Толкачов Олексій. Омріяна Україна.
Ключ до майбутнього. – К.: Альфа Реклама, 2012.-72с.

Як то кажуть, мріяти не заборониш. От ми, українці й мріємо, кожен про своє: той про садочок, цей про млиночок, хто про вишневенький садочок... Ніби в тому розмаїтті мрій і немає крамоли, навіть навпаки люди ж до чогось прагнуть, але все впирається в матеріальне, споживацьке, а значить - бездуховне. Немає тої думки, тієї ідеї, що об’єднала б усіх українців. Кожен хоче свій «окремий хутір».
Вже більше двадцяти років наші політичні мужі намагаються, чи роблять вигляд, що намагаються, щось родити, на кшталт національної ідеї, показати напрям руху нашого «воза».А він і досі там.
Українська ідея, де ти? Відзовися!
«Скільки зламано списів, - пише в своїй книзі О. Толкачов про українську ідею – а політична еліта, яка мала би вести народ шляхом прогресу, пропонує зовсім інші, мізерні ідеї. Одні штовхають до НАТО, інші до Росії. Для когось омріяна Україна зводиться до ринкових реформ. «Україна для українців, «Європейська Україна», «Злагода». Хіба це ідеї? Це мрія про якусь другорядну Україну, що плететься в хвості передових країн, яка хоче відсидітися за тином, сховатися в тіні когось сильнішого – «старшого брата», чи натівської парасольки».
Але автор нагадує й історія підтверджує: « Не вийде, панове!»
Дві великі катастрофи минулого століття – світові війни, прокотилися по нашій території, забравши мільйони життів українців. Хоча наша держава не висувала ніяких територіальних претензій до сусідів і не мала політичних інтересів. Тому, то нам не потрібна ідея про щось тихе, посереднє – вишневий садочок, чи хутір на узбіччі. Світ глобалізується і Україна має стати лідером в сучасному шматованому кризами світі. Тут я цілком солідарний із автором.
І от в цьому хаосі, в цьому океані безвиході народилася світла думка, такий собі поплавок,
За який має вхопитися Україна. Саме про це йдеться в книжці, вірніше брошурі Олексія Толкачова - «Омріяна Україна»
Здавалося б, все так просто – основна Біблійна заповідь – ЛЮБОВ.
Любов до ближнього, до сім’ї, до свого краю, до України, до людства. Автор, на мою думку, в своєму публіцистичному творі-роздумі, проаналізувавши стан нашої сучасної держави, знайшов єдино правильний вихід: не потрібно шукати національну ідею в Трипіллі, козаках, УПА чи Голодоморі. Історія вже є її не зміниш, її потрібно вивчати переосмислювати, а не наживати на ній політичні дивіденди.
«Мізерність ідеї обумовлює відсутність політичної волі для творення в Україні чогось більшого за реальність – прекрасного і процвітаючого». О. Толкачов.
Автор книги «Омріяна Україна», пропонує не мізерну, а всепланетарну ідею, яка згуртує всіх громадян України й «виведе нашу державу в геополітичні лідери на просторі від Центральної Європи до Уралу, що творитиме власну стратегію з Півночі на Південь спираючись на Чорноморський регіон».
Чергова фантастика, утопія, скажете ви! Проте не поспішайте відмахуватися й іронічно посміхатися. Візьміть краще в руки книжку Олексія Толкачова «Омріяна Україна – ключ до майбутнього». Автор не фантаст і навіть не письменник – він політичний діяч в минулому. Тому то й твір проникнутий глибоким філософським і політичним аналізом нашого сьогодення. Крім того, це мрія, що спонукає до дії. Твердження автора часом викликають суперечливі думки. Інколи із ним хочеться сперечатися. Наприклад: О. Толкачов запевняє, що якби в 33 році народ піднявся на повстання, то жертв було б набагато менше, навіть якби його потопили в крові, (я тут згідний), але разом із тим він закликає любити ворога. Я б сказав, за право мати любов потрібно боротися.
Бо саме ЛЮБОВ – Толкачов висуває в провідну національну ідею. Здається, для чого було сушити голови політикам і науковцям, все так просто – основна Біблійна заповідь, ось вона перед нами. Дійте! Але чому ж за дві тисячі років, від часу заповідей Христа, світ так і не просунувся на шляху до загальної, вселюдської ЛЮБОВІ? А саме ЛЮБОВ має лежати в фундаменті майбутньої Омріяної України і всього цивілізованого світу.
І тут автор показує, що він не тільки мрійник, а й чудовий теоретик. Він шукає і показує шляхи як приблизити Омріяну Україну. Олексій Толкачов знаходить ті перешкоди які стоять на шляху до мрії. Вони на поверхні, як реп’яхи приліпилися до наших національних жупанів. Не думайте що то наш політичний вибір: комунізм чи капіталізм, пережитий голодомор чи зовнішні чинники, або ж відсутність демократії. Коріння тих «реп’яхів» залягає значно глибше – «на рівні національного характеру українців, менталітету, колективних переконань».
Причини сучасної «Руїни» в нас самих.
Що ж, на думку автора, заважає українцям вийти в світові лідери й збудувати «Омріяну Україну» ? Не роблячи аналізу звідки це набуття, бо тут і так ясніше ясного (колоніальне минуле не могло пройти безслідно) О. Толкачов називає чотири чинники національної свідомості, що тримають нас за поли.
1. Безперспективність буття. Страх зазирнути в завтрашній день, як в пересічного українця, так і в батьків державотворення.
2. Комплекс жертви. Споконвіку ми жертва: татарів, ляхів, москалів, жидів, більшовиків, зрадників, підступних ворогів, обставин, змов, і, зрештою, важкої долі безталанної…
3. Комплекс меншовартості, замаскований під образ соромливості. О. Толкачов підкреслює, що цей комплекс заважає українцеві відчути себе першим номером в світовому бутті.
4. Матриця ненависті. Ненавидіти ми вміємо чи не краще за всіх. Ми ненавидимо: політиків, чиновників, хабарників, податківців, ворогів, сусідів …Автор, проводжуючи дослідження доводить, що найперше ми ненавидимо себе за свої комплекси, слабкість, долю, історію, і вкінець, за мізерність своїх устремлінь і прагнень.
Це кінцевий діагноз Олексія Толкачова, точний і чесний. Звідти й наше буксування, звідти й наша влада. З автором можна спорити, але відкидати його висновки не варто.
Проте Толкачов не зупиняється на простому діагностуванню хворого суспільства. Він, як справжній цілитель, шукає ліки. А ліки це та нова ідея, той ключ, що відімкне двері в майбутнє нашої Вітчизни.
Сьогодні нам катастрофічно не вистачає любові. Автор «Омріяної України» твердить, що любов дасть новий вимір таким основоположним цінностям, як свобода, воля і гармонія. Три кити, які плавають в океані любові, саме на них стоятиме наша Омріяна Україна. Так, це в сьогоденні звучить нереально, навіть якось надто фантастично, але коли є ідея, є прагнення, це вже спонукає до дії. Автор твердить, що приблизитися до нашої національної мрії ми можемо вже сьогодні, почавши із себе.
«Коли хоч п’ять відсотків нації прийме національну ідею й житиме за нею, скоро й все суспільство пристане до них»
Твір написаний у формі філософського трактату, мрії –утопії, що перегукуються із ідеями великого українського філософа світового виміру – Григорія Сковороди. Прочитане викликає багато заперечень, запитань до автора, проте будьте певні, байдужим не залишить жодного українця.
« Бо спочатку було слово. А мрія пробуджує слово, вона кристалізується й стає реальністю. Лише той хто не може мріяти не має перспективи». О. Толкачов.