
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.11
00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
2025.10.10
19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
2025.10.10
18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
2025.10.10
17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
2025.10.10
15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
2025.10.10
15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
2025.10.09
20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
2025.10.09
20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
2025.10.09
15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
2025.10.09
13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
2025.10.09
12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Проза
Моя подруга
Моя любов до неї чуттєва, майже еротична. Але це не важливо, тому що справжній еротизм народжується з духовної близькості.
Мені подобається на неї дивитися, адже вона не просто гарна, вона прекрасна. Коли сміється і коли плаче, коли припудрює свій носик и коли хвалиться новеньким браслетом на блискучій засмаглій руці.
Інколи у неї буває серйозний вигляд. Ну це тоді, коли вона говорить про важливі для себе речі – юриспруденцію і йогу. Вона така смішна, коли має серйозний вигляд. Їй більше личить посмішка.
Інколи їй приходять в голову дурнуваті речі, наприклад, зробити татуювання: на пальці руки витатуювати красиве каліграфічне LOVE… А тепер уявіть адвоката на зустрічі з клієнтом. Красива молода освічена жінка в діловому костюмі з таким ось тату на руці. Але те LOVE не потребує викарбовування, воно світиться в її очах, бо вона любить себе, любить людей, любить світ…
Мені подобається її фотографувати. Вона наказує мені: сфотографуй мене так, аби я була стервою. Поки фотоапарат фокусується, я не дивлюся на неї, але за мить бачу в об’єктиві справжню стерву. А потім просить: а тепер сфоткай так, аби я була наївна і юна. Все виходить. І я замислююся: чи то я такий геніальний фотограф, чи вона геніальна модель? Не те і не інше. Просто вона різна: вона може бути стервою, може бути гарною і доброю, юною і наївною, чарівною і відштовхуючою. Вона справжня жінка.
А ще вона наполовину блондинка. Не дивіться на її чорняве волосся. Просто в одній півкулі її мозоку живе врівноважена розумниця-всезнайка. Звичайно, вона знає, як треба жити. Вона правильно харчується, займається йогою, дбає про свій духовний та інтелектуальний розвиток. Вона дає мені слушні поради. Вона витягує мене, коли я лечу в прірву. Вона виграє безперспективні справи і укладає найскладніші угоди. Вона -талановита.
Проте в іншій півкулі суцільний мотлох, який складається зі статусів контакту та фейсбуку, панчішок та трусиків, помад та бусів. Цю, іншу, хвилюють проблеми епіляції, дефлорації та емансипації. Хоча ні. Це вже я від себе))) Але вона запросто може вилакати пляшку коньяку і мучитися головним болем на ранок. Вона може загаятись де-інде до півночі й потім витратити денний заробіток на таксі додому. А інколи, коли вона втрачає твердь під ногами, я вчу її ходити по воді.
До чого я це? А просто. Вона прикольна. Вона класна. Вона хороша. Вона – моя подруга.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Моя подруга

Мені подобається на неї дивитися, адже вона не просто гарна, вона прекрасна. Коли сміється і коли плаче, коли припудрює свій носик и коли хвалиться новеньким браслетом на блискучій засмаглій руці.
Інколи у неї буває серйозний вигляд. Ну це тоді, коли вона говорить про важливі для себе речі – юриспруденцію і йогу. Вона така смішна, коли має серйозний вигляд. Їй більше личить посмішка.
Інколи їй приходять в голову дурнуваті речі, наприклад, зробити татуювання: на пальці руки витатуювати красиве каліграфічне LOVE… А тепер уявіть адвоката на зустрічі з клієнтом. Красива молода освічена жінка в діловому костюмі з таким ось тату на руці. Але те LOVE не потребує викарбовування, воно світиться в її очах, бо вона любить себе, любить людей, любить світ…
Мені подобається її фотографувати. Вона наказує мені: сфотографуй мене так, аби я була стервою. Поки фотоапарат фокусується, я не дивлюся на неї, але за мить бачу в об’єктиві справжню стерву. А потім просить: а тепер сфоткай так, аби я була наївна і юна. Все виходить. І я замислююся: чи то я такий геніальний фотограф, чи вона геніальна модель? Не те і не інше. Просто вона різна: вона може бути стервою, може бути гарною і доброю, юною і наївною, чарівною і відштовхуючою. Вона справжня жінка.
А ще вона наполовину блондинка. Не дивіться на її чорняве волосся. Просто в одній півкулі її мозоку живе врівноважена розумниця-всезнайка. Звичайно, вона знає, як треба жити. Вона правильно харчується, займається йогою, дбає про свій духовний та інтелектуальний розвиток. Вона дає мені слушні поради. Вона витягує мене, коли я лечу в прірву. Вона виграє безперспективні справи і укладає найскладніші угоди. Вона -талановита.
Проте в іншій півкулі суцільний мотлох, який складається зі статусів контакту та фейсбуку, панчішок та трусиків, помад та бусів. Цю, іншу, хвилюють проблеми епіляції, дефлорації та емансипації. Хоча ні. Це вже я від себе))) Але вона запросто може вилакати пляшку коньяку і мучитися головним болем на ранок. Вона може загаятись де-інде до півночі й потім витратити денний заробіток на таксі додому. А інколи, коли вона втрачає твердь під ногами, я вчу її ходити по воді.
До чого я це? А просто. Вона прикольна. Вона класна. Вона хороша. Вона – моя подруга.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію