* * *
Хай погано служив за життя небесам,
Хай не ангельським я довірявсь голосам --
Пкладаюся все ж на Єдиного милість,
Бо ніколи не був ще дворушником сам.

* * *
Рози пуп'янок клявсь:"Маю звучне ім'я:
Юним проданий в рабство, звусь Йосипом я!"
Я спитав: "А які маєш докази цього?" --
"Ось -- в крові вся -- роздерта сорочка моя!"

* * *
Ти питаєш мене: що таке Чоловік? --
Образ божий, але із розряду калік:
Бог його із пітьми, та на мить лиш, виймає
Й знов у морок жбурляє -- але вже навік!

* * *
Де палац осявав колись луг і ріку
Й стільки розкоші зрів на своєму віку --
Де це зараз все? В башти зубчатих руїнах
Лиш зозуля кує сиротливо: ку-ку...

* * *
Замість сонця пітьму освітити -- не можу;
Двері в тайну буття прочинити -- не можу.
В морі знань я перлину коштовну знайшов,
Та від страху її просвердлити не можу.

* * *
Все в людині -- і велет вона, і каліка;
Грязь калюжна і чиста вода із арика;
Наче світ у люстерку -- така ж різнолика;
Жалюгідна вона -- і безмежно велика!

* * *
Бачить бог: не пропившись, я пить перестав;
Не з ханжою згодившись, я пить перестав.
Пив я -- втішить хотів своє серце невтішне:
Усім серцем влюбившись -- я пить перестав!

* * *
Й сивих старців, і в сяйві краси юнаків --
Всіх чекає одне, хай пройде й сто віків:
У живих залишитись нікому не вдасться --
Не помилує смерть ні дітей, ні батьків!

* * *
Вбогим дервішем ставши -- досягнеш висот;
Лікті в кров обідравши -- досягнеш висот.
Годі в мріях про славу себе колисати:
Лінь в душі лиш здолавши -- досягнеш висот.

* * *
Стусани терплю долі, позбувшись надій;
У житті все йде всупереч волі моїй.
І душа вже збирається тіло покинуть:
Не підходять ці стіни розвалені їй.