ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Воскресіння весни
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
***
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Пора косовиці" (1990)

 Дещо ліро-іронічне
Поети повтікали із села –
Оспівують міські дебелі мури
І так радіють крихтам зі стола
Столичної літератури...
Прямісінько із кінського сідла
На п'єдестал,
Де ставляться скульптури?!

...В селі черемха знову зацвіла.
Лисніють рІллі, чорні, як смола.
Гребуться в перегної ситі кури.
В колгоспників щодень – нові діла,
Забули про спочинки й перекури...

"У щастя людського два рівних є крила..."

О, ці слова поет писав з натури –
Він розумів поезію села!


1990




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-13 23:38:30
Переглядів сторінки твору 2319
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 6.331 / 7  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2024.04.22 17:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-14 07:39:59 ]
"Лисніють ріллі, чорні, як смола" - тут часом немає одруківки?
здається "рілля" може бути лише в однині...
але я можливо помиляюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-14 07:45:08 ]
іронічно, але зболено_прожито рівних два крила)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 07:49:56 ]
Так, Юрію, одруківку зроблено давно друкарнею в цій збірці... Я набрала вчора сліпо, хоча постійно за цим слідкую і виправляю...
Зрозуміло, в однині!
Дякую сердечно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 07:54:53 ]
Ксеню, спасибі за таке розуміння!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-14 09:20:25 ]
"У щастя людського два рівних є крила..." - яка гірка іронія у цих словах...
Я, Лесю, не погоджуюсь з Юрком: "Словник наголосів укр.мови" дає значення цього слова і в множині з наголосом на першому складі. Інакше (в однині) цей рядок мав би, напевно, звучати:
" РіллЯ лисніє, чорна, як смола.", бо наголос в однині - на останньому складі. Чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 09:35:37 ]
Мирославе, дякую!!!
Зараз ще додатково порадилася з колегами-філологами:
сказали, що в поезії допускається множина, як, наприклад, "багато сонць" тощо.
Але якщо можливо вжити в однині, не порушуючи при цьому ритміки вірша, то краще змінити... Ви мені дали гарну підказку!
Отже, і Ви, і Юрій мені допомогли, а батько не був би проти, щоби я зробила маленькі зміни :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-02-14 10:12:35 ]
Лесю, вибачте, але повертаюсь до ріллі. Якщо у Вашого батька було "Лисніють ріллі, чорні, як смола", то, як на мене, не потрібно нічого редагувати. Хіба якщо вкралася помилка, зроблена в друкарні. Повірте на слово, що із множинною формою краще... Рілля множиться, з"являється масштаб, перспектива...
Справжня поезія (а тут саме така!) не завжди вкладається в прокрустове ложе мовних норм і правил. Та й філологи Вас не обманюють...
Щиро, Ан. Крил.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-14 10:56:55 ]
Як селянин, скажу, що змальовано дуже образно - у моїх курей така ж поведінка,а в мене - нові діла; бажання мого ЛГ - ходити поміж таких чудових рядків!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 12:36:02 ]
Анатолію, дуже дякую, що також виявили небайдужість до обговорюваного питання...
Думаю так: якщо у батька була однина, то слово "рілля" мало б стояти на початку рядка для правильного наголосу й збереження ритму, як про це каже Мирослав. А в цьому випадку інакше, значить, тато вжив слово у множині навмисне...
І, думаю, для друкарні властиві дещо інші одруківки, а тут смислова складова...
Отже, примусили мене сьогодні чоловіки :) до вагань...
А якщо серйозно, усім безмежно вдячна за серйозний, вдумливий і дружній підхід до цього вірша!!!
Якщо всі не проти, повернусь до першої редакції :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-14 16:04:22 ]
У своєму першому коментарі, я зазначив, що слово «рілля» вживається і у множині (словник це підтверджує). Тому тут навіть не потрібно пробувати втискати цю поезію у «прокрустове ложе», бо застосування згаданого слова у множині не виходить за рамки мовних норм. Оскільки мова йшла і про однину, то я лише висловив припущення щодо можливого варіанту.
Отже, якщо у батька цей рядок передбачав множину, Ви, Лесю, вибрали цілком правильний кінцевий варіант редакції . З чим Вас і вітаю!
Подальших успіхів у Вашій благородній справі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 12:46:28 ]
Володю, так приємно, що Вам близьке і по серцю те, що бажав передати автор вірша :)
Щиро дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 14:40:59 ]
У села особлива поезія. І вона мені подобається, як і цей вірш І. Низового. Дякую, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 16:49:34 ]
Це правда, Олександре, дуже особлива.
І я Вам вдячна за Вашу щирість і доброту!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 16:50:05 ]
Миросю, спасибі за все!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Люба Світанок (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 18:28:30 ]
Пречудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-14 19:51:27 ]
Любонько, дякую за Вашу емоційність!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-02-15 00:03:35 ]
...з першопрочитання: правда+правда..чесно кажучи навіть не задумалася щодо "ріллІ" чи "рІллі"... слід просто прочитати як слід і все стане на свої місця, ІІІІІІІІ!! дякую тим, хто це все зрозумів...
розуміти поезію села завжди важко (:)) ну, тіпа, де ми(!), а де село!!!!
просто прошу: не суперечте мені і не задавайте питань, - я теж із села...! підписалася б під кожним рядком Низового, але... поза мене підписалася УКРАЇНА... Вже! Вся!:) я тілько радію!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-15 01:01:35 ]
!!!!!!!!!!!!