ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.05
19:51
Фантазерка така… Безперервно вигадуєш Бога,
Щоб пробачив гріхи, що надумала їх ти сама.
Так, характер складний. Це тому, що натура глибока.
Напівсвітло м'яке – то й інтимна твоя напівтьма.
В океанах твоєї душі заблукає да Гама.
Навіть Амундсен міг
Щоб пробачив гріхи, що надумала їх ти сама.
Так, характер складний. Це тому, що натура глибока.
Напівсвітло м'яке – то й інтимна твоя напівтьма.
В океанах твоєї душі заблукає да Гама.
Навіть Амундсен міг
2024.06.05
19:51
Лукавості дволика суть.
Попри усі її принади,
Себе проявить... Не збагнуть,
Як може вабити, що зрадить.
Облудність - ницості сльота,
Натури, що іржа сточила.
І вже не перестане та
Попри усі її принади,
Себе проявить... Не збагнуть,
Як може вабити, що зрадить.
Облудність - ницості сльота,
Натури, що іржа сточила.
І вже не перестане та
2024.06.05
18:16
Позбудься струн, уяви, усього
Що у тобі тремтливе й тонкостанне,
Хай небо світлочоле темним стане,
І стоколірні сни до одного.
Хай хмари в'ються зморені кругом,
І місяць бляклий більше чверті тане,
Твоя епоха тонкошкірих ранить,
І обпікає вибухлий
Що у тобі тремтливе й тонкостанне,
Хай небо світлочоле темним стане,
І стоколірні сни до одного.
Хай хмари в'ються зморені кругом,
І місяць бляклий більше чверті тане,
Твоя епоха тонкошкірих ранить,
І обпікає вибухлий
2024.06.05
08:28
До моря, на побачення, іду,
занурюся у бірюзові хвилі,
немов по Гетсиманському саду,
і гребені огляну посивілі…
Загайливо униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори,
занурюся у бірюзові хвилі,
немов по Гетсиманському саду,
і гребені огляну посивілі…
Загайливо униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори,
2024.06.05
07:56
Пливли ікони Старосільських хат,
тонули обереги родоводу,
ховав Дніпро древнє село під воду,
рукоплескав ЦеКа електорат.
На димарі їм слав прокльони крук,
допоки води не покрили хату:
«Чекайте, смерди, прийде ще розплата!» –
і танув над водою його
тонули обереги родоводу,
ховав Дніпро древнє село під воду,
рукоплескав ЦеКа електорат.
На димарі їм слав прокльони крук,
допоки води не покрили хату:
«Чекайте, смерди, прийде ще розплата!» –
і танув над водою його
2024.06.05
06:17
Сонце гріє й світить
Дужче, ніж завжди,
І засмагле літо
Кличе до води.
Бо прогріта річка
Так в спекотний час,
Що кипить водичка
Для зраділих нас.
Дужче, ніж завжди,
І засмагле літо
Кличе до води.
Бо прогріта річка
Так в спекотний час,
Що кипить водичка
Для зраділих нас.
2024.06.05
00:46
Шосте вересня. Костянтинівка.
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!
Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!
Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням
2024.06.04
23:06
Проростає трава на могилах.
Проростає крізь біль і красу.
Проростає на долах і схилах
Та печаль, що прийшла завчасу.
Проростає скорбота на скронях,
Проростає спокута в руках.
Проростають надія, мов сонях,
Проростає крізь біль і красу.
Проростає на долах і схилах
Та печаль, що прийшла завчасу.
Проростає скорбота на скронях,
Проростає спокута в руках.
Проростають надія, мов сонях,
2024.06.04
13:25
Радиш тримати такт із тими,
Хто годен лише осуду й зневаги.
Та про який там такт мова може йти,
Коли з-за такту, немов шуліка на курчат,
Він кидається з несусвітніми прокляттями
На ошелешену од несподіванки невинну душу.
…Ні, видно, не судилось доро
Хто годен лише осуду й зневаги.
Та про який там такт мова може йти,
Коли з-за такту, немов шуліка на курчат,
Він кидається з несусвітніми прокляттями
На ошелешену од несподіванки невинну душу.
…Ні, видно, не судилось доро
2024.06.04
10:10
Мовчить журавель над криницею,
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла
2024.06.04
05:02
Без історії роду
Важко нам обійтись, -
Перерив я до споду
Всі архіви колись.
Тільки жодної вістки
В установах нема
Ні про прадідів, звісно,
Чи бабусь, зокрема.
Важко нам обійтись, -
Перерив я до споду
Всі архіви колись.
Тільки жодної вістки
В установах нема
Ні про прадідів, звісно,
Чи бабусь, зокрема.
2024.06.04
00:38
Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.
Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.
Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
2024.06.04
00:24
Вже слова стали зайвими - отже і дим
Біля губ в'ється, мов балерина по сцені.
Хоть повірити важко – я теж молодим
Був колись, та давно… мабуть, ще в плейстоцені.
Де солодкою посмішка вчора була,
Щось, я бачу, дедалі кислішає міна.
Ти брехати н
Біля губ в'ється, мов балерина по сцені.
Хоть повірити важко – я теж молодим
Був колись, та давно… мабуть, ще в плейстоцені.
Де солодкою посмішка вчора була,
Щось, я бачу, дедалі кислішає міна.
Ти брехати н
2024.06.03
21:53
Задивилась на поле пшеничне:
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись
2024.06.03
18:59
Ти ніби мала за собою крила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.
І ця любов, неначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.
І ця любов, неначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,
2024.06.03
10:33
Одружився, ще нема і тижня,
У алькові - любощів кальян.
Покусай мене, любаско, ніжно,
Хай вирує пристрасть-окіян.
Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
Так, щоб непритома облягла.
Сили тануть! Рухатись не можу!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У алькові - любощів кальян.
Покусай мене, любаско, ніжно,
Хай вирує пристрасть-окіян.
Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
Так, щоб непритома облягла.
Сили тануть! Рухатись не можу!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
ОПс Ірина Островська (1967) /
Проза
Найкращі журналісти
Уся отримана інформація затверджувалася «радою», після чого «випусковий редактор» у довгій спідниці (він же менеджер), згідно зі своїм обов’язком схоплювався на ноги та розносив новини по усіх хатах. Не було потрібно знати букви або щось платити за інформацію. За неї платили цікавістю – найбільшим скарбом усіх новинарів.
А от у чоловіків усе було складніше. У мого дідуся під матрацом – знаєте, що було? Великі аркуші паперу, обережно згорнуті навпіл. І були на тому папері мільярди різних маленьких букв. «Який мій дідусь розумний! Аж жах! – захоплено я думала малою. – Напевно його новини цікавіші і такі цінні, що він їх біля себе тримає, як засекречений скарб. Можливо, там байки? Ось виросту, навчуся читати і вкраду з-під матрацу дідусеву байку».
Та коли мене, маленьку людину, почали вчити читати, то я, сидячи за великим кухонним столом, з гіркими сльозами, ностальгічно згадувала давні часи. Як добре було просто сидіти у бабусі на колінах і слухати «живий журнал», а не вчити ці (тільки 32, як виявилося), букви. Мало-помалу все ж таки я їх вивчила і таким чином уперше в житті усвідомила, що мій кіт ніколи б не вивчився читати, а це значить, що я людина! Розумна людина! Звісно, що одного ранку я залізла під дідусів матрац, намагаючись прочитати його секретну байку. Але скажу вам відверто – казка була нецікава: хоча палаци там були, але в них панували не королі казкові, а якісь секретарі партії, які постійно говорили про п’ятирічки. Вони говорили про загрозу якогось іншого царства та погрожували «холодною» війною. «Що ж це за холодна війна? – з жахом думала я. – Може, цар цього царства – Дід Мороз? Непогано було б, якби він запанував, ціле життя ходив би з мішком по хатах та роздавав подарунки. От добре було би!» У школі ж, як нам відомо, був свій стиль виховання журналістів. Кожен мав завести зошит, до якого старанно підклеювалися вирізані статті з новими постановами та політикою партії. Усі ці незрозумілі для дитячого сприйняття новини зачитувалися на політінформаціях – і тут-таки легко забувалися. Зате коли я стала дорослою, разом із періодом «перебудови» та демократії розпочалася нова епоха журналістики! Чомусь плодами сімдесяти років радянської політики стали не "світле" майбутнє, а журнали «Спід-Інфо» та «Кримінальна хроніка». Весь люд, здавалося, зголоднів за сексом, якого в радянські часи «не було», та за кривавими повідомленнями про насильство і море людської крові… Єдине, що залишилося постійним із тих часів, були звинувачення та підозрілість у людських думках. Але після декількох років такого накопичування знань я зауважила, що така преса викликає агресію та страх перед світом і ближніми, робить з мене чуттєву тупу тварину, яка потребує термінового задоволення своїх пристрастей. Тоді в мені постало питання: «Чи я людина?» Я ж бо вважала себе нею в дитинстві. Чи я людиною стала, навчившись читати? Схоже, що настав час пророцтва «Холодної війни», скерованої на знищення людини як homo sapiens.
Тієї миті, коли з’явилися сумніви, мені насправді пощастило. Ви чекаєте, що я пропіарю, якесь видання? Ні. Я «пропіарю» маленький аркушик паперу, який лежав самотньо на лавці в електричці. На цій сторінці було тільки й написано, що: «Спочатку було Слово. І Слово було Бог».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Найкращі журналісти
"І Слово було Бог"
Євангеліє від Йоана 1,1
Моїми першими і найкращими журналістами, себто постачальниками новин, з якими я зустрілася вперше, були… бабусі. Кожного вечора вони сідали попід тином і починали свою, скажемо так, редколегію. «Головний редактор» визначав тему цього справді живого журналу; члени «редакції» вносили останні плітки, все це добросовісно обговорювалося, за якихось декілька хвилин підбігав «телеграф», повідомляючи про останні новини та політику селища…Уся отримана інформація затверджувалася «радою», після чого «випусковий редактор» у довгій спідниці (він же менеджер), згідно зі своїм обов’язком схоплювався на ноги та розносив новини по усіх хатах. Не було потрібно знати букви або щось платити за інформацію. За неї платили цікавістю – найбільшим скарбом усіх новинарів.
А от у чоловіків усе було складніше. У мого дідуся під матрацом – знаєте, що було? Великі аркуші паперу, обережно згорнуті навпіл. І були на тому папері мільярди різних маленьких букв. «Який мій дідусь розумний! Аж жах! – захоплено я думала малою. – Напевно його новини цікавіші і такі цінні, що він їх біля себе тримає, як засекречений скарб. Можливо, там байки? Ось виросту, навчуся читати і вкраду з-під матрацу дідусеву байку».
Та коли мене, маленьку людину, почали вчити читати, то я, сидячи за великим кухонним столом, з гіркими сльозами, ностальгічно згадувала давні часи. Як добре було просто сидіти у бабусі на колінах і слухати «живий журнал», а не вчити ці (тільки 32, як виявилося), букви. Мало-помалу все ж таки я їх вивчила і таким чином уперше в житті усвідомила, що мій кіт ніколи б не вивчився читати, а це значить, що я людина! Розумна людина! Звісно, що одного ранку я залізла під дідусів матрац, намагаючись прочитати його секретну байку. Але скажу вам відверто – казка була нецікава: хоча палаци там були, але в них панували не королі казкові, а якісь секретарі партії, які постійно говорили про п’ятирічки. Вони говорили про загрозу якогось іншого царства та погрожували «холодною» війною. «Що ж це за холодна війна? – з жахом думала я. – Може, цар цього царства – Дід Мороз? Непогано було б, якби він запанував, ціле життя ходив би з мішком по хатах та роздавав подарунки. От добре було би!» У школі ж, як нам відомо, був свій стиль виховання журналістів. Кожен мав завести зошит, до якого старанно підклеювалися вирізані статті з новими постановами та політикою партії. Усі ці незрозумілі для дитячого сприйняття новини зачитувалися на політінформаціях – і тут-таки легко забувалися. Зате коли я стала дорослою, разом із періодом «перебудови» та демократії розпочалася нова епоха журналістики! Чомусь плодами сімдесяти років радянської політики стали не "світле" майбутнє, а журнали «Спід-Інфо» та «Кримінальна хроніка». Весь люд, здавалося, зголоднів за сексом, якого в радянські часи «не було», та за кривавими повідомленнями про насильство і море людської крові… Єдине, що залишилося постійним із тих часів, були звинувачення та підозрілість у людських думках. Але після декількох років такого накопичування знань я зауважила, що така преса викликає агресію та страх перед світом і ближніми, робить з мене чуттєву тупу тварину, яка потребує термінового задоволення своїх пристрастей. Тоді в мені постало питання: «Чи я людина?» Я ж бо вважала себе нею в дитинстві. Чи я людиною стала, навчившись читати? Схоже, що настав час пророцтва «Холодної війни», скерованої на знищення людини як homo sapiens.
Тієї миті, коли з’явилися сумніви, мені насправді пощастило. Ви чекаєте, що я пропіарю, якесь видання? Ні. Я «пропіарю» маленький аркушик паперу, який лежав самотньо на лавці в електричці. На цій сторінці було тільки й написано, що: «Спочатку було Слово. І Слово було Бог».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію