Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Тибель (1960) /
Проза
Різдвяна зірка
Різдво. Різдво до нас у домівки завітало - Коляду привело. Хоча всі його чекали, готувались, а воно прийшло - якось враз. Господиня ще не встигла допекти в печі останню страву, дочка підмести підлогу, а Віфлеємська Зірка вже на небі. Закликає свято до хати. Стоїть на столах свіжа кутя, через комин пахощі до неба піднімаються. Лоскочуть старому Місяцю сиві вуса. Дуже йому хочеться спробувати, та високо, дістати не може. Сердиться старий і спересердя штовхає товстеньку тітку Хмару. Та від несподіванки пухкає і розсипає над хатами повні жмені снігу.
А в хатинах сідають за святковий стіл. Смачна різдвяна кутя, смачні пироги. В інших чути сміх, веселощі - діти готуються йти колядувати. Дістаються колишні материні плаття, старі простирадла, вивертаються кожухи. Весело всім - „Вертеп” готують. А он уже побігли поодинокі гурти дітлахів. Ці, не виряджені, ніколи їм, спішать першими заколядувати, обійти всі домівки.
Тим часом Зоря вже підбилась височенько, причепурилась, виглядаючись у люстерко і підморгнула Морозенку. Він зашарівся від надмірної уваги і став сором’язливо виводити на вікнах візерунки. Село ожило. З різних кінців чути спів, веселощі – пішли колядники: молодь, дорослі, діти, усі в перемішку. Із зіркою попереду, із царями, козаками, ангелами, чортами – як справжнісінькі. Потішають господарів, веселяться, гарну звістку несуть: „Христос народився”!
Сиплються в торбини пироги, завиванці, крученики, мідяки, гроші - свято ж.
Навкруги радість, дзвінкий сміх, веселощі. Колядки лунають звідусіль, здіймаються над селом, линуть до неба:
„ Добрий вечір тобі пане господарю ...”, „ Радуйся небо, земля веселися ...”, „ Нова радість стала, яка не бувала...”
Зоря Віфлеємська всміхається, споглядає з висоти на святкову землю, а тоді простягає руку насупленому Місяцю й тягне його до танцю. Вітер грайливо підхопив неповоротку Хмару і вони враз закрутились у вальсі. Тільки Мороз стидається, стоїть тихенько в куточку біля ставка і кригу лагодить. Та за мить веселий гурт підхоплює його і Морозенко вже кружляє в танку. Невтомні янголята пурхають між поважними танцюристами, задаючи веселості.
„ Із Різдвом Вас, з Колядами!” – лунає звідусіль.
Велике, веселе свято прийшло.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Різдвяна зірка
Різдво. Різдво до нас у домівки завітало - Коляду привело. Хоча всі його чекали, готувались, а воно прийшло - якось враз. Господиня ще не встигла допекти в печі останню страву, дочка підмести підлогу, а Віфлеємська Зірка вже на небі. Закликає свято до хати. Стоїть на столах свіжа кутя, через комин пахощі до неба піднімаються. Лоскочуть старому Місяцю сиві вуса. Дуже йому хочеться спробувати, та високо, дістати не може. Сердиться старий і спересердя штовхає товстеньку тітку Хмару. Та від несподіванки пухкає і розсипає над хатами повні жмені снігу.
А в хатинах сідають за святковий стіл. Смачна різдвяна кутя, смачні пироги. В інших чути сміх, веселощі - діти готуються йти колядувати. Дістаються колишні материні плаття, старі простирадла, вивертаються кожухи. Весело всім - „Вертеп” готують. А он уже побігли поодинокі гурти дітлахів. Ці, не виряджені, ніколи їм, спішать першими заколядувати, обійти всі домівки.
Тим часом Зоря вже підбилась височенько, причепурилась, виглядаючись у люстерко і підморгнула Морозенку. Він зашарівся від надмірної уваги і став сором’язливо виводити на вікнах візерунки. Село ожило. З різних кінців чути спів, веселощі – пішли колядники: молодь, дорослі, діти, усі в перемішку. Із зіркою попереду, із царями, козаками, ангелами, чортами – як справжнісінькі. Потішають господарів, веселяться, гарну звістку несуть: „Христос народився”!
Сиплються в торбини пироги, завиванці, крученики, мідяки, гроші - свято ж.
Навкруги радість, дзвінкий сміх, веселощі. Колядки лунають звідусіль, здіймаються над селом, линуть до неба:
„ Добрий вечір тобі пане господарю ...”, „ Радуйся небо, земля веселися ...”, „ Нова радість стала, яка не бувала...”
Зоря Віфлеємська всміхається, споглядає з висоти на святкову землю, а тоді простягає руку насупленому Місяцю й тягне його до танцю. Вітер грайливо підхопив неповоротку Хмару і вони враз закрутились у вальсі. Тільки Мороз стидається, стоїть тихенько в куточку біля ставка і кригу лагодить. Та за мить веселий гурт підхоплює його і Морозенко вже кружляє в танку. Невтомні янголята пурхають між поважними танцюристами, задаючи веселості.
„ Із Різдвом Вас, з Колядами!” – лунає звідусіль.
Велике, веселе свято прийшло.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
