ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Беккер Казіс (1980) /
Проза
Спокойной ночи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спокойной ночи
Я вижу, как тебе плохо, малыш. Давай расскажу сказку. Нет, лучше не надо. Я не верю в сказки, а ты? Правда? Молчи, ничего не говори.
Я так устал. Мне холодно в этом жестоком мире. Слышал, люди говорят, надо идти на юг. Там теплее. Врут, наверное. Но я не решаюсь проверить. Боюсь, что потеряю надежду. Как они. Как все люди на этом маленьком шарике.
Мне холодно. Ночью закутываюсь в старый, с проплешинами, плед, но меня бьет дрожь. Слышала, вчера сосед сказал, что я болен? А я никогда не пользовался лекарствами. Из принципа. Глупо, да? А теперь уже поздно что-либо начинать. Все аптеки давно разрушены. А , может и нет. Никак не решаюсь проверить.
Мне невыносимо холодно. Иногда кажется, что в сердце ежесекундно впиваются сотни ледяных игл. Я чувствую, как отмирают ткани, как становятся дольше промежутки между ударами сердца. Мой знакомый-хирург долго и подозрительно смотрел на меня, записывая что-то в блокнотике. Он всегда носит с собой маленький блокнотик. В этот раз он показал мне, что записал. Да, малыш? Он написал...нет, я закрыл глаза, чтобы не видеть. Попросил не говорить. Мне страшно, что он окажется прав.
Мне страшно осознавать, что никому не смогу помочь. Не смогу помочь таким, как я. Вечно сомневающимся, вечно чего-то ищущим. Или кого-то?
Не думай об этом, малыш. Мир слишком жесток для таких, как ты. А я...я уже смирился. Или нет? Дурная привычка: задавать вопросы, на которые нет ответа.
Иногда мне кажется, что я слишком много хочу от этой жизни. А мне от нее многого не надо--тепло и ласку под боком. И, пожалуй, блокнотик. Как у того хирурга. Спрашиваешь, зачем он мне?
Иногда мне кажется, что мы скоро расстанемся. А я хочу описать тебя, такую, какая ты есть. Как смотрю в твои карие с медовым отливом глаза. Как сижу допоздна в кресле, охраняя твой сон цвета ранних васильков. Только бы не потерять.Только бы не озлобиться. Мне не хочется отпускать тебя в этот безумно холодный мир.
Но ты же знаешь, я никогда не заведу блокнот. И никогда не напишу ни единой строчки о тебе.
Почему?
Мне страшно, что когда-нибудь придется открыть его для того, чтобы прочитать.
Спи, малыш.
Я так устал. Мне холодно в этом жестоком мире. Слышал, люди говорят, надо идти на юг. Там теплее. Врут, наверное. Но я не решаюсь проверить. Боюсь, что потеряю надежду. Как они. Как все люди на этом маленьком шарике.
Мне холодно. Ночью закутываюсь в старый, с проплешинами, плед, но меня бьет дрожь. Слышала, вчера сосед сказал, что я болен? А я никогда не пользовался лекарствами. Из принципа. Глупо, да? А теперь уже поздно что-либо начинать. Все аптеки давно разрушены. А , может и нет. Никак не решаюсь проверить.
Мне невыносимо холодно. Иногда кажется, что в сердце ежесекундно впиваются сотни ледяных игл. Я чувствую, как отмирают ткани, как становятся дольше промежутки между ударами сердца. Мой знакомый-хирург долго и подозрительно смотрел на меня, записывая что-то в блокнотике. Он всегда носит с собой маленький блокнотик. В этот раз он показал мне, что записал. Да, малыш? Он написал...нет, я закрыл глаза, чтобы не видеть. Попросил не говорить. Мне страшно, что он окажется прав.
Мне страшно осознавать, что никому не смогу помочь. Не смогу помочь таким, как я. Вечно сомневающимся, вечно чего-то ищущим. Или кого-то?
Не думай об этом, малыш. Мир слишком жесток для таких, как ты. А я...я уже смирился. Или нет? Дурная привычка: задавать вопросы, на которые нет ответа.
Иногда мне кажется, что я слишком много хочу от этой жизни. А мне от нее многого не надо--тепло и ласку под боком. И, пожалуй, блокнотик. Как у того хирурга. Спрашиваешь, зачем он мне?
Иногда мне кажется, что мы скоро расстанемся. А я хочу описать тебя, такую, какая ты есть. Как смотрю в твои карие с медовым отливом глаза. Как сижу допоздна в кресле, охраняя твой сон цвета ранних васильков. Только бы не потерять.Только бы не озлобиться. Мне не хочется отпускать тебя в этот безумно холодный мир.
Но ты же знаешь, я никогда не заведу блокнот. И никогда не напишу ни единой строчки о тебе.
Почему?
Мне страшно, что когда-нибудь придется открыть его для того, чтобы прочитать.
Спи, малыш.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію