ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Левченко (1973) / Вірші

 Восточная женщина
Женщина восточная ,тонкая,
поцелуи сочные токами
проникают в сердце невинное,
не притворное, не половинное...
Женщина красивая, нежная,
молодая, стильная, свежая,-
овладела разумом, волею-
как найти привычную колею?
Женщина, опаснее пороха,
кто зажжет - расплатится дорого:
ласкова , в объятиях сильная,
и неистово любвеобильная!
Женщина, навечно желанная!
Простота, конечно, обманная-
как Вселенная необозримая,
так душа твоя необъяснимая ...
Через годы, тапками шаркая,
вспоминать буду тело жаркое,
и постель от любви горячую-
мы любили с полной отдачею!
Мы бродили средь рощ осиновых,
презирая друзей с камином их-
если вдруг становилось холодно,
выручала подруга-молодость!
Мы бумажником дружбу не мерили,
и не верили слухам, не верили,
что любовь, как и все, проходит...-
целовались назло прохожим.
Мы купались под теплыми ливнями,
укрывались туманами синими...
Не делили себя на части-
целиком отдавались счастью!
Как вернуть это время прежнее,
и ночные сады скворечные?!-
к ним другие уже причалили-
кто-то с радостью, кто с печалью...
С недомолвками и ужимками ,
но своими горды ошибками!
И никто, я уверен точно,
Не захочет поставить точку.
Вот и я, скоро жизнь, как медлю.
То надену ,то сброшу петли
Твоих рук, твоих губ желанных,
В стужу знойных ,в жару- прохладных…
Ты плывешь, как и встарь, такая-же ,
сквозь мираж стольких лет растаявший -
как Вселенная необозримая,
так душа твоя необъяснимая ...
1996

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-02-24 21:16:25
Переглядів сторінки твору 1982
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.226 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.226 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 18:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 21:56:09 ]
как Вселенная необозримая,
как смысл жизни необъяснимая ...
!!!!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 22:05:39 ]
ну если вы так настаиваете - поговорим):
1. как найти привычную кОлею? - однако, колеЮ по-русски-то..несмотря на восточность ЛГ)
2.кто зажжет - расплатиться дорого - "Ь" лишний
3.как смысл жизни - нечитабельно, имхо
4. Через годы, тапками шаркая,
вспоминать буду тело жаркое - это для пародиста находка, имхо
5.мы любили с полной отдачею! - это как-то по-стахановски очень..
6.презирая друзей резиновых - ?!.. (это даже пострашнее "меченых" женщин..(((
7. окончание похоже решило взять реванш, но повтор нечитабельного "как смысл жизни" в решающей строке все испортил, имхо

общее впечатление - очень грустное...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Левченко (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-24 22:38:45 ]
Спасибо!Все принимаю полностью!Выложил из студархивов без коррекции,надеюсь в дальнейшем порадовать Вас более пристойной вещью)))