ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.28
10:42
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
2024.09.28
09:52
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
2024.09.28
08:43
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
2024.09.28
06:39
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
2024.09.28
05:24
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
2024.09.28
03:02
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
2024.09.27
15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
2024.09.27
08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
2024.09.27
06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
2024.09.27
05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
2024.09.27
04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
2024.09.27
01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам
2024.09.26
18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
2024.09.26
14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
2024.09.26
09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
2024.09.26
08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Тибель (1960) /
Проза
Щедрий вечір
Морозенко витрусив зі свого рукава тітку Хурделицю, і вона понеслась над полями, спотикаючись і розсипаючи повсюдно снігом. Хоче вспіти старенька за родичем, Роком старим. А той запряг пару-трійку швидкоплинних хмарок і вирушив у дорогу на зоряному возі. За погонича в нього Вітер Вітруганище. Від честі такої пишається, щоки роздуває, попереду себе табунці хмарок гонить. За колісницею гамірно, маленькі янголята за воза чіпляються, колеса підштовхують, на гринжолики сідають, за сиву бороду дідуся смикають, веселяться, регочуть. Дід сердитий, чмихає, та у вуса посміхається. Над полями, річками, долинами, чепурними хатками проносяться - усі линуть до зоряної брами. Успіти б до часу.
А внизу в затишній хатинці - щедра вечеря. Кутя, дванадцять страв, свічка різдвяна горить. На покуті Дідух колоссям ворушить, багатство в хату запрошує.
Сім’я богу молиться. Вишиванки кругом: гарно, затишно. А в шиби снігом сипле, гілками яблунь вітер постукує, у димарі гуде – Старий рік із хазяями прощається. Добрий був рік – щедрий.
Молодий Місяць ріжки наставив, із хмарами борюкався, ніби молодий бичечок вистрибував, та помітив діда на возі, за веселою компанією погнався. Янголята підлетіли до брами, золоті засувки відкривають. Тяжкі ворота небесні, блискучі защіпки ніяк не піддаються малечі. А вони стараються, крильцями лопотять, крекчуть, пнуться. Місяць глянув і підбіг допомагати веселим крихіткам. Разом відсунули засув – небо відкрилося. Відбігли за обрій хмари, а на небі розсипались зорі. Тихо стало надворі. Щедрий вечір настав.
У хаті дітлахи сміються. Хлопчаки в «Маланку» перевдягаються – готуються «Козу» водити. Батько з матір’ю, аж котяться зо сміху, коли розмальовані дітлахи репетирують. А он хатинку, ніби горобці калину, обсипала дітлашня – щедрують. Господарі, «Козі» мішки наповняють. Веселощі не втихають. Здається всі діти повисипали з домівок, щоб привітати з Новим роком. Щедрівки навколо – радісно, весело, щасливо, гамірно. Щедрий вечір.
Із відкритої зоряної брами, повагом виїжджає на Чумацькому Возі, Новий рік. Він ще зовсім малюк, сидить скраєчку на возі біля Святого Василя, золотими віжками зоряних волів поганяє. Воли йдуть ремигаючи по Чумацькому Шляху до небесних воріт. Тут зустрічає їх Старий рік, бере малюка на руки, високо підкидає, цілує, передає свою палицю, а сам пересідає на його воза. Воли йдуть далі Чумацьким Шляхом. А Новий рік вітається з янголятами. Веселуни грайливо підхоплюють малюка під руки і з радісним сміхом линуть до землі.
Хлопчаки щедрують, з дівчатками в сніжки кидаються, на санчатах із гірки з’їжджають, подарунками хваляться. Весело, радісно - сміх сріблом сиплеться. Парубки до дівчат залицяються, у вікна заглядають, а ті зібрались на „вечорниці”, гадають на судженого, бажання загадують.
Усе збудеться, бо сьогодні небо відкрите.
Щедрий вечір наступив!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щедрий вечір
Морозенко витрусив зі свого рукава тітку Хурделицю, і вона понеслась над полями, спотикаючись і розсипаючи повсюдно снігом. Хоче вспіти старенька за родичем, Роком старим. А той запряг пару-трійку швидкоплинних хмарок і вирушив у дорогу на зоряному возі. За погонича в нього Вітер Вітруганище. Від честі такої пишається, щоки роздуває, попереду себе табунці хмарок гонить. За колісницею гамірно, маленькі янголята за воза чіпляються, колеса підштовхують, на гринжолики сідають, за сиву бороду дідуся смикають, веселяться, регочуть. Дід сердитий, чмихає, та у вуса посміхається. Над полями, річками, долинами, чепурними хатками проносяться - усі линуть до зоряної брами. Успіти б до часу.
А внизу в затишній хатинці - щедра вечеря. Кутя, дванадцять страв, свічка різдвяна горить. На покуті Дідух колоссям ворушить, багатство в хату запрошує.
Сім’я богу молиться. Вишиванки кругом: гарно, затишно. А в шиби снігом сипле, гілками яблунь вітер постукує, у димарі гуде – Старий рік із хазяями прощається. Добрий був рік – щедрий.
Молодий Місяць ріжки наставив, із хмарами борюкався, ніби молодий бичечок вистрибував, та помітив діда на возі, за веселою компанією погнався. Янголята підлетіли до брами, золоті засувки відкривають. Тяжкі ворота небесні, блискучі защіпки ніяк не піддаються малечі. А вони стараються, крильцями лопотять, крекчуть, пнуться. Місяць глянув і підбіг допомагати веселим крихіткам. Разом відсунули засув – небо відкрилося. Відбігли за обрій хмари, а на небі розсипались зорі. Тихо стало надворі. Щедрий вечір настав.
У хаті дітлахи сміються. Хлопчаки в «Маланку» перевдягаються – готуються «Козу» водити. Батько з матір’ю, аж котяться зо сміху, коли розмальовані дітлахи репетирують. А он хатинку, ніби горобці калину, обсипала дітлашня – щедрують. Господарі, «Козі» мішки наповняють. Веселощі не втихають. Здається всі діти повисипали з домівок, щоб привітати з Новим роком. Щедрівки навколо – радісно, весело, щасливо, гамірно. Щедрий вечір.
Із відкритої зоряної брами, повагом виїжджає на Чумацькому Возі, Новий рік. Він ще зовсім малюк, сидить скраєчку на возі біля Святого Василя, золотими віжками зоряних волів поганяє. Воли йдуть ремигаючи по Чумацькому Шляху до небесних воріт. Тут зустрічає їх Старий рік, бере малюка на руки, високо підкидає, цілує, передає свою палицю, а сам пересідає на його воза. Воли йдуть далі Чумацьким Шляхом. А Новий рік вітається з янголятами. Веселуни грайливо підхоплюють малюка під руки і з радісним сміхом линуть до землі.
Хлопчаки щедрують, з дівчатками в сніжки кидаються, на санчатах із гірки з’їжджають, подарунками хваляться. Весело, радісно - сміх сріблом сиплеться. Парубки до дівчат залицяються, у вікна заглядають, а ті зібрались на „вечорниці”, гадають на судженого, бажання загадують.
Усе збудеться, бо сьогодні небо відкрите.
Щедрий вечір наступив!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію