Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Холод (1961) /
Вірші
Чупа-кабра
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чупа-кабра
Купив якось, тую скриньку
І миску на здачу.
Всі новини після праці,
Щовечора бачу.
А ото після обіда,
Радейко послухав.
То мій коцур під бомбетлем
Закрив лапом вуха.
То мерці дають концерти,
Свинний грип літає,
А ще якась чупа-кабра
Щоночі гуляє.
Я про тую чупа-кабру-
Вичитав в ґазеті.
Де-що чув від свого шваґра,
Бачив в інтернеті.
Що та чабра любит ніч,
Може жити в льосі.
Правда крови п’є багато,
Має рурку в носі.
Пам’ятаю був маленький,
Ходив на папери,
А дідуньо із шваґруньом
Таку мову вели.
Як ото скінчилась война,
Дідуньо казали,
То пан Рузвельд тую чабру
Вже давно тримали.
А жила вона таємно,
На воєнній базі,
Генів вводили до грома
Отії заразі.
То мав бути забіяка,
Щоб весь світ побачив.
От такого хулігана
Рузвельд хтів створити.
Були там і професори ,
І тібетські лами,
І старці, що бють у вочі
Догори ногами.
Там над чаброю отою
Опити робили,
Передали все що знали,
І всього навчили.
Але гени і від зайця
Ота чабра мала,
І ото як дали в писок,
Чабра драла дала.
Вуйко Рузвельд – обробився,
Гроші йшли без ліку.
Хтів сворити забіяка,
А створив каліку.
Його хлопці перевели
Чабру в Мозамбіку.
Там та чабра по лісах
Бігала, гуляла,
Аж у руки депутата
Нашого попала.
Як ту чабру він там лапав,
Говорить не хоче,
Бо вона страшна як дідько,
І на чорта схожа.
І привіз на Україну,
У тії Карпати,
Щоб ото на вихідні
Трошки постріляти.
А тим часом чабра мапу
Музяла поволі,
Перелізла через дроти,
Шукай вітра в полі.
І бродила вона вночі ,
Як тая примара,
Тай помалу як кінгур
До нас прискакала.
Ті що бачат тую чабру,
Вже не можут спати.
Лямпу світят аж до ранку,
Бо страшно лягати.
Але чаброю отою
Та хтось управляє,
Скільки в кого є крілів,
Всьо та чабра знає?!
Може тая баба Яга,
Що говорать в світі.
Бо що ночі чабра дзвонить
- Хана ти у Міті?
Хто той таємничий Мітя?
Того я не знаю,
А про нього вам напишу,
Як в баби спитаю.
Стільки тих нещасть навколо,
Ще бракує гада,
Крови стільки випиває,
Як Верховна рада.
На худобу, як той ніндзя,
Отак нападає,
А з бика то тілько роги
І цвіркун лишає.
Може годен з отим чабром,
Якось в дружбі житии.
От якби отго туцка,
Взяти й приручити.
Заключити з отим чудом
Вигідну угоду,
Скільки користи принесло
Воно би народу?
Знають люди що на бойні,
Крови є багато.
От приміром зо дві чабри
На відходи дати.
А якщо оті відходи
Кровою плоити,
То ті чабри і болота
Можуть не лишити.
Нащо ж тяжко працювати
Ґралями людині,
Та поставте зо дві чабри
Буде по машині.
Економія солярки,
Не треба ладити,
Лиш відходи де-коли
Кровою полити.
Бізнесмени, як почують,
Також схочут мати,
Отоді на тії чабрі -
Гроші заробляти.
Лише чабру помістити
У всякі реклами,
Покупців тоді набереться
До курвої мами!
А як взнають знахарки,
Родом із народу,
Чабру будут продавати,
Як свячену воду.
Ось наприкад прутень чабри-
Лікує простату,
О тоді той порошок
Хлопи будут братии.
В мнєсі чабри вітаміни,
Що берут спорцмени,
Не дивіться що обізле,
І сало зеленее.
Як зварити того мнєса,
Часнику додати-
Хлоп буде не мов той дуб,
Аж страшно сказати.
Як те мнєсо піде в світ,
Його станут брати.
Тая Польща, що під боком,
В нас стане купляти.
А поляки теє мнєсо
Продадут у Празі,
От тоді ми розживемось,
Як москаль на газі!
Порозводим тії чабри,
Продамо в Європі,
А пока вони додують,
То вже будуть в ж…і!
А ми б мали мілійони,
Були б всі панами,
І раділи що немає
Чупа-кабри з нами!
Всі розвинені країни
Нас би поважали,
Бо боялись щоб і Мітю
Ще їм не продали.
Є.Мокрій (7листопада 2009 р.)
І миску на здачу.
Всі новини після праці,
Щовечора бачу.
А ото після обіда,
Радейко послухав.
То мій коцур під бомбетлем
Закрив лапом вуха.
То мерці дають концерти,
Свинний грип літає,
А ще якась чупа-кабра
Щоночі гуляє.
Я про тую чупа-кабру-
Вичитав в ґазеті.
Де-що чув від свого шваґра,
Бачив в інтернеті.
Що та чабра любит ніч,
Може жити в льосі.
Правда крови п’є багато,
Має рурку в носі.
Пам’ятаю був маленький,
Ходив на папери,
А дідуньо із шваґруньом
Таку мову вели.
Як ото скінчилась война,
Дідуньо казали,
То пан Рузвельд тую чабру
Вже давно тримали.
А жила вона таємно,
На воєнній базі,
Генів вводили до грома
Отії заразі.
То мав бути забіяка,
Щоб весь світ побачив.
От такого хулігана
Рузвельд хтів створити.
Були там і професори ,
І тібетські лами,
І старці, що бють у вочі
Догори ногами.
Там над чаброю отою
Опити робили,
Передали все що знали,
І всього навчили.
Але гени і від зайця
Ота чабра мала,
І ото як дали в писок,
Чабра драла дала.
Вуйко Рузвельд – обробився,
Гроші йшли без ліку.
Хтів сворити забіяка,
А створив каліку.
Його хлопці перевели
Чабру в Мозамбіку.
Там та чабра по лісах
Бігала, гуляла,
Аж у руки депутата
Нашого попала.
Як ту чабру він там лапав,
Говорить не хоче,
Бо вона страшна як дідько,
І на чорта схожа.
І привіз на Україну,
У тії Карпати,
Щоб ото на вихідні
Трошки постріляти.
А тим часом чабра мапу
Музяла поволі,
Перелізла через дроти,
Шукай вітра в полі.
І бродила вона вночі ,
Як тая примара,
Тай помалу як кінгур
До нас прискакала.
Ті що бачат тую чабру,
Вже не можут спати.
Лямпу світят аж до ранку,
Бо страшно лягати.
Але чаброю отою
Та хтось управляє,
Скільки в кого є крілів,
Всьо та чабра знає?!
Може тая баба Яга,
Що говорать в світі.
Бо що ночі чабра дзвонить
- Хана ти у Міті?
Хто той таємничий Мітя?
Того я не знаю,
А про нього вам напишу,
Як в баби спитаю.
Стільки тих нещасть навколо,
Ще бракує гада,
Крови стільки випиває,
Як Верховна рада.
На худобу, як той ніндзя,
Отак нападає,
А з бика то тілько роги
І цвіркун лишає.
Може годен з отим чабром,
Якось в дружбі житии.
От якби отго туцка,
Взяти й приручити.
Заключити з отим чудом
Вигідну угоду,
Скільки користи принесло
Воно би народу?
Знають люди що на бойні,
Крови є багато.
От приміром зо дві чабри
На відходи дати.
А якщо оті відходи
Кровою плоити,
То ті чабри і болота
Можуть не лишити.
Нащо ж тяжко працювати
Ґралями людині,
Та поставте зо дві чабри
Буде по машині.
Економія солярки,
Не треба ладити,
Лиш відходи де-коли
Кровою полити.
Бізнесмени, як почують,
Також схочут мати,
Отоді на тії чабрі -
Гроші заробляти.
Лише чабру помістити
У всякі реклами,
Покупців тоді набереться
До курвої мами!
А як взнають знахарки,
Родом із народу,
Чабру будут продавати,
Як свячену воду.
Ось наприкад прутень чабри-
Лікує простату,
О тоді той порошок
Хлопи будут братии.
В мнєсі чабри вітаміни,
Що берут спорцмени,
Не дивіться що обізле,
І сало зеленее.
Як зварити того мнєса,
Часнику додати-
Хлоп буде не мов той дуб,
Аж страшно сказати.
Як те мнєсо піде в світ,
Його станут брати.
Тая Польща, що під боком,
В нас стане купляти.
А поляки теє мнєсо
Продадут у Празі,
От тоді ми розживемось,
Як москаль на газі!
Порозводим тії чабри,
Продамо в Європі,
А пока вони додують,
То вже будуть в ж…і!
А ми б мали мілійони,
Були б всі панами,
І раділи що немає
Чупа-кабри з нами!
Всі розвинені країни
Нас би поважали,
Бо боялись щоб і Мітю
Ще їм не продали.
Є.Мокрій (7листопада 2009 р.)
| Найвища оцінка | Марія Туряниця | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Олександр Христенко | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
