Любий мій Дідусю!
Я доросла дівчинка.
Більшість людей, характеризуючи себе скажуть: я не подарунок. Але про себе я такого сказати не можу по одній простій причині: я – подарунок! Твій новорічний подарунок моїм батькам. Мені через тиждень виповниться тридцять два роки. Пам’ятаєш той день, коли приніс мене в своїй атласній торбинці… Ти ще думав тоді: кому б підкинути таке щастя? Не знаю, чим заслужили мене мої батьки, але певно що вони були дуже чемними, якщо їм дісталася саме я.
Йшли роки. А я так і лишалася подарунком. Пам’ятаю, директриса шепотіла новоспеченому класному керівникові на вушко, що йому дістався непоганий клас, але з «подаруночком». Вона саме мене мала на увазі. Бо ніхто так віртуозно не вмів більше в нашому класі виводити вчителів, зривати уроки, організовувати колективні акції непослуху.
А коли мені було п'ятнадцять, мене нагородили в піонерському таборі відзнакою: кращий подарунок зміни. Притому додали, що без мене вихователям довелося б нудьгувати.
Взагалі то нудьга – негарне відчуття, яке штовхає людей на різні, гарні і не дуже, вчинки. Поруч зі мною вчинки людей стають усвідомленими, оскільки зі мною ніколи нудьгувати: треба діяти.
А потім я побачила його. І вирішила, що подарую себе йому. Сьогодні він мене спитав: як думаєш, ти хороша, чи погана? Неправильне запитання – подумала я: «Спитай мене краще, чи подарунок я чи ні, і я точно знатиму, що відповісти. Я-подарунок. Твій подарунок.»
Я подарунок своїм друзям. Адже роблю їх життя яскравішим, більш різнобарвним. Я знаю, вони багато разів говорили мені про це самі.
Я люблю намиста, панчішки, трусики і хороші духи. Оскільки все ж таки краще, коли подарунок гарно упакований. Хоча…Можна подарувати гарну річ і просто так, без прикрас… Це не важливо.
Я подарунок і все тут.
І від того стає трохи сумно… Це вперше, Дудусю Морозе, що я пишу тобі листа. Хіба подарунок може просити Діда Мороза подарувати і йому що-небудь? І за великим рахунком, чи можу я просити літню людину дарувати мені якийсь іграшковий мотлох? Дідусю, ти гарний. Мені подобаються твої білі вуса і борода. Мені подобається твій морозно-ялинковий запах. Мені подобається твій одяг: повсякденний червоний і святковий синій. Мені подобається твоя онука Снігуронька. Мені подобається твоя красива донька Зима. До речі, ти так і не сказав, від кого ти її народив? Дідусю, ти сам - і є подарунок!
Я не можу тебе просити ні про що. У мене все є. У мене є мої любі батьки. Мої кохані чоловік і син. У мене є друзі. У мене є здоров’я. У мене є чорні очі і довгі ноги. У мене є голова на плечах. Вона точно там є (я бачила в люстерці)))). В мене є талант і харизма. В мене є гарна освіта і диплом. Навіть два, чи скільки їх там в шухляді?
Я не буду просити тебе зробити мене більш доброю, розумною, або додати талану. Я не буду просити тебе дати довге життя моїм коханим і близьким. Я не буду просити тебе про мир в своєму і не тільки серцях. З цими проханнями я піду до Бога.
І все ж таки я попрошу. Є на світі жінка. Така як я. Вона – подарунок для своїх рідних і друзів. І її життя в небезпеці. Розкажи всім, кого будеш вітати З Новим Роком про її біду, про те, що вона потребує допомоги. Можливо, це врятує її. І подарує її дітям ще багато щасливих Нових Років.

P.S. Ірина Борщева (Бовина). Діагноз: гострий промієлоцитарний лейкоз.
КБ ПриватБанк (гривна)
№ картки 5211537419793190
Борщев Сергій Олександрович, або
№ картки 6762462052609523
Бовина Олена Михайлівна (сестра)
ПАТ “ПУМБ” (гривня)
Банк отримувач Вітд. №1 ПУМБ в Дн-ську
МФО 334851
Код отримувача 2926506372
Отримувач Борщев Сергій Олександрович
Картрахунок 26252976838397
Webmoney:
гривня — U134372581863
USD — Z280217679004
Euro — E268746511013
Рубль - R393729719951