ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.08.18 20:06
* 177 *
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб

Вячеслав Руденко
2026.08.18 17:45
Історія світу– в дрібницях!
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,

Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,

Ольга Садкова
2026.08.18 14:39
Дід іде
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,

Ванда Савранська
2026.08.18 14:30
Ніч у метро
— Так не буває, – подумала вона. — Так не буває, – прошепотів він. Але так було... КИЇВ, ОСІНЬ 2025 РОКУ Богдан підпирав спиною колону на станції метро й робив вигляд, що зосереджується на своєму телефоні. Насправді він уже з пів години, я

Борис Костиря
2026.08.18 13:54
Відлига
Ураз погода зіпсувалась.
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.

Потоки бруду полилися

Віктор Кучерук
2026.08.18 07:30
Літній ранок
Теплом та світлом увіходить
У літню пору в хату він
І просить всіх, немов господар,
Іти у поле на поклін.
У цей період не минає
Його увага кожен дім, -
То защебече щиглів зграя,
То півень гучно піє всім.

Ірина Вовк
2026.08.18 06:11
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 1)
Александрійське полум'я …Холод. Мармур під моїми босими ногами завжди був холодним, але сьогодні він здається крижаним. Я чую цей звук. Його ні з чим не переплутаєш. Важкий, ритмічний брязкіт залізних римських каліг об священні сходи храму Артеміди.

С М
2026.08.17 20:56
Матуся Гуска (Jethro Tull)
Йдучи якось по Гемпстед Феа, я
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Пікаділльським?

Іван Потьомкін
2026.08.17 20:04
Диво з-за Дніпра
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині

хома дідим
2026.08.17 19:06
* 176 *
хоч не упевнений
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак

Борис Костиря
2026.08.17 13:49
Понеділок
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.

Вячеслав Руденко
2026.08.17 13:41
Між меланхолії невпізнаних
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір

І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,

Володимир Бойко
2026.08.17 13:31
Нетривіальні думки - 10
Штучний інтелект порахував інтелектуалів поштучно. Спершу отримав гарбуза, а потім ще й дістав на горіхи. Із зони комфорту потрапив просто на зону. Меланхолік помітив пожежу на горищі і відреагував по-філософському: «Гори ще…» Проблеми із го

В Горова Леся
2026.08.17 11:48
Ранку добрий
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.

Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом

Ірина Вовк
2026.08.17 10:23
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди"
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно

Федір Паламар
2026.08.17 09:19
***
Моє м'язисте тіло
На пляжі загоріло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Образ твору Біля багаття мого роду тихо.
Земного неба – церкви – біла тінь.
Німим селом глухе пройшлося лихо,
Схилилось під ялини золоті.

А я сюди приїхав зі столиці,
Де зінфлювали гривні і слова,
Побачити, чи світить тут на лицях
Душа жива.

По семиструнній глибині дороги
Іду у поле, де хрести і щось...
Не від людей, від звіра чи від Бога,
Яке мені покинуть довелось.

У пам’яті обличчя мокре й світле.
Як вдавано сердивсь на мене дід...
Руденькі однокласниці на мітлах
Пливли в огнях, літали у воді.

«І хворий пес, і холості патрони...» –
Іде назустріч друг дитинства – Вовк...
Умерти? Жити? Хто ж кому боронить?
Вперед ногами хтось... благенький шовк
Стирчить з-під віка...
Потім напилися...
Майбутнє у минулому.
Я тут.
І Шлях Чумацький – ніби шкура лиса.
І кров залежна...
Й незалежна ртуть.

Тут люде сильні тільки нелюбов’ю...
А в порожнечу мрійно зирить Той,
До кого, не умівши жити, йшов я,
Мов йде до світла перемінний "ток".

Або як сніг летить на церкву білу,
Метелик на посвячену свічу,
Сльоза – у море...
Кров до серця бігла,
Яку, як смерть, не бачив я, та чув.

Убить печаль в безпутному весіллі?
Послати всіх і все під три чорти?
Чи налягати на заморське зілля,
Яке мій друг священик освятив?

Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-24 20:03:44
Переглядів сторінки твору 5027
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:11:12 ]

Дуже гарно, Ігоре.
Правда "ток" - не "тік" і тим паче не "струм")))
Несподівано - гарна по - єсенінськи кінцівка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 05:46:49 ]
тут стільки отого життєво-сповідального...чисто-правдивого!
Гарні ж образи які! Нехай яскротні миті- ніґде не минуться...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-25 09:18:02 ]
Довершено!
Гірко лишень, що"Тут люде сильні тільки нелюбов’ю..." - це правда, і цей стан деструктивності і губить людей, забирає решки сил.
ЛГ пройшов крізь це горнило. В ньому уже відчувається народження нового, сильного, хоч і "...біля багаття тихо"...
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 10:26:30 ]
Такий глибокий екзистенційний вірш. Діткливий.
А останню строфу хочеться просто процитувати - і все!
"Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 11:30:24 ]
так умієш тіль Ти писати......
по серцю....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:22:02 ]
Ігорю Павлюку
В дитинстві я любив читати Шевченка, а як подорослішав - не можу: сльози навертаються. Так у нього все жалісливо, хоча є і суто чоловічі настрої:"Повставайте, та вставайте. Кайдани порвіте".
А у Вас, нажаль, самі сльози. Майстерно написано, але від цього тільки гірше. Бо, як співчуваєш Вашим ЛГ, то стаєш схожим на П'єро з відомої казки. Чоловікам я б категорично не рекомендував читати такі вірші (з психологічних міркувань).
А Вам, звісно, хочеться допомогти вирватись з пут безнадії та жалю до себе. Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:03 ]
Мою електронну адресу, Олександре, знаєте? Pihor@ukr.net
Дайтеся чути - поїдемо, посадимо.
Хоча аз грішний чимало насадив...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:17 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:34 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:16 ]
Чутко Ви підмітили, Вікторіє.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:43 ]
А навіщо ж інакше писати вірші?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:52:32 ]
Ти ж мене, Анатолію, знаєш... :)
Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:56:18 ]
Тільки світла (радісна) печаль, шановний Олександре, очищує душу людську...
Врешті, можете й не читати... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:00:00 ]
"Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр."
Це мені подобається. Це також по-нашому, шановний Олександре! Але ж лірику також іще ніхто не відміняв. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:31:13 ]
Радий, що не образились, Ігорю:)
Я ж не проти лірики - бо сам лірик, і романтик. Навіть не проти сліз, співчуття і т.і. - бо це частина життя. Я переймаюсь Вашою хандрою, песимізмом. А Ви могли би бути таким щасливим і радісним, щоб з легкістю ділилися ними з людьми. Аби лиш направді захотіли трішечки змінити своє ставлення до життя, захотіли, аби Вас любили і поважали більше, чим жаліли.
Погдивіться це відео http://www.norbekov.com/norbekov/video/588/
З найкращими побажаннями, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сердечний (М.К./Л.П.) [ 2013-01-25 15:53:57 ]
Ігоре, Ви дали картину сучасного життя на селі і тим самим поставили перед нами усіма питання, а що далі - невже майбутьнє у минулому. І кожен повинен сам відповісти на це запит. В попередньому вірші Ви написали - осінь чи повстання. Для себе я роблю такий висновок: незважаючи на осінь, чи сурову зиму - повстання, спочатку в середині кожного із нас і тільки потім повстання всіх. Переконаний. ми всі до цього прийдемо обов'язково.Подальших успіхів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Таршин (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 14:30:45 ]
Мені дуже сподобвся Ваш твір,прямо крізь серце пройшов, дякую