Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Ворота Никанора
Предание гласит: «Кому не довелось видеть Храма,
восстановленого Иродом , тот не видел ничего истинно великолепного»
АҐАДА (сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей в четырех частях), составленная по первоисточникам И.Х.Равницким и Х.Бяликом
1
Помазаний на трон не Богом,
Бо ідумеєм був, а не юдеєм ,
Ненависний жорстокістю й поборами,
Задумав Ірод лишити по собі слід,
Шо увінчав би ім’я його, як Соломона.
Не мудрістю, бо недосяжний був син Давида,
Не праведним судом - кривавицею
Позначив свій шлях на троні .
Метикуватий був цар Ірод.
Знав, чим догодить підвладним.
Тим, що єднало їх, - Божим Домом.
«Цей Храм,- почав цар привселюдно,-
Звели на честь Бога Всесильного наші батьки,
Як повернулись із Вавілонського полону.
Щоправда, шістдесяти ліктів нестача йому,
Аби зрівнятися із Храмом Соломоновим.
Та не їх вина: зробить таким звеліли їм
Кір, Дарій Гістасп і македоняни.
Всевишнім Милостивим наділений
Правом самостійно править,
Грошей маю чимало, прибутки не вибувають...»
Гул невдоволення долинув до царя.
Обвівши натовп поглядом суворим
І начебто звертаючись до Риму,
Продовжив Ірод: «Я надолужу те,
Що не вдалося попердникам моїм:
Віддам Предвічному належне благочестя
За всі благодіяння, якими Він осипа мене» .
Сподівався Ірод почути вигуки схвалення
Намірам своїм, натомість читав на лицях:
«Чужинець...Знищить те, що є.
На догоду Риму зробить щось негоже...»
«Не бійтесь! Навчені різним ремеслам,
Священники стоятимуть на чолі відбудови.
На поміч їм добрав я звідусюд
Десять тисяч досвідчених майстрів»,-
Намагався цар розсіять недовіру .
2
Дотримав слова Ірод.
Мармур і каміння лазурове пішли на Храм.
Хвилями морськими відбивали стіни...
Вхідн дівері і прикрашені були завісами
Із вишитими, наче живими, квітами...
Вкритий зусібіч золотом, Храм уранці
Палав і сліпив, немовби сонце...
А тим, хто вперше підіймавсь в Єрусалим
Здававсь він вкритим снігом...
І диво це створено було за півтора року.
Освячення Дому Господнього збіглося
З днем, як Рим звів Ірода на трон.
І все ж попри старання, неабиякий дар зодчого
Не сталось те, про що так мріяв цар:
Не названо було Храм Третім.
Іродовим йменням.
А от деталь цієї величної споруди –
Ворота, що вели в Свята Святих,
У пам’яті народній збереглася.
3
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту самому.
І ось як все було готове,
Разом з майстрами відправивсь морем в Юдею.
І треба ж так, що неподалік Яфо,
Де мали пристати мали, знялася буря.
Велетенські хвилі готові були поглинуть судно.
Матроси кидали за борт вантаж.
Дійшла черга й до важчезних стулок.
Як не благав Никанор не чіпать
Дорогоцінний дар Єрусалиму,
Одну із стулок було викинуто в море.
А буря дедалі більше набирала силу
»Другу стулку кидайте за борт!»-
Капітан розпорядився ...
«Разом зо мною!»- відказав Никанор
І обома руками учепивсь за стулку.
І сталось диво: буря раптово стихла.
Судно благополучно дісталось гавані.
Зійшов на берег Никанор. Мало не плаче:
«З чим їхати в Єрусалим?»
Вдивляється у водну далечінь:
Може, хвилею приб’ється стулка?
Не видно. Востаннє кида погляд на судно
І щось мов різонуло око.
Приглянувсь – до днища приліпилась
Оплакувана ним стулка.
P.S.
На околиці Єрусалима археологи знайшли склеп, на якому було написано грецькою: «Кості Никанора, александрійця, який зробив ворота», а також арамейською мовою: «Никанор, александрієць».
----------------------------
Ірод Великий (37-4 рр. до н.е.) – цар Юдеї (40-4 рр. до н.е.). Родоначальник династії Іродіадів.
Ірод був начебто карою Всевишнього юдеям за недотримання основного постулату: не нав’язувати нікому примусово юдаїзм. Так учинив цар Йоханан Гіркан 125 р. до н.е. Підкоривши Ідумею, він змусив її мешканців прийняти юдаїзм. Серед інших мешканцв були дід і баба майбутнього тирана.
Ірод відзначався неабиякою жорстокістю не тільки до ворогів, а й до родини: убив свою першу дружину, Мір’ям, та двох її синів, а також сина від другого шлюбу, тещу, діверя. Навіть римський імператор Август змушений був визнати: «Краще бути свинею Гордуса (Ірода ), аніж його сином».
Відтворено за: Иосиф Флавий «Иудейские древности» (книга п’ятнадцята, глава 11).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ворота Никанора
Предание гласит: «Кому не довелось видеть Храма,
восстановленого Иродом , тот не видел ничего истинно великолепного»
АҐАДА (сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей в четырех частях), составленная по первоисточникам И.Х.Равницким и Х.Бяликом
1
Помазаний на трон не Богом,
Бо ідумеєм був, а не юдеєм ,
Ненависний жорстокістю й поборами,
Задумав Ірод лишити по собі слід,
Шо увінчав би ім’я його, як Соломона.
Не мудрістю, бо недосяжний був син Давида,
Не праведним судом - кривавицею
Позначив свій шлях на троні .
Метикуватий був цар Ірод.
Знав, чим догодить підвладним.
Тим, що єднало їх, - Божим Домом.
«Цей Храм,- почав цар привселюдно,-
Звели на честь Бога Всесильного наші батьки,
Як повернулись із Вавілонського полону.
Щоправда, шістдесяти ліктів нестача йому,
Аби зрівнятися із Храмом Соломоновим.
Та не їх вина: зробить таким звеліли їм
Кір, Дарій Гістасп і македоняни.
Всевишнім Милостивим наділений
Правом самостійно править,
Грошей маю чимало, прибутки не вибувають...»
Гул невдоволення долинув до царя.
Обвівши натовп поглядом суворим
І начебто звертаючись до Риму,
Продовжив Ірод: «Я надолужу те,
Що не вдалося попердникам моїм:
Віддам Предвічному належне благочестя
За всі благодіяння, якими Він осипа мене» .
Сподівався Ірод почути вигуки схвалення
Намірам своїм, натомість читав на лицях:
«Чужинець...Знищить те, що є.
На догоду Риму зробить щось негоже...»
«Не бійтесь! Навчені різним ремеслам,
Священники стоятимуть на чолі відбудови.
На поміч їм добрав я звідусюд
Десять тисяч досвідчених майстрів»,-
Намагався цар розсіять недовіру .
2
Дотримав слова Ірод.
Мармур і каміння лазурове пішли на Храм.
Хвилями морськими відбивали стіни...
Вхідн дівері і прикрашені були завісами
Із вишитими, наче живими, квітами...
Вкритий зусібіч золотом, Храм уранці
Палав і сліпив, немовби сонце...
А тим, хто вперше підіймавсь в Єрусалим
Здававсь він вкритим снігом...
І диво це створено було за півтора року.
Освячення Дому Господнього збіглося
З днем, як Рим звів Ірода на трон.
І все ж попри старання, неабиякий дар зодчого
Не сталось те, про що так мріяв цар:
Не названо було Храм Третім.
Іродовим йменням.
А от деталь цієї величної споруди –
Ворота, що вели в Свята Святих,
У пам’яті народній збереглася.
3
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту самому.
І ось як все було готове,
Разом з майстрами відправивсь морем в Юдею.
І треба ж так, що неподалік Яфо,
Де мали пристати мали, знялася буря.
Велетенські хвилі готові були поглинуть судно.
Матроси кидали за борт вантаж.
Дійшла черга й до важчезних стулок.
Як не благав Никанор не чіпать
Дорогоцінний дар Єрусалиму,
Одну із стулок було викинуто в море.
А буря дедалі більше набирала силу
»Другу стулку кидайте за борт!»-
Капітан розпорядився ...
«Разом зо мною!»- відказав Никанор
І обома руками учепивсь за стулку.
І сталось диво: буря раптово стихла.
Судно благополучно дісталось гавані.
Зійшов на берег Никанор. Мало не плаче:
«З чим їхати в Єрусалим?»
Вдивляється у водну далечінь:
Може, хвилею приб’ється стулка?
Не видно. Востаннє кида погляд на судно
І щось мов різонуло око.
Приглянувсь – до днища приліпилась
Оплакувана ним стулка.
P.S.
На околиці Єрусалима археологи знайшли склеп, на якому було написано грецькою: «Кості Никанора, александрійця, який зробив ворота», а також арамейською мовою: «Никанор, александрієць».
----------------------------
Ірод Великий (37-4 рр. до н.е.) – цар Юдеї (40-4 рр. до н.е.). Родоначальник династії Іродіадів.
Ірод був начебто карою Всевишнього юдеям за недотримання основного постулату: не нав’язувати нікому примусово юдаїзм. Так учинив цар Йоханан Гіркан 125 р. до н.е. Підкоривши Ідумею, він змусив її мешканців прийняти юдаїзм. Серед інших мешканцв були дід і баба майбутнього тирана.
Ірод відзначався неабиякою жорстокістю не тільки до ворогів, а й до родини: убив свою першу дружину, Мір’ям, та двох її синів, а також сина від другого шлюбу, тещу, діверя. Навіть римський імператор Август змушений був визнати: «Краще бути свинею Гордуса (Ірода ), аніж його сином».
Відтворено за: Иосиф Флавий «Иудейские древности» (книга п’ятнадцята, глава 11).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
