Ти не сумуй, коли вітри колючі
Затрублять лячно в білім савані
І змерзлим віттям вербоньки плакучі
Звіддалеки махатимуть мені.
Ти не журись, коли сніги сипучі
З небес осілих шлях переметуть,
Коли морози вранішні скрипучі
У шиби хат мереживо вплетуть.
Не залишай холодних дум на згадку,
Посій тепло, хоч сонечка й нема.
Ти зараз краще думай про колядку
Та про Різдво - і стерпиться зима!
Ти краще зараз думай про хороше,
Про Новий рік, а не про сивину.
Не про літа, що котяться, як гроші,
За миттю мить, у вічну далину.
Не виглядай крізь холод і хуртечу
Минулих днів - не вернуться вони.
А ще мене ти не картай за втечу -
Я повернусь до тебе через сни.
Кохання наше збережи від згуби,
Як я його у серці приберіг,
Аби хтось третій, злючений і грубий,
Нас наодинці з ним не підстеріг.
Ідуть сніги - такий закон природи,
Зими окови кріпнуть крижані,
Та все ж, повір, любові теплий подих
Так ніжить душу вичахлу мені...