Ірина Садовська

Зі збірки «Чого ти гідне, серце людини»


Келих кохання

Неначе першого причастя
Чекала щирого «люблю».
Я уявляла собі щастя
Без сліз, тривоги і жалю.

Ти не один такий на світі,
Але любов моя одна.
І я заплуталась у сіті,
Втонула в келиху сповна.

Чи в тебе я одна-єдина –
Хотіла у зірок спитать.
У відповідь мені очима
Вони не знали, що сказать.

Я більше не скажу нічого,
Лиш тихо-тихо промовчу.
Але скажи, скажи, для чого
Тебе так щиро я люблю?

Чи вічне наше те кохання?
Чи вічна наша та любов?
Чи це лиш мрії і бажання,
А потім все, що було – знов?

Я радилася з почуттями
І келих випила до дна.
Я закохалась до нестями
Як від жагучого вина.

худ. Я Саландяк – титулка І Садовської…папір, гуаш.