ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.04.05 07:02
Не те прив'язав
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.

І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.

Микола Соболь
2025.04.05 06:55
Криворізька трагедія
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.

Хельґі Йогансен
2025.04.05 00:14
Недільний ранок
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.

Борис Костиря
2025.04.04 21:50
Синиця
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.

Борис Костиря
2025.04.04 21:45
Руйнування
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.

І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід

Тетяна Левицька
2025.04.04 21:17
Горностаєвий
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть у ві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.

Ігор Терен
2025.04.04 21:16
На милицях сучасності
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,

Іван Потьомкін
2025.04.04 19:13
З англійського гумору
«Чому розладналися твої заручини з Томом?» «Бачиш, він обдурив мене: казав, що є фахівцем з печінки й нирок,а насправді працює в м’ясній лавці». 2 «Чому ти не відповіла на мій лист?» «Я не отримала його. З іншого боку, мені не подобається, що в ньому

Ольга Олеандра
2025.04.04 12:06
Дніпрові води
В міцних обіймах прохолоди
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими

Микола Соболь
2025.04.04 10:50
* * *
Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі

Козак Дума
2025.04.04 09:25
Одвічні прочанки
Гаптується часом верета вінчальна,
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…

Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –

Юрій Гундарєв
2025.04.04 09:16
Квітка Цісик
квітня - День народження видатної американської співачки українського походження.
До речі, зверніть увагу, як римуються: Квітень і Квітка…


Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її К

Віктор Кучерук
2025.04.04 05:51
* * *
А душа моя безкрила
Рветься пташкою в політ,
Бо в уяві сотворила
Без наруг і воєн світ.
Чи утримати зумію
Горем змучену украй,
Раз не втратила надію
Десь потрапити у рай.

С М
2025.04.03 22:44
Фіолетовий Серпанок (The Jimi Hendrix Experience)
фіолет розсуд мій скрив
вихідні зовсім не ті
наче блазень & не знаю сам
із небесами цілуюся

фіолет наокіл
занепасти чи то зійти
чи у халепі чи радості

Борис Костиря
2025.04.03 21:38
* * *
Мій голос пересох від посухи,
мій голос нагадує
жерло вулкану.
Моє серце стало
попелищем битви.
Її кордони пролягають
нашими душами.
Мої думки схожі

Олександр Сушко
2025.04.03 19:25
Берези...
Я цілу зиму спав у мрійних снах,
А на душі сріблився білий іній.
Та з ирію вернулася весна,
А з нею разом голоси пташині.

Прокинулися почуття мої!
Від радості цвітуть, неначе маки!
Освітлюють березові гаї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20

Павло Сікорський
2025.02.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Образ твору
У чорних дірах тихо, як в жінках,
З яких виходим і куди ми хочем...
Крізь нас тече міжзоряна ріка
І білий котик у душі муркоче.

Ця тепла ніжність всім знайома, так,
Хто тут дожив хоча би до усмішки.
А райська осінь також золота?
А з того світу в цей вертають пішки?..

Багато філософських міркувань.
Життя закони знаєм, смисл – закритий...
То ж губиться сердешна голова
Між прагненням до Бога й до корита.

А я – поет опальний в цих краях,
Як, врешті, за життя усі поети...
Оця рука, що пише це, – вже прах...
Ну тобто стане порохом планети,
Яка й сама конечна, як і все,
Народжене від світла, органічне.
Ми трохи те, що нас пасе, спасе...
Що, врешті, також віще, та не вічне.

Звірина яма.
Дно у болотах.
Стоїть моя країна, як бабуся.
Часи погані.
Я – вирійний птах,
Ніяк не відлітати не навчуся.

Слова стають землею.
У душі
Висить велика небезпечна тиша.
Вже бачу все, що тут я залишив::
Дві доньки, ліс дерев і книгу віршів,
Де ніжність тепла, де іскрять сніги...
Де кров і світло зірки – воєдино.
Де у печі дідівській пироги...
А в космосі найближчому людинно.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : http://poezia.org/ua/id/36138/


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-03-06 18:14:34
Переглядів сторінки твору 9616
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-07 09:38:43 ]
:) Ех, Софіє... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-07 09:40:41 ]
Афоризм, кажуть, - добре відредагований роман. Ці афоризми, дорога Софіє, відредаговані мої болючі досвіди, втрати, помилки, радості-любові також... Ти ж розумієш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-07 09:42:12 ]
Дякую, дорога Марто... Перехвалюєте Ви мене... балуєте... :) Але оскільки вірші останнім часом кров*ю своєю пишу межовою (вибачте за пафос), то такі посестри, як Ви, мені дуже потрібні, щоби жити-писати, писати-жити далі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-07 09:47:37 ]
Дякую, Сергію. Жду.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-03-07 12:08:38 ]
Вітаю, Ігорю!
"То ж губиться сердечна голова
Між пошуками Бога і корита." - влучно сказано!
"Звірина яма.
Дно у болотах.
Стоїть моя країна, як бабуся.
Часи погані." - з цими рядками не можу погодитись. Як на мене - хороші часи: після кількох століть поневолення нарешті Україна знову вільна. Їй потрібен певний час, аби відродити козацьку славу предків, самоповагу, незалежність. І роль потів - зокрема твоя, - у цьому процесі дуже важлива. Принаймні, мене це надихає.
"Я – вирійний птах,
Який не відлітати не навчуся" - останній рядок, здається варто підкоректувати:
"Я – вирійний птах:
Ніяк не відлітати не навчуся"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-07 13:51:04 ]
Дякую, пане Олександре, за такий щирий відгук.
Що ж, це добре, коли люде одні одних надихають. Тому розумію Вас і тисну руку.

Що ж до
"Я – вирійний птах:
Ніяк не відлітати не навчуся" -
дякую. Вже поправив. Будьмо і тримаймося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2013-03-07 15:20:47 ]
не можу не повернутись на сторінку... Те, що хтось - щось примітив і запропонував то таке... Мене вразило: щирість і відкритість пана Ігора щодо зауваг колег. Це дуже багато говорить про його Душу, характер... Адже ніхто не сумнівається - він найкращий на літпросторі... виносить і охоче ділиться своїми потаємними зручностями і Не -- на загал нашого з Вами обговорення. Я навіть не сумніваюсь, йдучи поряд з такою творчою особистістю, мало хто не бажав би зайвий раз по причині і без -- скубанути... Авось і на нас звернуть увагу, та пану Ігорю, який прожив і живе своє життя, є що сказати ( і багато вже й сказано...) Отож --бережім одне одного, слово -- зброя, Душа -- Птаха... Дякую усіх присутніх і причетних до цієї сторінки і взагалі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-08 13:19:29 ]
Нема у мене слів, дорогий Миколо, після Ваших, зворушливих для мене... Наразі просто тисну Вашу руку, дивлячись в очі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-08 13:21:32 ]
Знаєш, дорогий Юрцю, "прагненнями" таки тут ліпше.
Дякую. Тисну.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 09:26:54 ]
сердеЧна=>сердеШна? Було б майже Шевченківське...
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-10 16:32:13 ]
Найвище призначення поезії - торкатися найпотаємніших струн серця,спонукати до роздумів,співпереживання,заглиблення в себе...Ви творите по- справжньому:щиро,зболено,пристрасно...