ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.08 15:06
Карибська криза жовтня 1962 року
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів

Борис Костиря
2026.11.08 14:41
Письмо
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?

хома дідим
2026.11.08 12:35
* 251 *
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом

Юрій Гундарів
2026.11.08 10:00
Чотирик-2
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.

2026 рік

Ірина Вовк
2026.11.08 08:56
Антологія містерій "НА ЗЛАМІ СВІТЛА" (продовження 3)
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія

4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)

Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче

Віктор Кучерук
2026.11.08 06:13
* * *
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.

Іван Потьомкін
2026.11.07 18:17
ПІСНЯ, ЩО ГЕНІЮ ВІДКРИЛА УКРАЇНУ
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?

Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Борис Костиря
2026.11.07 16:32
* * *
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно

Ігор Терен
2026.11.07 13:51
Галерея кінчених
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.

Тетяна Левицька
2026.11.07 11:13
Туманний
Тумани смокчуть хмарне вим'я,
міліє сивий небокрай.
Як хочеш, любий, душу вийми,
але журі не віддавай.

Цей листопад, мов битий щебінь,
під чобітками шурхотить.
Згубив пір'їни чорний лебідь

Віктор Кучерук
2026.11.07 06:54
* * *
О, як повільно рухається ніч,
Коли не спиш в очікуванні світла, -
Коли пітьму розсіяти невміч,
А туга в серці, наче терн, розквітла.
Судомить щемом душу самота,
Коли пітьма тримає у полоні, -
Молитвами вже втомлені уста,
Слізьми украй зволожені д

Артур Курдіновський
2026.11.07 02:21
Набридло!
Нехай в піску ховають очі страуси,
Нехай рожевим їм здається шлях.
Втомився я заповнювати паузи
У недотичних та чужих життях.

Гидую компліментами убогими -
Порожні звуки. Пухне голова.
Я нехтую скляними діалогами,

хома дідим
2026.11.06 23:47
* 250 *
хмари навіть і не сунуть
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама

Володимир Бойко
2026.11.06 22:59
Парадоксальні думки F1
Ненависті ніякої любов'ю не зіпсуєш. Хто не боровся з москалями, той надаремно вік прожив. Низькі люди похваляються високими ідеалами. Усі незалежні від когось таки залежні. І купаючись у золоті не забувай про рятівне коло. Носіїв глибоких

Ігор Шоха
2026.11.06 21:21
Наодинці із душею
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.

Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,

Юрій Лазірко
2026.11.06 17:06
He Is One of Those Warlocks
Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.

How many strange souls
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Образ твору Біля багаття мого роду тихо.
Земного неба – церкви – біла тінь.
Німим селом глухе пройшлося лихо,
Схилилось під ялини золоті.

А я сюди приїхав зі столиці,
Де зінфлювали гривні і слова,
Побачити, чи світить тут на лицях
Душа жива.

По семиструнній глибині дороги
Іду у поле, де хрести і щось...
Не від людей, від звіра чи від Бога,
Яке мені покинуть довелось.

У пам’яті обличчя мокре й світле.
Як вдавано сердивсь на мене дід...
Руденькі однокласниці на мітлах
Пливли в огнях, літали у воді.

«І хворий пес, і холості патрони...» –
Іде назустріч друг дитинства – Вовк...
Умерти? Жити? Хто ж кому боронить?
Вперед ногами хтось... благенький шовк
Стирчить з-під віка...
Потім напилися...
Майбутнє у минулому.
Я тут.
І Шлях Чумацький – ніби шкура лиса.
І кров залежна...
Й незалежна ртуть.

Тут люде сильні тільки нелюбов’ю...
А в порожнечу мрійно зирить Той,
До кого, не умівши жити, йшов я,
Мов йде до світла перемінний "ток".

Або як сніг летить на церкву білу,
Метелик на посвячену свічу,
Сльоза – у море...
Кров до серця бігла,
Яку, як смерть, не бачив я, та чув.

Убить печаль в безпутному весіллі?
Послати всіх і все під три чорти?
Чи налягати на заморське зілля,
Яке мій друг священик освятив?

Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-24 20:03:44
Переглядів сторінки твору 5286
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:11:12 ]

Дуже гарно, Ігоре.
Правда "ток" - не "тік" і тим паче не "струм")))
Несподівано - гарна по - єсенінськи кінцівка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 05:46:49 ]
тут стільки отого життєво-сповідального...чисто-правдивого!
Гарні ж образи які! Нехай яскротні миті- ніґде не минуться...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-25 09:18:02 ]
Довершено!
Гірко лишень, що"Тут люде сильні тільки нелюбов’ю..." - це правда, і цей стан деструктивності і губить людей, забирає решки сил.
ЛГ пройшов крізь це горнило. В ньому уже відчувається народження нового, сильного, хоч і "...біля багаття тихо"...
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 10:26:30 ]
Такий глибокий екзистенційний вірш. Діткливий.
А останню строфу хочеться просто процитувати - і все!
"Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 11:30:24 ]
так умієш тіль Ти писати......
по серцю....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:22:02 ]
Ігорю Павлюку
В дитинстві я любив читати Шевченка, а як подорослішав - не можу: сльози навертаються. Так у нього все жалісливо, хоча є і суто чоловічі настрої:"Повставайте, та вставайте. Кайдани порвіте".
А у Вас, нажаль, самі сльози. Майстерно написано, але від цього тільки гірше. Бо, як співчуваєш Вашим ЛГ, то стаєш схожим на П'єро з відомої казки. Чоловікам я б категорично не рекомендував читати такі вірші (з психологічних міркувань).
А Вам, звісно, хочеться допомогти вирватись з пут безнадії та жалю до себе. Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:03 ]
Мою електронну адресу, Олександре, знаєте? Pihor@ukr.net
Дайтеся чути - поїдемо, посадимо.
Хоча аз грішний чимало насадив...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:17 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:34 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:16 ]
Чутко Ви підмітили, Вікторіє.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:43 ]
А навіщо ж інакше писати вірші?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:52:32 ]
Ти ж мене, Анатолію, знаєш... :)
Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:56:18 ]
Тільки світла (радісна) печаль, шановний Олександре, очищує душу людську...
Врешті, можете й не читати... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:00:00 ]
"Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр."
Це мені подобається. Це також по-нашому, шановний Олександре! Але ж лірику також іще ніхто не відміняв. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:31:13 ]
Радий, що не образились, Ігорю:)
Я ж не проти лірики - бо сам лірик, і романтик. Навіть не проти сліз, співчуття і т.і. - бо це частина життя. Я переймаюсь Вашою хандрою, песимізмом. А Ви могли би бути таким щасливим і радісним, щоб з легкістю ділилися ними з людьми. Аби лиш направді захотіли трішечки змінити своє ставлення до життя, захотіли, аби Вас любили і поважали більше, чим жаліли.
Погдивіться це відео http://www.norbekov.com/norbekov/video/588/
З найкращими побажаннями, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сердечний (М.К./Л.П.) [ 2013-01-25 15:53:57 ]
Ігоре, Ви дали картину сучасного життя на селі і тим самим поставили перед нами усіма питання, а що далі - невже майбутьнє у минулому. І кожен повинен сам відповісти на це запит. В попередньому вірші Ви написали - осінь чи повстання. Для себе я роблю такий висновок: незважаючи на осінь, чи сурову зиму - повстання, спочатку в середині кожного із нас і тільки потім повстання всіх. Переконаний. ми всі до цього прийдемо обов'язково.Подальших успіхів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Таршин (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 14:30:45 ]
Мені дуже сподобвся Ваш твір,прямо крізь серце пройшов, дякую