ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже я, дякую, що Ти в нас є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"

Борис Костиря
2026.02.06 10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.

Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,

Артур Курдіновський
2026.02.05 22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.

Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -

Микола Дудар
2026.02.05 21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…

Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло

Євген Федчук
2026.02.05 21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с

Віктор Кучерук
2026.02.05 17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов

Борис Костиря
2026.02.05 11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.

Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,

Іван Потьомкін
2026.02.05 11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.

Олександр Буй
2026.02.04 23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.

Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси

Олена Побийголод
2026.02.04 19:03
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:

• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв

Ігор Шоха
2026.02.04 18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.

ІІ

Артур Сіренко
2026.02.04 18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші

 * * *

Хто лиш мене поблажливо не вчив:
Отак живи, ось так роби, сюдою
Стелись травою і течи водою,
Отам кричи, а тамечки – мовчи.
Я все робив, як треба – навпаки:
І жив не так, робив не так, стелився
Супроти вітру, і водою лився
В зворотній бік, до іншої ріки.
Нікого сам не вчив і не дрочив
Чужого самолюбства. Тож гадаю:
Це добре, що я розум власний маю
І що чужим його – не доточив!


1994




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-13 23:15:09
Переглядів сторінки твору 1616
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 12:13:47 ]
"На Бога надійся, а свій розум май"...
І нема чого "стелитися", бо крім відчуття приниженості нічого не зостанеться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-14 16:05:58 ]
Спасибі, Галю, за розуміння й сприйняття...і суголосся!!!

"...Я не соромлюся своїх почуттів, свого мінору, своїх, іноді, може, й помилкових суджень. Усе це – я сам, такий, як є, природній, нелицемірний. Іншим бути не можу, та вже і не хочу...
...Критики мене лаяли рідко, а більше – хвалили; завжди й повсюди зустрічалися люди, яким подобались мої вірші, але траплялися й такі, хто не сприймав моїх "ліричних сплесків", обзиваючи мене всіляко, оскільки це не заборонено, до того ж поет, як ніхто, істота беззахисна й безпорадна. Нині мене, наприклад, обзивають "занадто плодовитим", вкладаючи в це обзивання негативний зміст. Та я, відверто кажучи, щиро начхав на це! Великим себе не вважаю, посередністю – теж: я просто Іван Низовий, щирий, відвертий і всілякий... В чому й підписуюсь..." (1998р.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 16:38:57 ]
Велике - бачиться на відстані... На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2013-03-14 13:05:04 ]
"Не лився, не стелився, не дрочив".
Чудова епітафія! Гадаю,
Що це є текст перепустки до раю.
Вписати пару слів бажання маю:
"...Йшов по багну, та ніг не замастив"...

З повагою...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-14 16:16:51 ]
Іваночку, спасибі за ці рядки!
Справді приємно.

"...Сучасне життя – лабіринт, багато хто в ньому геть заблудився і, хтозна, чи знайде коли вихід. Ті поети, які обслуговували "будівничих комунізму", розгубилися: що тепер оспівувати? Ті, хто почав був славити "самостійництво", сподіваючись на манну небесну, розчарувалися: виявляється, самостійництво не забезпечує ні поетичних лаврів (вийми та поклади!), ні ситого й безтурботного життя – "сам стій!". І занепали духом, і почали шукати розради в пляшці, у чварах, у підсиджуванні одне одного, у чорній заздрісності – які вже там вірші, яка поезія?!
А я – збоку, хоч насправді – у самісінькому епіцентрі. Раніше доводилося служити (вірив у світлі ідеї справедливості, здійснення мрій про вселюдську рівність), а нині, сьогодні... не служу, не вислужуюсь ні перед "лівими", ні перед "правими", ні перед "центристами". Я – не егоїст (клянуся!), не егоцентрист (що воно таке?), я – "епіцентрик", себто той, кого побивають камінням з усіх боків; я зціплюю від болю зуби, огризаюся і "сам стою", як можу; я збираю каміння, кинуте в мене, і будую з нього свій дім. Свій храм... Двері мого дому відчинені для всіх (і для заздрісників також), дорога до мого храму… шукайте й знаходьте її самі..."(1997р.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 16:42:25 ]
Дуже гарний образ: збираю каміння, кинуте в мене, і з нього будую свій дім, свій храм !!! - супер: негатив перетворити у позитив. Це як з лимоном: попався тобі лимон - зроби лимонад :))
...Лишень рани болять від ударів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-14 16:22:41 ]
Не всі можуть так сказати про себе, бо скільки разів доводиться (придушивши власну думку) підлаштовуватися під обставини:

Це добре, що я розум власний маю
І що чужим його – не доточив!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-15 00:24:35 ]
І мені, Ксеню, іноді доводиться ...на роботі...
А тато не зміг...

Дякую, дорога Ксеню!