Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
2026.09.09
08:50
Втікаємо — від поглядів байдужих круговерті,
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
2026.09.09
06:08
Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
2026.09.09
01:17
Сопе і пише - все ніяк!
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
2026.09.09
00:44
Пілігрими із Хайфи до Умані
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
2026.09.08
21:50
Усе, що ухопиш
Усе, що узрієш
Усе, що скуштуєш
Що відчуєш
Усе, що полюбиш
Усе, що зненавидиш
Усе, що зневажиш
Що збереш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усе, що узрієш
Усе, що скуштуєш
Що відчуєш
Усе, що полюбиш
Усе, що зненавидиш
Усе, що зневажиш
Що збереш
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Беккер Казіс (1980) /
Проза
Спокойной ночи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спокойной ночи
Я вижу, как тебе плохо, малыш. Давай расскажу сказку. Нет, лучше не надо. Я не верю в сказки, а ты? Правда? Молчи, ничего не говори.
Я так устал. Мне холодно в этом жестоком мире. Слышал, люди говорят, надо идти на юг. Там теплее. Врут, наверное. Но я не решаюсь проверить. Боюсь, что потеряю надежду. Как они. Как все люди на этом маленьком шарике.
Мне холодно. Ночью закутываюсь в старый, с проплешинами, плед, но меня бьет дрожь. Слышала, вчера сосед сказал, что я болен? А я никогда не пользовался лекарствами. Из принципа. Глупо, да? А теперь уже поздно что-либо начинать. Все аптеки давно разрушены. А , может и нет. Никак не решаюсь проверить.
Мне невыносимо холодно. Иногда кажется, что в сердце ежесекундно впиваются сотни ледяных игл. Я чувствую, как отмирают ткани, как становятся дольше промежутки между ударами сердца. Мой знакомый-хирург долго и подозрительно смотрел на меня, записывая что-то в блокнотике. Он всегда носит с собой маленький блокнотик. В этот раз он показал мне, что записал. Да, малыш? Он написал...нет, я закрыл глаза, чтобы не видеть. Попросил не говорить. Мне страшно, что он окажется прав.
Мне страшно осознавать, что никому не смогу помочь. Не смогу помочь таким, как я. Вечно сомневающимся, вечно чего-то ищущим. Или кого-то?
Не думай об этом, малыш. Мир слишком жесток для таких, как ты. А я...я уже смирился. Или нет? Дурная привычка: задавать вопросы, на которые нет ответа.
Иногда мне кажется, что я слишком много хочу от этой жизни. А мне от нее многого не надо--тепло и ласку под боком. И, пожалуй, блокнотик. Как у того хирурга. Спрашиваешь, зачем он мне?
Иногда мне кажется, что мы скоро расстанемся. А я хочу описать тебя, такую, какая ты есть. Как смотрю в твои карие с медовым отливом глаза. Как сижу допоздна в кресле, охраняя твой сон цвета ранних васильков. Только бы не потерять.Только бы не озлобиться. Мне не хочется отпускать тебя в этот безумно холодный мир.
Но ты же знаешь, я никогда не заведу блокнот. И никогда не напишу ни единой строчки о тебе.
Почему?
Мне страшно, что когда-нибудь придется открыть его для того, чтобы прочитать.
Спи, малыш.
Я так устал. Мне холодно в этом жестоком мире. Слышал, люди говорят, надо идти на юг. Там теплее. Врут, наверное. Но я не решаюсь проверить. Боюсь, что потеряю надежду. Как они. Как все люди на этом маленьком шарике.
Мне холодно. Ночью закутываюсь в старый, с проплешинами, плед, но меня бьет дрожь. Слышала, вчера сосед сказал, что я болен? А я никогда не пользовался лекарствами. Из принципа. Глупо, да? А теперь уже поздно что-либо начинать. Все аптеки давно разрушены. А , может и нет. Никак не решаюсь проверить.
Мне невыносимо холодно. Иногда кажется, что в сердце ежесекундно впиваются сотни ледяных игл. Я чувствую, как отмирают ткани, как становятся дольше промежутки между ударами сердца. Мой знакомый-хирург долго и подозрительно смотрел на меня, записывая что-то в блокнотике. Он всегда носит с собой маленький блокнотик. В этот раз он показал мне, что записал. Да, малыш? Он написал...нет, я закрыл глаза, чтобы не видеть. Попросил не говорить. Мне страшно, что он окажется прав.
Мне страшно осознавать, что никому не смогу помочь. Не смогу помочь таким, как я. Вечно сомневающимся, вечно чего-то ищущим. Или кого-то?
Не думай об этом, малыш. Мир слишком жесток для таких, как ты. А я...я уже смирился. Или нет? Дурная привычка: задавать вопросы, на которые нет ответа.
Иногда мне кажется, что я слишком много хочу от этой жизни. А мне от нее многого не надо--тепло и ласку под боком. И, пожалуй, блокнотик. Как у того хирурга. Спрашиваешь, зачем он мне?
Иногда мне кажется, что мы скоро расстанемся. А я хочу описать тебя, такую, какая ты есть. Как смотрю в твои карие с медовым отливом глаза. Как сижу допоздна в кресле, охраняя твой сон цвета ранних васильков. Только бы не потерять.Только бы не озлобиться. Мне не хочется отпускать тебя в этот безумно холодный мир.
Но ты же знаешь, я никогда не заведу блокнот. И никогда не напишу ни единой строчки о тебе.
Почему?
Мне страшно, что когда-нибудь придется открыть его для того, чтобы прочитать.
Спи, малыш.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
