ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Вірші

 навзаєм
Образ твору у цьому місті здвоєних речей,
де все навзаєм – слово, тіло, постіль,
де навіть час прискорено тече –
приблизно вдвоє, все вмирає поспіль.

тут все пекуче: голос, голод, шал.
і не тому, що я за кимось скучив.
довкілля пестить тисячами жал,
бо остаточно суче і минуче.

у цьому місті річка і вокзал –
апологети часу: все минає.
тут в кожну шибку вправлена сльоза:
я майже кожну поіменно знаю.

усе зникає в мареві земнім.
ці бідні строфи ззовні не пізнати.
якщо слова й лишилися в мені,
їх небагато – виношених – нате!

у цьому місті зречених – як бліх!
довкола мене люду – наче спаму!
якби я міг, то я б з тобою ліг
торкатись тіла спраглими губами.

і так лежав би вічність і мовчав.
дозріла б з часом зірка серед стелі.
і перманентно віяв з-за плеча
пекучий холод власної пустелі.

в пітьмі взаємин – музика і тлін.
усі питання місто ставить руба.
лахміття неба висне вздовж землі,
а в нім кривавить сонячний обрубок.

минають люди, наче холоди.
про нелюбов до строку не казав їм.
усі «прощай» – задавнене «прости».
а всі прощання – зречення навзаєм.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-02-09 19:58:04
Переглядів сторінки твору 8040
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-09 21:06:44 ]
Доброго вечора, Сергію. Цікаві думки...

Найбільше врізалося:

"...і так лежав би вічність і мовчав.
дозріла б з часом зірка серед стелі.
і перманентно віяв з-за плеча
пекучий холод власної пустелі...

...минають люди, наче холоди.
про нелюбов до строку не казав їм.
усі «прощай» – задавнене «прости».
а всі прощання – зречення навзаєм..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-09 23:05:24 ]
доброго вечора навзаєм)!
дякую за неоминання і добрі слова.

щироваш,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-09 21:10:19 ]
вав!

тільки чи не є однокореневими "руба" і "обрубок"?)
хоча вірш настільки цілісний і потужний, що цей момент ( якщо вони справді однокореневі)– просто крихітна блішка :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-09 23:08:44 ]
я виходив з того, що ставити питання ребром і обрубувати кінці - дещо різні речі.
втім, як сказала одна дуже розумна й знаюча людина: по ідеї, вони спільнокореневі, але настільки вже далкі на словотвірному ланцюжку... так що я помилявся. отже - треба подумати над цим.

дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-09 23:23:52 ]
а ще я ось що знайшов:
ВЕРТИКАЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИСНО, ПРЯМО, РЕБРОМ, РУБА, ПРОСТОПАДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень [бистрінь] клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь [скеля над гірським шляхом] - мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився [гезенк] не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). - Пор. сторч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-10 10:58:49 ]
та може й так, я ж не філолог ). про всяк випадок запитала, бо мало що ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Бібіков (Л.П./М.К.) [ 2013-02-10 00:06:36 ]
потужний вірш

перечитав

справді потужний

почуття лг розуміються легко, вправляються у свідомість читача ;)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-10 10:39:29 ]
дякую, Борисе!
зате сам лг в своїх потуттях ніц не розуміється)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-02-10 19:44:07 ]
Сильно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-11 15:14:06 ]
щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-02-12 13:30:11 ]
Окрім вже відзначених Лесею Низовою, надзвичайно сподобалась і ця строфа:

тут все пекуче: голос, голод, шал.
і не тому, що я за кимось скучив.
довкілля пестить тисячами жал,
бо остаточно суче і минуче.

Геніально, Сергію. Як Вам так вдається писати - не навчите?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-12 17:48:17 ]
Геніально!? знущаєтесь?)
до геніально у всіх цих текстах ще рачкувати й рачкувати... мене б хто навчив писати.

щиро дякую за добрі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-13 15:22:00 ]
Чудовий майстер-клас, Сергію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-13 23:06:52 ]
не смущайте мене, о Гарріо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-13 23:19:42 ]
Про низку збігів приголосних я вирішив не писати.
Через якусь сотню років про них ніхто не знатиме. То наскільки вагомим є смисл перейматись цим питанням?
нмсдд, у вірші немає вигадки як елементу якоїсь штучності, якогось "натягування" на себе чужих або абстрактно відомих амурних проблем на ниві людських відносин.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-13 23:21:55 ]
знаю. вірш важкий. важковимовляємий. шліфанути б! /мєчтатєльно так/
а може через сотню років тільки на це й звертатимуть увагу. хто його знає....