ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.05.24 21:08
* 90 *
у травневій грозі
на тім березі
де живуть невідоме
життя
я все біг кудись
я сидів один
не вірив я
власним очам

Іван Потьомкін
2026.05.24 19:17
Паганіні
Як флажолету, здається,
Нема вже сил для лету
І, мов той жайвір,
Зависає він у високості,
І пада раптом грудкою од млості,
Знай: то Ніколо Паганіні творить диво,
Аби злетіть на височінь незвідану.
То холодом, то жаром серце обпече,

Євген Федчук
2026.05.24 12:54
Бій за Великий Преслав у квітні 971 року
Люди! Ратибор вернувся! – рознеслось по Родні. -
Буде свято і гостина у нього сьогодні.
Всіх, хто чує, батьки в гості на вечір скликають,
Вже готується гостина, столи накривають!
Син з походу повернувся, що вже й не чекали,
Думали, що дитя їхнє в чуж

Борис Костиря
2026.05.24 12:50
* * *
Я заснув майже тільки під ранок,
А всю ніч мене хтось катував.
І тривога тремтлива і рання
Так постала, як вічний Ваал.

Ти чекаєш сну, ніби оази
У пустелі нещадній, страшній.
Ти безсоння утомлений в'язень

Редакція Майстерень
2026.05.24 12:33
Трансформація вірша ШІ Джеміні - Джерело у слові
Поцікавився в інтернеті в гуглі в режимі ШІ Джеміні словом - "вірш",
і він раз у раз пише таке:

Джерело у слові

Коли весь світ затихне у тривозі,
І тінь лягає на розпутті доль,
Шукай розраду не в чужій дорозі,

Вячеслав Руденко
2026.05.24 09:52
Із Гайдеґґером вдвох…
Коли премудрість вщухне,
Дріматиме оплот,
З* льодяниками пачка
Зійде до нас на корт.
Під враженням постійним,
Що нам дають у борг,
Щоб стати самостійним
Із Гайдеґґером вдвох.

хома дідим
2026.05.23 20:32
* 88 *
якийсь бардак у голові
із перепадом тиску
я мав сказати щось тобі
тому що ти неблизько
люблю чекаю вірю це
ти знаєш і без мене
і мусиш пильнувати все
свої кордони ревно

Вячеслав Руденко
2026.05.23 19:42
Cygnus atratus*
Мабуть не пригадати
Сенсу віршів своїх -
Це як солодкий гріх,
Годі і починати

Думка як глупа ніч,
З вірою в нерозчуте,
Де надривають пути

Володимир Невесенко
2026.05.23 14:03
Урич
Тут, в Уричі*, спокій і тиша чіпка,
лиш річка в камінні дзюркоче в’юнка
та інколи дзвонів гучний передзвін
несеться дзюрчанню тому навздогін.

А там, де бескидів у брижах лоби,
тріпочуть лісів пелехатих чуби
і в просторі згуслім, немов у смолі,

С М
2026.05.23 13:04
Меґі Макґі (The Doors)
дім меґі макґі на пагорбові
всю спадщину батько узяв і пропив їй
то вона пішла у тенжі таун
людям отут до уподоби життя

коли сумуєш чи все надарма
сходи й купи собі мештів пару
і йди до нас у наш тенжі таун

Володимир Мацуцький
2026.05.23 11:53
Династія крадунів
римоване есе)

Династією злодії назвались,
оті знаглілі, що країну обкрадають,
оті нащадки проросійських звалищ,
які свій досвіт від Росії мають.
З часів совдепії цей бруд ми спадкували,
позбутись толерантність заважає.

Борис Костиря
2026.05.23 11:31
Спокій
Як добре, що не треба завтра бігти
У суєту і у нові пастки.
І загнаний, немов собака біглі,
Ти упадеш в обійми темноти.
Не треба гнатись навіжено, дико
За морквою, насправді - у обрив.
Так люди падають з надсадним риком
На землю, коли вигорів пори

Юрій Гундарів
2026.05.23 09:17
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Дмитро Буйвал
Талановитого актора-міма зі Сумщини знали як «живу скульптуру». Він популяризував цей вид мистецтва в Україні та за кордоном. Дарував те, що сьогодні всім нам так не вистачає, - посмішку.
Його життя обірвалося на 32-му році у бою під Куп‘янськом…
Він за

Охмуд Песецький
2026.05.23 08:15
Не найгірша загроза
Дитя, у якому вбачаю себе,
Моє відображення, внутрішнє его,
Подеколи тихе невтішне цабе.
Тому й закликаю – послухай, сердего,
На мене дивись, ти ж посутність моя,
І вириватись нікуди не треба,
Яка б не крутила тебе течія.
А знову не чуєш, а може, в

Артур Курдіновський
2026.05.23 01:00
Протест
Я більше не буду зручним.
Я більше не буду ручним.
Нікого давно не чекаю.
Пливу до останнього краю
Крізь дим.

Все! Досить! Ні слова про текст!
Чи вибух, чи знову протест,

хома дідим
2026.05.22 20:47
* 86 *
ковінька твоїй матері
і трясця теж авжеж
нам весело в цій матриці
веселощі без меж
у дишло пропаганду їх
слідкуймо за руками
бо мусора пов’язані
навіки з бандюками
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Образ твору Біля багаття мого роду тихо.
Земного неба – церкви – біла тінь.
Німим селом глухе пройшлося лихо,
Схилилось під ялини золоті.

А я сюди приїхав зі столиці,
Де зінфлювали гривні і слова,
Побачити, чи світить тут на лицях
Душа жива.

По семиструнній глибині дороги
Іду у поле, де хрести і щось...
Не від людей, від звіра чи від Бога,
Яке мені покинуть довелось.

У пам’яті обличчя мокре й світле.
Як вдавано сердивсь на мене дід...
Руденькі однокласниці на мітлах
Пливли в огнях, літали у воді.

«І хворий пес, і холості патрони...» –
Іде назустріч друг дитинства – Вовк...
Умерти? Жити? Хто ж кому боронить?
Вперед ногами хтось... благенький шовк
Стирчить з-під віка...
Потім напилися...
Майбутнє у минулому.
Я тут.
І Шлях Чумацький – ніби шкура лиса.
І кров залежна...
Й незалежна ртуть.

Тут люде сильні тільки нелюбов’ю...
А в порожнечу мрійно зирить Той,
До кого, не умівши жити, йшов я,
Мов йде до світла перемінний "ток".

Або як сніг летить на церкву білу,
Метелик на посвячену свічу,
Сльоза – у море...
Кров до серця бігла,
Яку, як смерть, не бачив я, та чув.

Убить печаль в безпутному весіллі?
Послати всіх і все під три чорти?
Чи налягати на заморське зілля,
Яке мій друг священик освятив?

Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-24 20:03:44
Переглядів сторінки твору 4816
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:11:12 ]

Дуже гарно, Ігоре.
Правда "ток" - не "тік" і тим паче не "струм")))
Несподівано - гарна по - єсенінськи кінцівка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 05:46:49 ]
тут стільки отого життєво-сповідального...чисто-правдивого!
Гарні ж образи які! Нехай яскротні миті- ніґде не минуться...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-25 09:18:02 ]
Довершено!
Гірко лишень, що"Тут люде сильні тільки нелюбов’ю..." - це правда, і цей стан деструктивності і губить людей, забирає решки сил.
ЛГ пройшов крізь це горнило. В ньому уже відчувається народження нового, сильного, хоч і "...біля багаття тихо"...
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 10:26:30 ]
Такий глибокий екзистенційний вірш. Діткливий.
А останню строфу хочеться просто процитувати - і все!
"Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 11:30:24 ]
так умієш тіль Ти писати......
по серцю....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:22:02 ]
Ігорю Павлюку
В дитинстві я любив читати Шевченка, а як подорослішав - не можу: сльози навертаються. Так у нього все жалісливо, хоча є і суто чоловічі настрої:"Повставайте, та вставайте. Кайдани порвіте".
А у Вас, нажаль, самі сльози. Майстерно написано, але від цього тільки гірше. Бо, як співчуваєш Вашим ЛГ, то стаєш схожим на П'єро з відомої казки. Чоловікам я б категорично не рекомендував читати такі вірші (з психологічних міркувань).
А Вам, звісно, хочеться допомогти вирватись з пут безнадії та жалю до себе. Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:03 ]
Мою електронну адресу, Олександре, знаєте? Pihor@ukr.net
Дайтеся чути - поїдемо, посадимо.
Хоча аз грішний чимало насадив...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:17 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:34 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:16 ]
Чутко Ви підмітили, Вікторіє.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:43 ]
А навіщо ж інакше писати вірші?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:52:32 ]
Ти ж мене, Анатолію, знаєш... :)
Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:56:18 ]
Тільки світла (радісна) печаль, шановний Олександре, очищує душу людську...
Врешті, можете й не читати... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:00:00 ]
"Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр."
Це мені подобається. Це також по-нашому, шановний Олександре! Але ж лірику також іще ніхто не відміняв. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:31:13 ]
Радий, що не образились, Ігорю:)
Я ж не проти лірики - бо сам лірик, і романтик. Навіть не проти сліз, співчуття і т.і. - бо це частина життя. Я переймаюсь Вашою хандрою, песимізмом. А Ви могли би бути таким щасливим і радісним, щоб з легкістю ділилися ними з людьми. Аби лиш направді захотіли трішечки змінити своє ставлення до життя, захотіли, аби Вас любили і поважали більше, чим жаліли.
Погдивіться це відео http://www.norbekov.com/norbekov/video/588/
З найкращими побажаннями, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сердечний (М.К./Л.П.) [ 2013-01-25 15:53:57 ]
Ігоре, Ви дали картину сучасного життя на селі і тим самим поставили перед нами усіма питання, а що далі - невже майбутьнє у минулому. І кожен повинен сам відповісти на це запит. В попередньому вірші Ви написали - осінь чи повстання. Для себе я роблю такий висновок: незважаючи на осінь, чи сурову зиму - повстання, спочатку в середині кожного із нас і тільки потім повстання всіх. Переконаний. ми всі до цього прийдемо обов'язково.Подальших успіхів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Таршин (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 14:30:45 ]
Мені дуже сподобвся Ваш твір,прямо крізь серце пройшов, дякую