Боляче все це усвідомлювати. Справді, якби воно було, якби жив Чоновіл?... Точно не так як зараз.
Багато думок розворушилося. Хочеться бути оптимістом і вірити, що "Ще не вмерли України ні слава, ні воля".

вдячна, Лесю... і усім і Галині, і Роксолані і Василю - за коментарі... Дуже болить у рядках. Впевнена - болить усим. Бо Чорнобиль - це хрест нації... так, немає Чорновола, немає зараз Низового... але є справи і зболене слово... ми маємо бути - щонайменше вдячні цим людям, а щонайбільше - попри все - продовжити їх (і нашу разом з тим) справу... Ми маємо відродити Україну і наше українське - правду, слово, мову... все наше УКРАЇНСЬКЕ. обірвалося в душі після смерті Чорновола, після смерті Низового... хто? МИ! через слово і біль душі маємо всі права відновити, захистити, відродити... :( як не сумно, але тепер це наша справа, тих, хто живий і не розучився ще розуміти!

Чорнобиль - Чорновіл. Гра слів і... доль...
І який глибокий зміст!
Низовий - великий поет!

Майстер-клас! Великий уклін Вам, Лесю, за можливість вчитися у Поета. Щасти!!!

Дорогі мої ГАЛИНКО, РОКСОЛАНОЧКО, пане ВАСИЛЮ, ЛЮДМИЛОЧКО, ВОЛОДЮ, САШКО!
Дуже вдячна вам за щирі, відверті, теплі слова щодо вірша й Івана Низового та небайдужість до цієї болючої теми!!!
Дуже вдячна!

Вибачте, що не відреагувала на коментарі вчора і сьогодні зранку. Недавно втекла з лікарні на ніч - пневмонія (сюрприз для мене) :):):)

Лесенька, я пришла к вам лечиться..от безвкусицы всякой. нашла хорошее стих-ние, техничное по форме, и замечательное по сути своей. очень близкое мне, как жителю города-спутника атомной станции. неисчерпаема эта тема, но здесь есть один момент ключевой: именно атомная энергетика - это то, что реально обеспечивает независимость Украине в постсоветские годы. И я не думаю, что СССР оставила ей только плохое наследство. Литва отказалась от своей единственной атомной станции (рядом с которой я выросла, на границе с Латвией), но сможет ли Украина без своих четырех? Есть, кроме лозунгов, ещё и некоторые моменты, обеспечивающие жизнеспособность государства и делающие его по настоящему независимым. А бедной России от нас достаются при этом наши радиоактивные отходы

Тетянко, щиро вдячна за відгук й висловлені думки!
Батько сам не любив будь-яких лозунгів. І він ніколи не був проти атомної енергетики, а навпаки. І щоби армія була потужною і т.д., і т.п. Але все ж робиться через...
Мова йде насамперед про бездуховність, антилюдськість, безвідповідальність, що породжують такі наслідки, яких Україна зазнала від цього найбільше. А щодо сусідніх країн, то крім Росії повсюдний Чорнобиль не оминув немало країн...
Батько достеменно знав, про що він пише.
Дякую, Танюшо, що не залишаєтесь байдужою!!! Завжди заходьте.

То найбільші страждальці твої, Україно:
Сотні тисяч невільників хана й султана,
Сотні тисяч полеглих у битвах за волю,
Сотні тисяч утоплених в невськім болоті,
Замордованих в тюрмах, на каторзі царській,
В м’ясорубках воєнних, у січах повстанських...
То велика трагедія ВСЬОГО СЛОВ’ЯНСТВА.
То невигойна рана твоя, Україно,
(Все двадцяте століття тобі кровоточить):
Громадянська війна нагромадила трупів –
Тисячами косила направо й наліво...
Тридцять третій голодний –
Померлих мільйони.
Тридцять сьомий кривавий –
Убитих мільйони.
Вітчизняна війна –
В ній мільйони загиблих.
Сорок сьомий –
І знову вмирали мільйони.
А сьогодні у нас вибухає Чорнобиль.
І попереду в нас бовваніє Чорнобиль.
І над нами – Чорнобиль,
Під нами – Чорнобиль,
Чорне наше майбутнє в’є гнізда повсюди.
Як же виживеш ти в цім содомі, Вкраїно?
Як тобі зберегти і коріння, і крону,
І могилу Шевченка, і Хортицю сиву,
І колиску дитячу, і мову співучу?
Як тобі пережити майбутні страждання,
Як тобі не забути мільйони страждальців?..

1990

Але головне (і це правда), я ціную, Тетяно, Вашу щирість. Ціную, і не залишаюсь байдужою!

А сьогодні у нас вибухає Чорнобиль.
І попереду в нас бовваніє Чорнобиль.
І над нами – Чорнобиль,
Під нами – Чорнобиль,
Чорне наше майбутнє в’є гнізда повсюди.

...

чудово, а зміст неймовірний
Беріть!
Боріть в собі
Густий бур’ян
Ординства

Сумно, Людмилко... Але правдиво...
Дякую, сонце!

Тетянко, люблю, коли Ви заходите на сторінку Низового...
Завжди чекаю...
Сердечно дякую за відгук!

... Чернобылкой ту траву прозвали,
Пахнущую так же как полынь.
Терпко. Остро. Горько. Но едва ли
Верилось тогда, что неба синь
Запах слышит, ядовитой пылью
Поднятый с поверхности земли,
Смешивая страшной чёрной былью
С ночью день. И не уберегли..
И не вняли знаку! Всей планеты
Выбор – из огня да в полымя.
Легче возгораются рассветы..
Слёз полынью пахнет полынья..

это отрывок из моего "чернобыльского"..
моей отец родом из Гомельской области, вырос в Белоруссии. именно туда пошло облако чернобыльское, на север. Украину Бог уберег. почти. мы, живя в Латвии, принимали беженцев, все с Белоруссии. если хотите мое личное мнение - нету многострадальней вообще земли, чем белорусская. да только можно ли горе людское мерить? родня моя по линии отца была истреблена репрессиями. отец остался сиротой. у меня дедушек не было вообще. а бабушка единственная по матери была на фронте в отечественную, с малым ребенком на руках. прадед прошел 4 войны, дожив до 96 лет и похоронив в них нескольких сыновей. а что говорить про голод в Поволжье в 30е годы? искусственно организованный голод в самом плодородном районе России. страшные цифры. я всегда думаю об этом в дни памяти жертв голодомора. только никто об этом не говорит. думаю, продолжать излишне. только вот недаром из 4х земных приделов Богородицы - один в России, а другой в Украине. этим и живы. с Праздником, Леся!

Танюша, спасибо большое за отклик, а точнее крик души... И Вы, и Низовой только подтверждаете одну и ту же мысль: все эти трагедии - это трагедии всего славянства...
И мой отец всю жизнь поднимал эти темы, гневно и открыто, за что и после своей смерти не угоден ни местной власти, ни столичной... И я, Танюша, могу прочувствовать Вашу боль, поскольку также мой род был истреблен и репрессиями, и голодоморами. (Низовой в полтора года остался сиротой...и..пошло-поехало...)
Я Вас обнимаю.
С праздником, Татьяна! Счастливой жизни и долгих лет Вам и Вашим близким!