ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2026.01.26 00:26
***
Чергова порція зими
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.

Зійшла у крижані сніги —
коли і як —

Таїсія Кюлас
2026.01.25 23:32
Не продана
О, ці святі у рясах, що сотні ставлять на коліна!

Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.

Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.

Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.

Іван Потьомкін
2026.01.25 19:31
***
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в

Микола Дудар
2026.01.25 18:12
***
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Артур Курдіновський
2026.01.25 16:25
Озираюсь
Я озираюсь на паркову рідну алею...
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.

Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л

М Менянин
2026.01.24 23:17
Мовчання людини
Агнець мовчить в кошарі
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.

Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати

Іван Потьомкін
2026.01.24 19:42
***
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с

Артур Курдіновський
2026.01.24 16:39
Пункти незламності
В повітрі знову рій металобрухту.
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.

Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,

Олена Побийголод
2026.01.24 09:35
Нагнало холоду
Та годі вже цькувати Президента!
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!

Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму

Ярослав Чорногуз
2026.01.23 22:44
Осанна генію
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.

Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик

Микола Дудар
2026.01.23 20:35
***
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…

Олена Побийголод
2026.01.23 18:46
2014. Приїзд прем’єр-міністра у лікарню (в скороченні)
Із Леоніда Сергєєва

Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!

Тут набігла тьма народу,

Юрій Лазірко
2026.01.23 17:05
Осніжений Вальс -- український вальс
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль

за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні

Тетяна Левицька
2026.01.23 16:55
На грудях ночі
Мобільний вимкнули зв'язок,
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.

Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край

Борис Костиря
2026.01.23 11:23
Грані
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.

Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє

Ірина Вірна
2026.01.23 10:52
Коралі
Розкажи,
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Образ твору Шлюбна церемонія на цвинтарі –
Ця весна, коли киплять сніги.
Час, коли співають душу митарі
Й модний піп з розп’яттям дорогим.

Коровайна радість дзвінко світиться.
Ув очах пташини виє вовк.
Горобини кров’яниста китиця –
Наче Місяць, що в тумані звогк.

Поржавіла річка тихо дихає
Неземною ніжністю глибин,
Хоч в очах у неї синя крига є,
Мов луска усміхнених рибин.

Як руїни храму нетутешнього,
Тануть кучугури від зорі,
Що висить червневою черешнею
Десь в куточку серця, угорі...

Струм солодкий в жилах звабно тьохкає.
В цій весні я жив би, жив би, жи...
Серце білобокою сорокою
На нові виводив віражі.

А десь там, колись, у тиші храмовій,
Вічним сном засну, як всі і все...
Нервів моїх ниточки вольфрамові
Райський вітер цвітом занесе.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-03-22 16:22:56
Переглядів сторінки твору 4394
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-22 17:42:11 ]
Що тільки та весна не робить з чутливими душами поетів...
Четверта строфа - мені сподобалась найбільше. Кожен рядок - неповторний образ, натяк на літо: зоря (сонце), що висить червневою черешнею у куточку серця угорі... тепло, смачно, рум"яно...
Передостанній рядок - про нервів ниточки вольфрамові - теж дуже близьке і знайоме відчуття...
У третій строфі у сусідніх рядках випадковий чи задуманий повтор :"ніжністю" і "ніжна"?
Найсуперечливіша для мене друга строфа: коровайна радість; ув очах пташини виє вовк; і побачити навесні ще не з"їдені птахами за зиму китиці горобини - щось малоймовірне.
Дух вірша і його ЛГ - весняно-бунтарський.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-03-22 17:58:23 ]
Так... бувають куточки і угорі )
Райський куточок.

Є у вірші образи, що захоплюють, а є - що дивують.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-22 19:37:06 ]
Люблю відкривати для себе несподівані образи...І дивуватися таємницям слова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-03-22 21:03:44 ]
Гарно, Ігорю! Дай Боже нам не тільки хліба насущного, а й весни і в душах, і в природі. Хочеться!
Із вчорашнім святом тебе, тобто із Днем Поезії!
Будьмо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-22 22:28:44 ]
"...Час, коли співають душу митарі..."

А вони справді щасливі люди...

Співайте, Ігоре! І довгих Вам років життя.
Із Днем поезії Вас!

З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2013-03-22 22:38:11 ]
Перший рядочок несподівано нокаутував.
Коровайна радість дзвінко світиться.
Ув очах пташини виє вовк.
Горобини кров’яниста китиця –
Наче Місяць, що в тумані звогк.

Поржавіла річка тихо дихає
Неземною ніжністю глибин,
Хоч в очах у неї ніжна крига є,
Мов луска усміхнених рибин. - мені оце най-най!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-22 23:46:23 ]
модний піп з розп’яттям дорогим.........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-23 10:16:11 ]
Шлюбна церемонія на цвинтарі - над цим можна довго роздумувати. Цей конкретний оксюморон можна притулити до всіх сфер сучасного життя. Далі можна було б не читати, але ж як втриматися, адже далі ПОЕЗІЯ набирає обертів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:28:33 ]
Згоден, пані Галино, дякую.
І Вам того ж бажаю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:29:09 ]
Як і у Ваших віршах, які зараз читаю, пані Любо.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:29:39 ]
Аз грішний також люблю, пані Світлано.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:30:17 ]
Взаємно, Толік! Дякую.
Будьмо і тримаймося!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:31:08 ]
Дякую за щирість, дорога Лесю!
Взаємно.
Удачі+... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:32:10 ]
Відчуваєте Ви поезію, Наталю... Для таких і писати хочеться. :) Ваш ІП.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:34:13 ]
Бачила таких, Софіє?.. :) Не мені, звичайно, їх судити... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 13:36:00 ]
Мудрий і лиричний Володимире, тисну Вам руку із вдячністю за "співпульсацію вен". Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 16:46:47 ]
Струм солодкий в жилах звабно тьохкає.
В цій весні я жив би, жив би, жи... Отакий настрій, вам личить.))) Гармонії, бо майстерність вже маєте.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-29 21:12:28 ]
Щиро вдячний, пані Юліє. Маєте рацію... :)