Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
2026.05.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Холод (1961) /
Вірші
Чупа-кабра
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чупа-кабра
Купив якось, тую скриньку
І миску на здачу.
Всі новини після праці,
Щовечора бачу.
А ото після обіда,
Радейко послухав.
То мій коцур під бомбетлем
Закрив лапом вуха.
То мерці дають концерти,
Свинний грип літає,
А ще якась чупа-кабра
Щоночі гуляє.
Я про тую чупа-кабру-
Вичитав в ґазеті.
Де-що чув від свого шваґра,
Бачив в інтернеті.
Що та чабра любит ніч,
Може жити в льосі.
Правда крови п’є багато,
Має рурку в носі.
Пам’ятаю був маленький,
Ходив на папери,
А дідуньо із шваґруньом
Таку мову вели.
Як ото скінчилась война,
Дідуньо казали,
То пан Рузвельд тую чабру
Вже давно тримали.
А жила вона таємно,
На воєнній базі,
Генів вводили до грома
Отії заразі.
То мав бути забіяка,
Щоб весь світ побачив.
От такого хулігана
Рузвельд хтів створити.
Були там і професори ,
І тібетські лами,
І старці, що бють у вочі
Догори ногами.
Там над чаброю отою
Опити робили,
Передали все що знали,
І всього навчили.
Але гени і від зайця
Ота чабра мала,
І ото як дали в писок,
Чабра драла дала.
Вуйко Рузвельд – обробився,
Гроші йшли без ліку.
Хтів сворити забіяка,
А створив каліку.
Його хлопці перевели
Чабру в Мозамбіку.
Там та чабра по лісах
Бігала, гуляла,
Аж у руки депутата
Нашого попала.
Як ту чабру він там лапав,
Говорить не хоче,
Бо вона страшна як дідько,
І на чорта схожа.
І привіз на Україну,
У тії Карпати,
Щоб ото на вихідні
Трошки постріляти.
А тим часом чабра мапу
Музяла поволі,
Перелізла через дроти,
Шукай вітра в полі.
І бродила вона вночі ,
Як тая примара,
Тай помалу як кінгур
До нас прискакала.
Ті що бачат тую чабру,
Вже не можут спати.
Лямпу світят аж до ранку,
Бо страшно лягати.
Але чаброю отою
Та хтось управляє,
Скільки в кого є крілів,
Всьо та чабра знає?!
Може тая баба Яга,
Що говорать в світі.
Бо що ночі чабра дзвонить
- Хана ти у Міті?
Хто той таємничий Мітя?
Того я не знаю,
А про нього вам напишу,
Як в баби спитаю.
Стільки тих нещасть навколо,
Ще бракує гада,
Крови стільки випиває,
Як Верховна рада.
На худобу, як той ніндзя,
Отак нападає,
А з бика то тілько роги
І цвіркун лишає.
Може годен з отим чабром,
Якось в дружбі житии.
От якби отго туцка,
Взяти й приручити.
Заключити з отим чудом
Вигідну угоду,
Скільки користи принесло
Воно би народу?
Знають люди що на бойні,
Крови є багато.
От приміром зо дві чабри
На відходи дати.
А якщо оті відходи
Кровою плоити,
То ті чабри і болота
Можуть не лишити.
Нащо ж тяжко працювати
Ґралями людині,
Та поставте зо дві чабри
Буде по машині.
Економія солярки,
Не треба ладити,
Лиш відходи де-коли
Кровою полити.
Бізнесмени, як почують,
Також схочут мати,
Отоді на тії чабрі -
Гроші заробляти.
Лише чабру помістити
У всякі реклами,
Покупців тоді набереться
До курвої мами!
А як взнають знахарки,
Родом із народу,
Чабру будут продавати,
Як свячену воду.
Ось наприкад прутень чабри-
Лікує простату,
О тоді той порошок
Хлопи будут братии.
В мнєсі чабри вітаміни,
Що берут спорцмени,
Не дивіться що обізле,
І сало зеленее.
Як зварити того мнєса,
Часнику додати-
Хлоп буде не мов той дуб,
Аж страшно сказати.
Як те мнєсо піде в світ,
Його станут брати.
Тая Польща, що під боком,
В нас стане купляти.
А поляки теє мнєсо
Продадут у Празі,
От тоді ми розживемось,
Як москаль на газі!
Порозводим тії чабри,
Продамо в Європі,
А пока вони додують,
То вже будуть в ж…і!
А ми б мали мілійони,
Були б всі панами,
І раділи що немає
Чупа-кабри з нами!
Всі розвинені країни
Нас би поважали,
Бо боялись щоб і Мітю
Ще їм не продали.
Є.Мокрій (7листопада 2009 р.)
І миску на здачу.
Всі новини після праці,
Щовечора бачу.
А ото після обіда,
Радейко послухав.
То мій коцур під бомбетлем
Закрив лапом вуха.
То мерці дають концерти,
Свинний грип літає,
А ще якась чупа-кабра
Щоночі гуляє.
Я про тую чупа-кабру-
Вичитав в ґазеті.
Де-що чув від свого шваґра,
Бачив в інтернеті.
Що та чабра любит ніч,
Може жити в льосі.
Правда крови п’є багато,
Має рурку в носі.
Пам’ятаю був маленький,
Ходив на папери,
А дідуньо із шваґруньом
Таку мову вели.
Як ото скінчилась война,
Дідуньо казали,
То пан Рузвельд тую чабру
Вже давно тримали.
А жила вона таємно,
На воєнній базі,
Генів вводили до грома
Отії заразі.
То мав бути забіяка,
Щоб весь світ побачив.
От такого хулігана
Рузвельд хтів створити.
Були там і професори ,
І тібетські лами,
І старці, що бють у вочі
Догори ногами.
Там над чаброю отою
Опити робили,
Передали все що знали,
І всього навчили.
Але гени і від зайця
Ота чабра мала,
І ото як дали в писок,
Чабра драла дала.
Вуйко Рузвельд – обробився,
Гроші йшли без ліку.
Хтів сворити забіяка,
А створив каліку.
Його хлопці перевели
Чабру в Мозамбіку.
Там та чабра по лісах
Бігала, гуляла,
Аж у руки депутата
Нашого попала.
Як ту чабру він там лапав,
Говорить не хоче,
Бо вона страшна як дідько,
І на чорта схожа.
І привіз на Україну,
У тії Карпати,
Щоб ото на вихідні
Трошки постріляти.
А тим часом чабра мапу
Музяла поволі,
Перелізла через дроти,
Шукай вітра в полі.
І бродила вона вночі ,
Як тая примара,
Тай помалу як кінгур
До нас прискакала.
Ті що бачат тую чабру,
Вже не можут спати.
Лямпу світят аж до ранку,
Бо страшно лягати.
Але чаброю отою
Та хтось управляє,
Скільки в кого є крілів,
Всьо та чабра знає?!
Може тая баба Яга,
Що говорать в світі.
Бо що ночі чабра дзвонить
- Хана ти у Міті?
Хто той таємничий Мітя?
Того я не знаю,
А про нього вам напишу,
Як в баби спитаю.
Стільки тих нещасть навколо,
Ще бракує гада,
Крови стільки випиває,
Як Верховна рада.
На худобу, як той ніндзя,
Отак нападає,
А з бика то тілько роги
І цвіркун лишає.
Може годен з отим чабром,
Якось в дружбі житии.
От якби отго туцка,
Взяти й приручити.
Заключити з отим чудом
Вигідну угоду,
Скільки користи принесло
Воно би народу?
Знають люди що на бойні,
Крови є багато.
От приміром зо дві чабри
На відходи дати.
А якщо оті відходи
Кровою плоити,
То ті чабри і болота
Можуть не лишити.
Нащо ж тяжко працювати
Ґралями людині,
Та поставте зо дві чабри
Буде по машині.
Економія солярки,
Не треба ладити,
Лиш відходи де-коли
Кровою полити.
Бізнесмени, як почують,
Також схочут мати,
Отоді на тії чабрі -
Гроші заробляти.
Лише чабру помістити
У всякі реклами,
Покупців тоді набереться
До курвої мами!
А як взнають знахарки,
Родом із народу,
Чабру будут продавати,
Як свячену воду.
Ось наприкад прутень чабри-
Лікує простату,
О тоді той порошок
Хлопи будут братии.
В мнєсі чабри вітаміни,
Що берут спорцмени,
Не дивіться що обізле,
І сало зеленее.
Як зварити того мнєса,
Часнику додати-
Хлоп буде не мов той дуб,
Аж страшно сказати.
Як те мнєсо піде в світ,
Його станут брати.
Тая Польща, що під боком,
В нас стане купляти.
А поляки теє мнєсо
Продадут у Празі,
От тоді ми розживемось,
Як москаль на газі!
Порозводим тії чабри,
Продамо в Європі,
А пока вони додують,
То вже будуть в ж…і!
А ми б мали мілійони,
Були б всі панами,
І раділи що немає
Чупа-кабри з нами!
Всі розвинені країни
Нас би поважали,
Бо боялись щоб і Мітю
Ще їм не продали.
Є.Мокрій (7листопада 2009 р.)
| Найвища оцінка | Марія Туряниця | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Олександр Христенко | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
