
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Ворота Никанора
Предание гласит: «Кому не довелось видеть Храма,
восстановленого Иродом , тот не видел ничего истинно великолепного»
АҐАДА (сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей в четырех частях), составленная по первоисточникам И.Х.Равницким и Х.Бяликом
1
Помазаний на трон не Богом,
Бо ідумеєм був, а не юдеєм ,
Ненависний жорстокістю й поборами,
Задумав Ірод лишити по собі слід,
Шо увінчав би ім’я його, як Соломона.
Не мудрістю, бо недосяжний був син Давида,
Не праведним судом - кривавицею
Позначив свій шлях на троні .
Метикуватий був цар Ірод.
Знав, чим догодить підвладним.
Тим, що єднало їх, - Божим Домом.
«Цей Храм,- почав цар привселюдно,-
Звели на честь Бога Всесильного наші батьки,
Як повернулись із Вавілонського полону.
Щоправда, шістдесяти ліктів нестача йому,
Аби зрівнятися із Храмом Соломоновим.
Та не їх вина: зробить таким звеліли їм
Кір, Дарій Гістасп і македоняни.
Всевишнім Милостивим наділений
Правом самостійно править,
Грошей маю чимало, прибутки не вибувають...»
Гул невдоволення долинув до царя.
Обвівши натовп поглядом суворим
І начебто звертаючись до Риму,
Продовжив Ірод: «Я надолужу те,
Що не вдалося попердникам моїм:
Віддам Предвічному належне благочестя
За всі благодіяння, якими Він осипа мене» .
Сподівався Ірод почути вигуки схвалення
Намірам своїм, натомість читав на лицях:
«Чужинець...Знищить те, що є.
На догоду Риму зробить щось негоже...»
«Не бійтесь! Навчені різним ремеслам,
Священники стоятимуть на чолі відбудови.
На поміч їм добрав я звідусюд
Десять тисяч досвідчених майстрів»,-
Намагався цар розсіять недовіру .
2
Дотримав слова Ірод.
Мармур і каміння лазурове пішли на Храм.
Хвилями морськими відбивали стіни...
Вхідн дівері і прикрашені були завісами
Із вишитими, наче живими, квітами...
Вкритий зусібіч золотом, Храм уранці
Палав і сліпив, немовби сонце...
А тим, хто вперше підіймавсь в Єрусалим
Здававсь він вкритим снігом...
І диво це створено було за півтора року.
Освячення Дому Господнього збіглося
З днем, як Рим звів Ірода на трон.
І все ж попри старання, неабиякий дар зодчого
Не сталось те, про що так мріяв цар:
Не названо було Храм Третім.
Іродовим йменням.
А от деталь цієї величної споруди –
Ворота, що вели в Свята Святих,
У пам’яті народній збереглася.
3
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту самому.
І ось як все було готове,
Разом з майстрами відправивсь морем в Юдею.
І треба ж так, що неподалік Яфо,
Де мали пристати мали, знялася буря.
Велетенські хвилі готові були поглинуть судно.
Матроси кидали за борт вантаж.
Дійшла черга й до важчезних стулок.
Як не благав Никанор не чіпать
Дорогоцінний дар Єрусалиму,
Одну із стулок було викинуто в море.
А буря дедалі більше набирала силу
»Другу стулку кидайте за борт!»-
Капітан розпорядився ...
«Разом зо мною!»- відказав Никанор
І обома руками учепивсь за стулку.
І сталось диво: буря раптово стихла.
Судно благополучно дісталось гавані.
Зійшов на берег Никанор. Мало не плаче:
«З чим їхати в Єрусалим?»
Вдивляється у водну далечінь:
Може, хвилею приб’ється стулка?
Не видно. Востаннє кида погляд на судно
І щось мов різонуло око.
Приглянувсь – до днища приліпилась
Оплакувана ним стулка.
P.S.
На околиці Єрусалима археологи знайшли склеп, на якому було написано грецькою: «Кості Никанора, александрійця, який зробив ворота», а також арамейською мовою: «Никанор, александрієць».
----------------------------
Ірод Великий (37-4 рр. до н.е.) – цар Юдеї (40-4 рр. до н.е.). Родоначальник династії Іродіадів.
Ірод був начебто карою Всевишнього юдеям за недотримання основного постулату: не нав’язувати нікому примусово юдаїзм. Так учинив цар Йоханан Гіркан 125 р. до н.е. Підкоривши Ідумею, він змусив її мешканців прийняти юдаїзм. Серед інших мешканцв були дід і баба майбутнього тирана.
Ірод відзначався неабиякою жорстокістю не тільки до ворогів, а й до родини: убив свою першу дружину, Мір’ям, та двох її синів, а також сина від другого шлюбу, тещу, діверя. Навіть римський імператор Август змушений був визнати: «Краще бути свинею Гордуса (Ірода ), аніж його сином».
Відтворено за: Иосиф Флавий «Иудейские древности» (книга п’ятнадцята, глава 11).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ворота Никанора
Предание гласит: «Кому не довелось видеть Храма,
восстановленого Иродом , тот не видел ничего истинно великолепного»
АҐАДА (сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей в четырех частях), составленная по первоисточникам И.Х.Равницким и Х.Бяликом
1
Помазаний на трон не Богом,
Бо ідумеєм був, а не юдеєм ,
Ненависний жорстокістю й поборами,
Задумав Ірод лишити по собі слід,
Шо увінчав би ім’я його, як Соломона.
Не мудрістю, бо недосяжний був син Давида,
Не праведним судом - кривавицею
Позначив свій шлях на троні .
Метикуватий був цар Ірод.
Знав, чим догодить підвладним.
Тим, що єднало їх, - Божим Домом.
«Цей Храм,- почав цар привселюдно,-
Звели на честь Бога Всесильного наші батьки,
Як повернулись із Вавілонського полону.
Щоправда, шістдесяти ліктів нестача йому,
Аби зрівнятися із Храмом Соломоновим.
Та не їх вина: зробить таким звеліли їм
Кір, Дарій Гістасп і македоняни.
Всевишнім Милостивим наділений
Правом самостійно править,
Грошей маю чимало, прибутки не вибувають...»
Гул невдоволення долинув до царя.
Обвівши натовп поглядом суворим
І начебто звертаючись до Риму,
Продовжив Ірод: «Я надолужу те,
Що не вдалося попердникам моїм:
Віддам Предвічному належне благочестя
За всі благодіяння, якими Він осипа мене» .
Сподівався Ірод почути вигуки схвалення
Намірам своїм, натомість читав на лицях:
«Чужинець...Знищить те, що є.
На догоду Риму зробить щось негоже...»
«Не бійтесь! Навчені різним ремеслам,
Священники стоятимуть на чолі відбудови.
На поміч їм добрав я звідусюд
Десять тисяч досвідчених майстрів»,-
Намагався цар розсіять недовіру .
2
Дотримав слова Ірод.
Мармур і каміння лазурове пішли на Храм.
Хвилями морськими відбивали стіни...
Вхідн дівері і прикрашені були завісами
Із вишитими, наче живими, квітами...
Вкритий зусібіч золотом, Храм уранці
Палав і сліпив, немовби сонце...
А тим, хто вперше підіймавсь в Єрусалим
Здававсь він вкритим снігом...
І диво це створено було за півтора року.
Освячення Дому Господнього збіглося
З днем, як Рим звів Ірода на трон.
І все ж попри старання, неабиякий дар зодчого
Не сталось те, про що так мріяв цар:
Не названо було Храм Третім.
Іродовим йменням.
А от деталь цієї величної споруди –
Ворота, що вели в Свята Святих,
У пам’яті народній збереглася.
3
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту самому.
І ось як все було готове,
Разом з майстрами відправивсь морем в Юдею.
І треба ж так, що неподалік Яфо,
Де мали пристати мали, знялася буря.
Велетенські хвилі готові були поглинуть судно.
Матроси кидали за борт вантаж.
Дійшла черга й до важчезних стулок.
Як не благав Никанор не чіпать
Дорогоцінний дар Єрусалиму,
Одну із стулок було викинуто в море.
А буря дедалі більше набирала силу
»Другу стулку кидайте за борт!»-
Капітан розпорядився ...
«Разом зо мною!»- відказав Никанор
І обома руками учепивсь за стулку.
І сталось диво: буря раптово стихла.
Судно благополучно дісталось гавані.
Зійшов на берег Никанор. Мало не плаче:
«З чим їхати в Єрусалим?»
Вдивляється у водну далечінь:
Може, хвилею приб’ється стулка?
Не видно. Востаннє кида погляд на судно
І щось мов різонуло око.
Приглянувсь – до днища приліпилась
Оплакувана ним стулка.
P.S.
На околиці Єрусалима археологи знайшли склеп, на якому було написано грецькою: «Кості Никанора, александрійця, який зробив ворота», а також арамейською мовою: «Никанор, александрієць».
----------------------------
Ірод Великий (37-4 рр. до н.е.) – цар Юдеї (40-4 рр. до н.е.). Родоначальник династії Іродіадів.
Ірод був начебто карою Всевишнього юдеям за недотримання основного постулату: не нав’язувати нікому примусово юдаїзм. Так учинив цар Йоханан Гіркан 125 р. до н.е. Підкоривши Ідумею, він змусив її мешканців прийняти юдаїзм. Серед інших мешканцв були дід і баба майбутнього тирана.
Ірод відзначався неабиякою жорстокістю не тільки до ворогів, а й до родини: убив свою першу дружину, Мір’ям, та двох її синів, а також сина від другого шлюбу, тещу, діверя. Навіть римський імператор Август змушений був визнати: «Краще бути свинею Гордуса (Ірода ), аніж його сином».
Відтворено за: Иосиф Флавий «Иудейские древности» (книга п’ятнадцята, глава 11).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію