КРИМСЬКІ ТАТАРИ
(Не орда – народ)

Татарин кримський – це наш брат
По спільній долі і недолі.
Один імперський «самокат»
Нас на одному дикополі
Давив жорстоко. І доволі! –
Один знущавсь над нами кат.
Татарин кримський – друг і брат!

Кому печаль свою повім?
Не бігти ж зопалу в Європу,
Коли близенько брат Селім –
За смужечкою Перекопу
(Не треба й кінського галопу,
Щоб долетіть в Селімів дім)...

Печаль Селіму я повім.


КАРАЇМИ
(Народ-ендемік (вимираючий))

Діти кримських степів –
Караїми,
Що птахами відлинули вдалеч,
В галичанський,
Князівський ще Галич,
Прижились там і стали своїми...

Вже й не віть – гільченя України
Поміж тих, що тонкі й найламкіші...
Хай підтримують вас, караїми,
У печалі й журбі мої вірші!


КРИМЧАКИ
(Так само, як і караїми)

І кримчаків зосталось мало
У їхнім рідному Криму...
А скільки ж їх, було, пропало,
Упало під імперське рало,
Розтало в чадному диму?!

Хай буде тяжко небувало
Мені самому – всіх прийму,
Потисну руку й обніму,
Надам нічліг і покривало
Малому братові свому.



Далі буде...

*Я продовжую публікувати вірші, які склали книжечку Івана Низового "Ми єсть народ" - своєрідну енциклопедію для школярів, які цікавляться національним питанням в Україні, життям, культурою і побутом національних меншин та автохтонних народів нашої держави.
Я вважаю, що всупереч намаганням політиків використати національне питання у своїх політичних іграх діти мають виховуватися в дусі патріотизму і поваги до представників усіх національностей. Принаймні, на моїй пам"яті, це перша спроба розмови зі школярем у такій формі...

Усі ці вірші я поміщатиму до рубрики "Ми єсть народ" (2007).
З повагою. Л.Низова