Цвіте ялинка барвами вогнів,
Сніжок і дощик сріблять ніч казкову
І віриться дорослому мені,
Що я в дитинство повернувся знову.
Танцюють поруч Зайчик і Ведмідь,
Білесенькі Сніжиночки кружляють.
Лисичка з Півником, обнявшись мимохіть,
Про щось цікаве, певно, розмовляють.
Снігуронька... Снігуронька якраз
На хвильку лиш одненьку спохмурніла,
Та схаменулась - сумові не час!
І вже веселим сміхом задзвеніла.
А Дід Мороз, на диво молодий,
Усіх малят дарунками обносить.
Куди не глянь - веселощів сліди,
А серце ще утіхи тої просить!
Два Роки поруч - Новий і Старий,
Із рук у руки, наче естафету,
Передають, під гомін дітвори,
Всю нашу Землю - голубу планету.
І всі, хто був на святі поколінь,
На мить збагнули велич тої миті,
Що споконвіку, мов нечутна тінь,
Зникає десь в небеснім оксамиті.
Я йшов додому у полоні дум
Про всім відому незворотність Часу.
Черговий рік, минаючи, минув.
Вітрець гойдав ялинкову прикрасу...