ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.16
09:39
Той, хто танцює бариню,
поверни нам загиблих,
щоб з посмішками безхмарними
піднялися з могили,
щоб наша земля свята
очистилася від мін,
а знищені міста
повстали з руїн,
поверни нам загиблих,
щоб з посмішками безхмарними
піднялися з могили,
щоб наша земля свята
очистилася від мін,
а знищені міста
повстали з руїн,
2024.11.16
05:48
Зненацька гавкнула собака,
Зробивши злякано підскок, -
І подалася з переляку
В свій облюбований куток.
Завила втомлена сирена
І винувато, й голосніш,
І смерті страх вселився в мене
Та краяв серце, наче ніж.
Зробивши злякано підскок, -
І подалася з переляку
В свій облюбований куток.
Завила втомлена сирена
І винувато, й голосніш,
І смерті страх вселився в мене
Та краяв серце, наче ніж.
2024.11.15
22:56
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного
Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного
Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань
2024.11.15
17:30
«Па хахлам! Агонь!» –
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо
2024.11.15
14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..
Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..
Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля
2024.11.15
14:46
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,
2024.11.15
11:40
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі
2024.11.15
07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.
2024.11.15
07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.
2024.11.15
06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…
2024.11.14
20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва
2024.11.14
16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,
2024.11.14
15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.
Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.
Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати
2024.11.14
08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…
Абеліт - вибухова суміш
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…
Абеліт - вибухова суміш
2024.11.14
05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.
2024.11.13
21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно
жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно
жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Тибель (1960) /
Проза
Різдвяна зірка
Різдво. Різдво до нас у домівки завітало - Коляду привело. Хоча всі його чекали, готувались, а воно прийшло - якось враз. Господиня ще не встигла допекти в печі останню страву, дочка підмести підлогу, а Віфлеємська Зірка вже на небі. Закликає свято до хати. Стоїть на столах свіжа кутя, через комин пахощі до неба піднімаються. Лоскочуть старому Місяцю сиві вуса. Дуже йому хочеться спробувати, та високо, дістати не може. Сердиться старий і спересердя штовхає товстеньку тітку Хмару. Та від несподіванки пухкає і розсипає над хатами повні жмені снігу.
А в хатинах сідають за святковий стіл. Смачна різдвяна кутя, смачні пироги. В інших чути сміх, веселощі - діти готуються йти колядувати. Дістаються колишні материні плаття, старі простирадла, вивертаються кожухи. Весело всім - „Вертеп” готують. А он уже побігли поодинокі гурти дітлахів. Ці, не виряджені, ніколи їм, спішать першими заколядувати, обійти всі домівки.
Тим часом Зоря вже підбилась височенько, причепурилась, виглядаючись у люстерко і підморгнула Морозенку. Він зашарівся від надмірної уваги і став сором’язливо виводити на вікнах візерунки. Село ожило. З різних кінців чути спів, веселощі – пішли колядники: молодь, дорослі, діти, усі в перемішку. Із зіркою попереду, із царями, козаками, ангелами, чортами – як справжнісінькі. Потішають господарів, веселяться, гарну звістку несуть: „Христос народився”!
Сиплються в торбини пироги, завиванці, крученики, мідяки, гроші - свято ж.
Навкруги радість, дзвінкий сміх, веселощі. Колядки лунають звідусіль, здіймаються над селом, линуть до неба:
„ Добрий вечір тобі пане господарю ...”, „ Радуйся небо, земля веселися ...”, „ Нова радість стала, яка не бувала...”
Зоря Віфлеємська всміхається, споглядає з висоти на святкову землю, а тоді простягає руку насупленому Місяцю й тягне його до танцю. Вітер грайливо підхопив неповоротку Хмару і вони враз закрутились у вальсі. Тільки Мороз стидається, стоїть тихенько в куточку біля ставка і кригу лагодить. Та за мить веселий гурт підхоплює його і Морозенко вже кружляє в танку. Невтомні янголята пурхають між поважними танцюристами, задаючи веселості.
„ Із Різдвом Вас, з Колядами!” – лунає звідусіль.
Велике, веселе свято прийшло.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Різдвяна зірка
Різдво. Різдво до нас у домівки завітало - Коляду привело. Хоча всі його чекали, готувались, а воно прийшло - якось враз. Господиня ще не встигла допекти в печі останню страву, дочка підмести підлогу, а Віфлеємська Зірка вже на небі. Закликає свято до хати. Стоїть на столах свіжа кутя, через комин пахощі до неба піднімаються. Лоскочуть старому Місяцю сиві вуса. Дуже йому хочеться спробувати, та високо, дістати не може. Сердиться старий і спересердя штовхає товстеньку тітку Хмару. Та від несподіванки пухкає і розсипає над хатами повні жмені снігу.
А в хатинах сідають за святковий стіл. Смачна різдвяна кутя, смачні пироги. В інших чути сміх, веселощі - діти готуються йти колядувати. Дістаються колишні материні плаття, старі простирадла, вивертаються кожухи. Весело всім - „Вертеп” готують. А он уже побігли поодинокі гурти дітлахів. Ці, не виряджені, ніколи їм, спішать першими заколядувати, обійти всі домівки.
Тим часом Зоря вже підбилась височенько, причепурилась, виглядаючись у люстерко і підморгнула Морозенку. Він зашарівся від надмірної уваги і став сором’язливо виводити на вікнах візерунки. Село ожило. З різних кінців чути спів, веселощі – пішли колядники: молодь, дорослі, діти, усі в перемішку. Із зіркою попереду, із царями, козаками, ангелами, чортами – як справжнісінькі. Потішають господарів, веселяться, гарну звістку несуть: „Христос народився”!
Сиплються в торбини пироги, завиванці, крученики, мідяки, гроші - свято ж.
Навкруги радість, дзвінкий сміх, веселощі. Колядки лунають звідусіль, здіймаються над селом, линуть до неба:
„ Добрий вечір тобі пане господарю ...”, „ Радуйся небо, земля веселися ...”, „ Нова радість стала, яка не бувала...”
Зоря Віфлеємська всміхається, споглядає з висоти на святкову землю, а тоді простягає руку насупленому Місяцю й тягне його до танцю. Вітер грайливо підхопив неповоротку Хмару і вони враз закрутились у вальсі. Тільки Мороз стидається, стоїть тихенько в куточку біля ставка і кригу лагодить. Та за мить веселий гурт підхоплює його і Морозенко вже кружляє в танку. Невтомні янголята пурхають між поважними танцюристами, задаючи веселості.
„ Із Різдвом Вас, з Колядами!” – лунає звідусіль.
Велике, веселе свято прийшло.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію