
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Ой, як сонячно довкола!
Оглядає видноколо:
"Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Ой, як сонячно довкола!
Оглядає видноколо:
"Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
2025.09.12
08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
2025.09.12
05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
2025.09.12
05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
2025.09.11
22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
2025.09.11
22:15
дива з вівса суха солома
різка токсин в гаю гриби
плуги чужі що страх узяти
якщо з воріт а вже заслаб
стіна товста панель основа
своя зігрій і на верстак
і квітку щоб на скотч узяти
one day однак
осот не квітка рак не риба
вона це фіш носій ік
2025.09.11
22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
2025.09.11
18:08
Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
2025.09.11
17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
2025.09.11
17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
2025.09.11
12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
2025.09.11
07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
2025.09.10
21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олег Холод (1961) /
Вірші
Чупа-кабра
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чупа-кабра
Купив якось, тую скриньку
І миску на здачу.
Всі новини після праці,
Щовечора бачу.
А ото після обіда,
Радейко послухав.
То мій коцур під бомбетлем
Закрив лапом вуха.
То мерці дають концерти,
Свинний грип літає,
А ще якась чупа-кабра
Щоночі гуляє.
Я про тую чупа-кабру-
Вичитав в ґазеті.
Де-що чув від свого шваґра,
Бачив в інтернеті.
Що та чабра любит ніч,
Може жити в льосі.
Правда крови п’є багато,
Має рурку в носі.
Пам’ятаю був маленький,
Ходив на папери,
А дідуньо із шваґруньом
Таку мову вели.
Як ото скінчилась война,
Дідуньо казали,
То пан Рузвельд тую чабру
Вже давно тримали.
А жила вона таємно,
На воєнній базі,
Генів вводили до грома
Отії заразі.
То мав бути забіяка,
Щоб весь світ побачив.
От такого хулігана
Рузвельд хтів створити.
Були там і професори ,
І тібетські лами,
І старці, що бють у вочі
Догори ногами.
Там над чаброю отою
Опити робили,
Передали все що знали,
І всього навчили.
Але гени і від зайця
Ота чабра мала,
І ото як дали в писок,
Чабра драла дала.
Вуйко Рузвельд – обробився,
Гроші йшли без ліку.
Хтів сворити забіяка,
А створив каліку.
Його хлопці перевели
Чабру в Мозамбіку.
Там та чабра по лісах
Бігала, гуляла,
Аж у руки депутата
Нашого попала.
Як ту чабру він там лапав,
Говорить не хоче,
Бо вона страшна як дідько,
І на чорта схожа.
І привіз на Україну,
У тії Карпати,
Щоб ото на вихідні
Трошки постріляти.
А тим часом чабра мапу
Музяла поволі,
Перелізла через дроти,
Шукай вітра в полі.
І бродила вона вночі ,
Як тая примара,
Тай помалу як кінгур
До нас прискакала.
Ті що бачат тую чабру,
Вже не можут спати.
Лямпу світят аж до ранку,
Бо страшно лягати.
Але чаброю отою
Та хтось управляє,
Скільки в кого є крілів,
Всьо та чабра знає?!
Може тая баба Яга,
Що говорать в світі.
Бо що ночі чабра дзвонить
- Хана ти у Міті?
Хто той таємничий Мітя?
Того я не знаю,
А про нього вам напишу,
Як в баби спитаю.
Стільки тих нещасть навколо,
Ще бракує гада,
Крови стільки випиває,
Як Верховна рада.
На худобу, як той ніндзя,
Отак нападає,
А з бика то тілько роги
І цвіркун лишає.
Може годен з отим чабром,
Якось в дружбі житии.
От якби отго туцка,
Взяти й приручити.
Заключити з отим чудом
Вигідну угоду,
Скільки користи принесло
Воно би народу?
Знають люди що на бойні,
Крови є багато.
От приміром зо дві чабри
На відходи дати.
А якщо оті відходи
Кровою плоити,
То ті чабри і болота
Можуть не лишити.
Нащо ж тяжко працювати
Ґралями людині,
Та поставте зо дві чабри
Буде по машині.
Економія солярки,
Не треба ладити,
Лиш відходи де-коли
Кровою полити.
Бізнесмени, як почують,
Також схочут мати,
Отоді на тії чабрі -
Гроші заробляти.
Лише чабру помістити
У всякі реклами,
Покупців тоді набереться
До курвої мами!
А як взнають знахарки,
Родом із народу,
Чабру будут продавати,
Як свячену воду.
Ось наприкад прутень чабри-
Лікує простату,
О тоді той порошок
Хлопи будут братии.
В мнєсі чабри вітаміни,
Що берут спорцмени,
Не дивіться що обізле,
І сало зеленее.
Як зварити того мнєса,
Часнику додати-
Хлоп буде не мов той дуб,
Аж страшно сказати.
Як те мнєсо піде в світ,
Його станут брати.
Тая Польща, що під боком,
В нас стане купляти.
А поляки теє мнєсо
Продадут у Празі,
От тоді ми розживемось,
Як москаль на газі!
Порозводим тії чабри,
Продамо в Європі,
А пока вони додують,
То вже будуть в ж…і!
А ми б мали мілійони,
Були б всі панами,
І раділи що немає
Чупа-кабри з нами!
Всі розвинені країни
Нас би поважали,
Бо боялись щоб і Мітю
Ще їм не продали.
Є.Мокрій (7листопада 2009 р.)
І миску на здачу.
Всі новини після праці,
Щовечора бачу.
А ото після обіда,
Радейко послухав.
То мій коцур під бомбетлем
Закрив лапом вуха.
То мерці дають концерти,
Свинний грип літає,
А ще якась чупа-кабра
Щоночі гуляє.
Я про тую чупа-кабру-
Вичитав в ґазеті.
Де-що чув від свого шваґра,
Бачив в інтернеті.
Що та чабра любит ніч,
Може жити в льосі.
Правда крови п’є багато,
Має рурку в носі.
Пам’ятаю був маленький,
Ходив на папери,
А дідуньо із шваґруньом
Таку мову вели.
Як ото скінчилась война,
Дідуньо казали,
То пан Рузвельд тую чабру
Вже давно тримали.
А жила вона таємно,
На воєнній базі,
Генів вводили до грома
Отії заразі.
То мав бути забіяка,
Щоб весь світ побачив.
От такого хулігана
Рузвельд хтів створити.
Були там і професори ,
І тібетські лами,
І старці, що бють у вочі
Догори ногами.
Там над чаброю отою
Опити робили,
Передали все що знали,
І всього навчили.
Але гени і від зайця
Ота чабра мала,
І ото як дали в писок,
Чабра драла дала.
Вуйко Рузвельд – обробився,
Гроші йшли без ліку.
Хтів сворити забіяка,
А створив каліку.
Його хлопці перевели
Чабру в Мозамбіку.
Там та чабра по лісах
Бігала, гуляла,
Аж у руки депутата
Нашого попала.
Як ту чабру він там лапав,
Говорить не хоче,
Бо вона страшна як дідько,
І на чорта схожа.
І привіз на Україну,
У тії Карпати,
Щоб ото на вихідні
Трошки постріляти.
А тим часом чабра мапу
Музяла поволі,
Перелізла через дроти,
Шукай вітра в полі.
І бродила вона вночі ,
Як тая примара,
Тай помалу як кінгур
До нас прискакала.
Ті що бачат тую чабру,
Вже не можут спати.
Лямпу світят аж до ранку,
Бо страшно лягати.
Але чаброю отою
Та хтось управляє,
Скільки в кого є крілів,
Всьо та чабра знає?!
Може тая баба Яга,
Що говорать в світі.
Бо що ночі чабра дзвонить
- Хана ти у Міті?
Хто той таємничий Мітя?
Того я не знаю,
А про нього вам напишу,
Як в баби спитаю.
Стільки тих нещасть навколо,
Ще бракує гада,
Крови стільки випиває,
Як Верховна рада.
На худобу, як той ніндзя,
Отак нападає,
А з бика то тілько роги
І цвіркун лишає.
Може годен з отим чабром,
Якось в дружбі житии.
От якби отго туцка,
Взяти й приручити.
Заключити з отим чудом
Вигідну угоду,
Скільки користи принесло
Воно би народу?
Знають люди що на бойні,
Крови є багато.
От приміром зо дві чабри
На відходи дати.
А якщо оті відходи
Кровою плоити,
То ті чабри і болота
Можуть не лишити.
Нащо ж тяжко працювати
Ґралями людині,
Та поставте зо дві чабри
Буде по машині.
Економія солярки,
Не треба ладити,
Лиш відходи де-коли
Кровою полити.
Бізнесмени, як почують,
Також схочут мати,
Отоді на тії чабрі -
Гроші заробляти.
Лише чабру помістити
У всякі реклами,
Покупців тоді набереться
До курвої мами!
А як взнають знахарки,
Родом із народу,
Чабру будут продавати,
Як свячену воду.
Ось наприкад прутень чабри-
Лікує простату,
О тоді той порошок
Хлопи будут братии.
В мнєсі чабри вітаміни,
Що берут спорцмени,
Не дивіться що обізле,
І сало зеленее.
Як зварити того мнєса,
Часнику додати-
Хлоп буде не мов той дуб,
Аж страшно сказати.
Як те мнєсо піде в світ,
Його станут брати.
Тая Польща, що під боком,
В нас стане купляти.
А поляки теє мнєсо
Продадут у Празі,
От тоді ми розживемось,
Як москаль на газі!
Порозводим тії чабри,
Продамо в Європі,
А пока вони додують,
То вже будуть в ж…і!
А ми б мали мілійони,
Були б всі панами,
І раділи що немає
Чупа-кабри з нами!
Всі розвинені країни
Нас би поважали,
Бо боялись щоб і Мітю
Ще їм не продали.
Є.Мокрій (7листопада 2009 р.)
Найвища оцінка | Марія Туряниця | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Найнижча оцінка | Олександр Христенко | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію