорняве волосся. Просто в одній півкулі її мозоку живе врівноважена розумниця-всезнайка. Звичайно, вона знає, як треба жити. Вона правильно харчується, займається йогою, дбає про свій духовний та інтелектуальний розвиток. Вона дає мені слушні поради. Вона витягує мене, коли я лечу в прірву. Вона виграє безперспективні справи і укладає найскладніші угоди. Вона -талановита.
Проте в іншій півкулі суцільний мотлох, який складається зі статусів контакту та фейсбуку, панчішок та трусиків, помад та бусів. Цю, іншу, хвилюють проблеми епіляції, дефлорації та емансипації. Хоча ні. Це вже я від себе))) Але вона запросто може вилакати пляшку коньяку і мучитися головним болем на ранок. Вона може загаятись де-інде до півночі й потім витратити денний заробіток на таксі додому. А інколи, коли вона втрачає твердь під ногами, я вчу її ходити по воді.
До чого я це? А просто. Вона прикольна. Вона класна. Вона хороша. Вона – моя подруга.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Моя подруга
Моя любов до неї чуттєва, майже еротична. Але це не важливо, тому що справжній еротизм народжується з духовної близькості.Мені подобається на неї дивитися, адже вона не просто гарна, вона прекрасна. Коли сміється і коли плаче, коли припудрює свій носик и коли хвалиться новеньким браслетом на блискучій засмаглій руці.
Інколи у неї буває серйозний вигляд. Ну це тоді, коли вона говорить про важливі для себе речі – юриспруденцію і йогу. Вона така смішна, коли має серйозний вигляд. Їй більше личить посмішка.
Інколи їй приходять в голову дурнуваті речі, наприклад, зробити татуювання: на пальці руки витатуювати красиве каліграфічне LOVE… А тепер уявіть адвоката на зустрічі з клієнтом. Красива молода освічена жінка в діловому костюмі з таким ось тату на руці. Але те LOVE не потребує викарбовування, воно світиться в її очах, бо вона любить себе, любить людей, любить світ…
Мені подобається її фотографувати. Вона наказує мені: сфотографуй мене так, аби я була стервою. Поки фотоапарат фокусується, я не дивлюся на неї, але за мить бачу в об’єктиві справжню стерву. А потім просить: а тепер сфоткай так, аби я була наївна і юна. Все виходить. І я замислююся: чи то я такий геніальний фотограф, чи вона геніальна модель? Не те і не інше. Просто вона різна: вона може бути стервою, може бути гарною і доброю, юною і наївною, чарівною і відштовхуючою. Вона справжня жінка.
А ще вона наполовину блондинка. Не дивіться на її чорняве волосся. Просто в одній півкулі її мозоку живе врівноважена розумниця-всезнайка. Звичайно, вона знає, як треба жити. Вона правильно харчується, займається йогою, дбає про свій духовний та інтелектуальний розвиток. Вона дає мені слушні поради. Вона витягує мене, коли я лечу в прірву. Вона виграє безперспективні справи і укладає найскладніші угоди. Вона -талановита.
Проте в іншій півкулі суцільний мотлох, який складається зі статусів контакту та фейсбуку, панчішок та трусиків, помад та бусів. Цю, іншу, хвилюють проблеми епіляції, дефлорації та емансипації. Хоча ні. Це вже я від себе))) Але вона запросто може вилакати пляшку коньяку і мучитися головним болем на ранок. Вона може загаятись де-інде до півночі й потім витратити денний заробіток на таксі додому. А інколи, коли вона втрачає твердь під ногами, я вчу її ходити по воді.
До чого я це? А просто. Вона прикольна. Вона класна. Вона хороша. Вона – моя подруга.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
