
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
2025.08.05
16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
2025.08.05
14:37
Із Бориса Заходера
Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,
Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,
2025.08.05
11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль
Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль
Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх
2025.08.04
21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.
Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.
Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
2025.08.04
21:13
Як моцно грає радіола.
Якогось... крутим рок-&-рола,
а злий зелений змій глаголит:
– Женись на ній, бодай жени!
Хай у Сірка вже буде буда,
у міру ситим гавкне людьом,
у міру – хвіст, мордяка й зуби,
Якогось... крутим рок-&-рола,
а злий зелений змій глаголит:
– Женись на ній, бодай жени!
Хай у Сірка вже буде буда,
у міру ситим гавкне людьом,
у міру – хвіст, мордяка й зуби,
2025.08.04
10:52
Вітру перешіптування з листям.
Що ти їм розказуєш, бродяго?
Знову нагасався десь та злишся
на свою невикорінну тягу
до буття у безперервних мандрах,
на свою неміряну бездомність,
знову їм, осілим, потай заздриш,
між гілля снуючи невгамовно?
Що ти їм розказуєш, бродяго?
Знову нагасався десь та злишся
на свою невикорінну тягу
до буття у безперервних мандрах,
на свою неміряну бездомність,
знову їм, осілим, потай заздриш,
між гілля снуючи невгамовно?
2025.08.04
09:28
серпня - день народження унікального німецького музиканта
Клаус Шульце (1947 - 2022) - композитор, клавішник, перкусист, один із піонерів ембієнту (дослівно - «навколишній») - цього напрямку електронної музики.
Батьки - письменник і балерина,
після
Клаус Шульце (1947 - 2022) - композитор, клавішник, перкусист, один із піонерів ембієнту (дослівно - «навколишній») - цього напрямку електронної музики.
Батьки - письменник і балерина,
після
2025.08.04
08:53
Із Бориса Заходера
Крругом – мурра, мурра,
все – маррність та сумбурр,
а ти муррчи: «Урра-а!»
І більш – ані мур–мур!
(2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Крругом – мурра, мурра,
все – маррність та сумбурр,
а ти муррчи: «Урра-а!»
І більш – ані мур–мур!
(2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Беккер Казіс (1980) /
Проза
Спокойной ночи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спокойной ночи
Я вижу, как тебе плохо, малыш. Давай расскажу сказку. Нет, лучше не надо. Я не верю в сказки, а ты? Правда? Молчи, ничего не говори.
Я так устал. Мне холодно в этом жестоком мире. Слышал, люди говорят, надо идти на юг. Там теплее. Врут, наверное. Но я не решаюсь проверить. Боюсь, что потеряю надежду. Как они. Как все люди на этом маленьком шарике.
Мне холодно. Ночью закутываюсь в старый, с проплешинами, плед, но меня бьет дрожь. Слышала, вчера сосед сказал, что я болен? А я никогда не пользовался лекарствами. Из принципа. Глупо, да? А теперь уже поздно что-либо начинать. Все аптеки давно разрушены. А , может и нет. Никак не решаюсь проверить.
Мне невыносимо холодно. Иногда кажется, что в сердце ежесекундно впиваются сотни ледяных игл. Я чувствую, как отмирают ткани, как становятся дольше промежутки между ударами сердца. Мой знакомый-хирург долго и подозрительно смотрел на меня, записывая что-то в блокнотике. Он всегда носит с собой маленький блокнотик. В этот раз он показал мне, что записал. Да, малыш? Он написал...нет, я закрыл глаза, чтобы не видеть. Попросил не говорить. Мне страшно, что он окажется прав.
Мне страшно осознавать, что никому не смогу помочь. Не смогу помочь таким, как я. Вечно сомневающимся, вечно чего-то ищущим. Или кого-то?
Не думай об этом, малыш. Мир слишком жесток для таких, как ты. А я...я уже смирился. Или нет? Дурная привычка: задавать вопросы, на которые нет ответа.
Иногда мне кажется, что я слишком много хочу от этой жизни. А мне от нее многого не надо--тепло и ласку под боком. И, пожалуй, блокнотик. Как у того хирурга. Спрашиваешь, зачем он мне?
Иногда мне кажется, что мы скоро расстанемся. А я хочу описать тебя, такую, какая ты есть. Как смотрю в твои карие с медовым отливом глаза. Как сижу допоздна в кресле, охраняя твой сон цвета ранних васильков. Только бы не потерять.Только бы не озлобиться. Мне не хочется отпускать тебя в этот безумно холодный мир.
Но ты же знаешь, я никогда не заведу блокнот. И никогда не напишу ни единой строчки о тебе.
Почему?
Мне страшно, что когда-нибудь придется открыть его для того, чтобы прочитать.
Спи, малыш.
Я так устал. Мне холодно в этом жестоком мире. Слышал, люди говорят, надо идти на юг. Там теплее. Врут, наверное. Но я не решаюсь проверить. Боюсь, что потеряю надежду. Как они. Как все люди на этом маленьком шарике.
Мне холодно. Ночью закутываюсь в старый, с проплешинами, плед, но меня бьет дрожь. Слышала, вчера сосед сказал, что я болен? А я никогда не пользовался лекарствами. Из принципа. Глупо, да? А теперь уже поздно что-либо начинать. Все аптеки давно разрушены. А , может и нет. Никак не решаюсь проверить.
Мне невыносимо холодно. Иногда кажется, что в сердце ежесекундно впиваются сотни ледяных игл. Я чувствую, как отмирают ткани, как становятся дольше промежутки между ударами сердца. Мой знакомый-хирург долго и подозрительно смотрел на меня, записывая что-то в блокнотике. Он всегда носит с собой маленький блокнотик. В этот раз он показал мне, что записал. Да, малыш? Он написал...нет, я закрыл глаза, чтобы не видеть. Попросил не говорить. Мне страшно, что он окажется прав.
Мне страшно осознавать, что никому не смогу помочь. Не смогу помочь таким, как я. Вечно сомневающимся, вечно чего-то ищущим. Или кого-то?
Не думай об этом, малыш. Мир слишком жесток для таких, как ты. А я...я уже смирился. Или нет? Дурная привычка: задавать вопросы, на которые нет ответа.
Иногда мне кажется, что я слишком много хочу от этой жизни. А мне от нее многого не надо--тепло и ласку под боком. И, пожалуй, блокнотик. Как у того хирурга. Спрашиваешь, зачем он мне?
Иногда мне кажется, что мы скоро расстанемся. А я хочу описать тебя, такую, какая ты есть. Как смотрю в твои карие с медовым отливом глаза. Как сижу допоздна в кресле, охраняя твой сон цвета ранних васильков. Только бы не потерять.Только бы не озлобиться. Мне не хочется отпускать тебя в этот безумно холодный мир.
Но ты же знаешь, я никогда не заведу блокнот. И никогда не напишу ни единой строчки о тебе.
Почему?
Мне страшно, что когда-нибудь придется открыть его для того, чтобы прочитать.
Спи, малыш.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію