* * *
Небо горде і зле, ти нам жить не даєш;
Смертним ти лиш скорбот і жалю завдаєш:
Якщо бачиш, що серце обвуглене горем, --
Ти одразу ще опік один додаєш.

* * *
Пощади мене, Боже; від пут цих позбав!
Їх достойні святі -- я ж таким ще не став.
Я -- негідник, якщо не жорстокий Ти з ними;
Й дурень -- я, якщо й дурням Ти захисток дав.

* * *
В світі дурнів, нікчем, шахраїв, торгашів
Мудрий той, хто заткнув рота, вуха зашив
Й очі щільно зажмурив -- давно б вже позбувсь
Вух, очей, язика, якби так їх лишив.

* * *
Вартий царства Китайського келих вина;
Вартий берега райського келих вина.
Смак гіркий у налитого в келих рубіну --
Та життя відчай весь компенсує сповна.

* * *
Покохавши невірну, ти рук у мольбі
Не ламай, не броди під вікном у журбі;
Будь, мов дервіш-жебрак, незалежним і гордим --
Й тоді, може, любов усміхнеться й тобі.

* * *
В цьому світі, де суть -- непостійність і тлін,
Несуттєвим речам не кидайсь навздогін;
Сутнім в світі вважай тільки дух всюдисущий,
Що чурається будь-яких зрушень і змін.

* * *
В цьому світі жорстокім панів і їх слуг
Покладатись не здумай на тих, що навкруг;
Глянь на друга найближчого оком тверезим --
Й, може трапитись, ворог найбільший -- твій друг!

* * *
Не журись, що твої невеликі надбання:
За світанком завжди наступає смеркання.
То ж цінуй це життя, що коротке, мов подих --
В кожну мить так живи, наче мить це остання.

* * *
Жить до старості -- ох, натерпітися мук!
Пий вино, а то висохнеш весь від наук;
Поки чару таку ж і з тебе не зліпили --
Міцно стискуй її, щоб не випала з рук!

* * *
Чарівність тюльпана мій зір не сприйма,
Не тішить красою й фіалка сама;
Мені наймиліш не розквітла ще роза,
Що ледве помітно поділ підніма.