ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Менський (1970) / Проза

 Дуня
Сашко гримнув хвірткою і що є духу джмигнув по набитій стежці. Подалі від двору. Подалі від бабиних рук, які, здавалося, ось-ось мають його схопити. А та з порогу селянської невеликої хатки кричала:
- Ах ти ж гаспид, ах ти ж нечиста сила. Стій! Ану вертай назад. Кому кажу?
Крик розчинявся у спекоті літнього вечора і вже ледь торкався маленьких вух Сашка.
Він боязко озирнувся. Хатка зникла, лише чорний дах якось суворо виглядав з-за густих березових кіс.
Вечоріло. Стомлене сонце ховалося за високим зеленим пагорбом. Земля видихала жар, який назбирала за день, зі своїх чорних грудей. Цвіркун заграв колискової.
Сашко,весь червоний чи то від бігу, чи від образи, того нічого не помічав. Підтягнув старенькі штанці з великою латкою на коліні і швидко пішов далі стежкою. Через декілька кроків зупинився. Збоку на нього велично і якось гордовито дивилися будяки. Сміялися. Такого нахабства Сашко не міг витримати. Схопив невелику палицю, що лежала поблизу, та з криком: "Смієтеся,гаспиди. Ну, тримайтеся!.." - накинувся на колючих образників.
Покінчив з усіма, закинув палицю. Він йшов до Дуні. Бідолахи Дуні, яку дитяче серце любило понад усе. Ні, ні, Сашко любив і матір, і татка, і Маринку, і навіть бабцю. Але ця любов була особлива.
Блакитними очима вдивлявся в бік пагорбка. Крок, ще крок, і вже з'явилася суха Дуніна верхівка. Сашко кинувся бігти.
Дуня, як завжди, зустріла його привітно. Затріпотіли маленькі листочки на єдиній ще живій гілці. Старенька Дуня теж любила Сашка і, може, від того ще жила. Згорблена, суха, але жива. Сашко любив залазити на цю єдину зелену гілку. Всідався зручно і... вони розмовляли. Хоча він говорив більше. А Дуня слухала,слухала. Чи то про далекі зорі, на які вони задивлялися, чи то про невідомі їй краї, в яких бував Сашко, або про особисте.
Він приходив кожного дня, коли бував у бабці. Час спливав швидко, і коли вже треба було їхати в місто, обом ставало сумно. Сашко обіймав руками сухий стовбур і тихо-тихо шепотів:
- Я повернуся, Дуню, не сумуй.Обіцяєш? - Вона відчувала його гарячу сльозу.
Чому Сашко назвав її Дунею? Не знала. Але ім'я це подобалося.Поблизу стояла інша верба. Молоденька. Зелені листочки так і виграють завжди на сонці. А коли завітає вітер, то й заспіває веселої. Хоче і Дуня підхопити, але голос не той. Лише скрипить своїм старіючим тілом.
А Сашко не любить цієї вербички. Ім'я дав - Холера. Він сам не знав, шо то означає. Але коли баба годує свою товсту свиню, а та мордою пхнеться до неї,вона б'є її, промовляючи: " Куди прешся, холеро?! "
Йому здається, що молода верба глузує зі старенької Дуні, а та все це терпляче зносить.
Пам'ятає Дуня, як кожної зими Сашко,такий закутаний, смішний приходить в гості, йде тихо-тихо. Аби не розбудити ( бо всі ж дерева взимку сплять ), підійде, прикладе вухо до стовбура. Слухає. І знову тихо-тихо відходить.
А весною яка радість! З'являються маленькі, ще ледь зелені листочки. Затріпотять, засміються. І Сашко сміється...
Але сьогодні він прийшов сумний. Навіть не привітався. Заліз на гілку. Сидить.
- Не любить мене баба. Гаспидом називала. - Сашко не знав, що означає гаспид, але, здавалося, це було щось страшне, якщо поєднувалося з нечистою силою. - А все через Мар'янку. Давай в квача,давай в квача. Ну хіба він знав,що баба якраз підходить до дверей з глеком молока? Стукнув двері. Глечик - бац! Ех - Сашко з розпачу махнув рукою. На очах з'явилися сльози.
Але треба повертатися. Він почав злазити. Став на суху гілляку, а та тріснула. В очах потемніло, так ударився об землю. Всередині немов усе обірвалося. Таке зло взяло на Дуню. Піднявся.
- Щоб ти засохла, - пішов. Обернувся через пару кроків, докинув: - Гаспид.
Наступного дня баба не пускала його з двору. Це було покаранням. Цілий день у Сашка боліла душа. Давила там, за грудьми, не давала спокою. Думки летіли до Дуні. Як він міг її образити?
Вже вкотре в голові прокручував, як буде просити прощення. Підійде. Обніме і скаже: " Пробач мені, Дуню, не сердься". Ні. Упаде на коліна. А потім розповість дуже цікаву казку.
Прийшов вечір. Сашко тихесенько втік з дому. Нехай буде що завгодно, але більше терпіти не міг.
Біг. Лопотів своїми маленькими підошвами по збитій стежці. Навколо тихо.
Сашко вдивлявся в бік пагорбка. Дуні не видно. Серце закалатало... На своєму місці стояла сумна Холера. Безсилі віти-руки торкалися землі. А де була Дуня, стримів свіжий пень. Навколо ж тирса, неначе кров після вбивства. Неподалік маленька гілочка, втоптана в землю, а на ній зелені листочки - Дуніна душа. Вона ще жила. Вона ще чекала Сашка...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-02-08 17:09:20
Переглядів сторінки твору 3968
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.065 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.466 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.04.18 15:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-02-08 17:36:43 ]
Дуже цікаве оповідання, Олександре! Прочитала на одному диханні, згадала дитинство, бабусю, твори Всеволода Нестайка, деякі персонажі якого дуже кумедно лаялися. Однак завершення стало для мене несподіваним... Хоча і у житті таке буває, що не встигаємо попросити пробачення у тих, кого любимо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 17:52:57 ]
Дякую, Олено, що вистачило снаги дочитати до кінця. Мені це дуже приємно і добре, що сама кінцівка стала несподіваною. Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-08 19:27:26 ]
З задоволенням прочитала оповідання, аж сльоза набігла. Душевно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 22:20:44 ]
Радий, Олено, що Ви отримали задоволення від мого оповідання. Дякую за прочитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-08 20:23:57 ]
Олександре, для мене дві несподіванки. Перша - це закінчення чудового оповідання, а друга - те, що ви пишете окрім гарних віршів ще й таку щиру і душевну прозу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 22:23:14 ]
Сподіваюся, Володю, що це будуть не останні несподіванки від мене. Звичайно, приємні. Щасти, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 20:48:45 ]
Ой Менський, приємно здивували :)
Бажаю в усьому успіхів!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 22:24:27 ]
Буду намагатися, Лесю. Вдячний за візит. Удачі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2013-02-08 21:05:25 ]
І я -- задоволений! Дякую, Олександре!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 22:26:12 ]
Дякую Вам, Миколо. Коли читач задоволений, що може бути краще. Ще раз дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-08 21:44:37 ]
Похвально, Олександре! Гарно і, я б сказав, колоритно, написано...
(одруківочка: "ОбіцяєшЬ?". І ще, може: "Лише СКрипить своїм старіючим тілом" , бо тіло не хрипить, як на мене.)
Дебют у прозі вдалий!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 22:28:16 ]
Ви дуже уважні, Мирославе. Зараз виправлю, а за добрі слова - окрема дяка! Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-08 22:40:15 ]
Вже так багато сказано попередніми коментаторами. Додам від себе - сподобалося дуже!
Так і хочеться, щоб хлопчик взяв ту гілочку і посадив. І виросла нова Дуня. (Хеппі-енд за побажаннями трудящих).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-08 22:48:33 ]
Дуже радий, Галино! Завжди люблю кінцівки творів, які можна додумувати. Ваше продовження мені до вподоби. Дякую, що завітали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-02-11 15:50:23 ]
Чудово, Олександре!
Сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-20 18:13:26 ]
Приємно, Олександре, що сподобалось. Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сабіна Малай (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-15 15:43:25 ]
Сподобалося! Коли читала, то чомусь спершу уявляла, що Дуня - це груша:))) Кінцівка не здивувала мне, я чомусь відчувала такий фінал. Єдине - Навколо ж тирса, неначе кров після вбивства - думаю, треба якось пом"якшити, бо це ж очима дитини, які вона могла бачити вбивства... Ну якось воно, як на мене, вибивається з настрою твору. Але це на ваш розсуд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-20 18:15:57 ]
Радий, Сабіно, що відгукнулися на твір. В наш час, завдячуючи телебаченню, діти ще і не таке бачать і знають. Дякую за небайдужість.