ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.07 21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.

С М
2025.11.07 16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі

Ярослав Чорногуз
2025.11.07 16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.

І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --

Микола Дудар
2025.11.07 13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…

Іван Потьомкін
2025.11.06 21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…

Борис Костиря
2025.11.06 21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,

Євген Федчук
2025.11.06 21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про

В Горова Леся
2025.11.06 17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.

Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,

Артур Курдіновський
2025.11.06 17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?

Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,

Артур Сіренко
2025.11.06 15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,

Іван Потьомкін
2025.11.06 13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж

Микола Дудар
2025.11.06 09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.

Віктор Насипаний
2025.11.06 01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.

Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,

Борис Костиря
2025.11.05 21:38
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.

Юрій Лазірко
2025.11.05 17:58
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким

С М
2025.11.05 15:16
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене

вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші

 * * *

Хто лиш мене поблажливо не вчив:
Отак живи, ось так роби, сюдою
Стелись травою і течи водою,
Отам кричи, а тамечки – мовчи.
Я все робив, як треба – навпаки:
І жив не так, робив не так, стелився
Супроти вітру, і водою лився
В зворотній бік, до іншої ріки.
Нікого сам не вчив і не дрочив
Чужого самолюбства. Тож гадаю:
Це добре, що я розум власний маю
І що чужим його – не доточив!


1994




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-13 23:15:09
Переглядів сторінки твору 1566
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 12:13:47 ]
"На Бога надійся, а свій розум май"...
І нема чого "стелитися", бо крім відчуття приниженості нічого не зостанеться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-14 16:05:58 ]
Спасибі, Галю, за розуміння й сприйняття...і суголосся!!!

"...Я не соромлюся своїх почуттів, свого мінору, своїх, іноді, може, й помилкових суджень. Усе це – я сам, такий, як є, природній, нелицемірний. Іншим бути не можу, та вже і не хочу...
...Критики мене лаяли рідко, а більше – хвалили; завжди й повсюди зустрічалися люди, яким подобались мої вірші, але траплялися й такі, хто не сприймав моїх "ліричних сплесків", обзиваючи мене всіляко, оскільки це не заборонено, до того ж поет, як ніхто, істота беззахисна й безпорадна. Нині мене, наприклад, обзивають "занадто плодовитим", вкладаючи в це обзивання негативний зміст. Та я, відверто кажучи, щиро начхав на це! Великим себе не вважаю, посередністю – теж: я просто Іван Низовий, щирий, відвертий і всілякий... В чому й підписуюсь..." (1998р.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 16:38:57 ]
Велике - бачиться на відстані... На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2013-03-14 13:05:04 ]
"Не лився, не стелився, не дрочив".
Чудова епітафія! Гадаю,
Що це є текст перепустки до раю.
Вписати пару слів бажання маю:
"...Йшов по багну, та ніг не замастив"...

З повагою...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-14 16:16:51 ]
Іваночку, спасибі за ці рядки!
Справді приємно.

"...Сучасне життя – лабіринт, багато хто в ньому геть заблудився і, хтозна, чи знайде коли вихід. Ті поети, які обслуговували "будівничих комунізму", розгубилися: що тепер оспівувати? Ті, хто почав був славити "самостійництво", сподіваючись на манну небесну, розчарувалися: виявляється, самостійництво не забезпечує ні поетичних лаврів (вийми та поклади!), ні ситого й безтурботного життя – "сам стій!". І занепали духом, і почали шукати розради в пляшці, у чварах, у підсиджуванні одне одного, у чорній заздрісності – які вже там вірші, яка поезія?!
А я – збоку, хоч насправді – у самісінькому епіцентрі. Раніше доводилося служити (вірив у світлі ідеї справедливості, здійснення мрій про вселюдську рівність), а нині, сьогодні... не служу, не вислужуюсь ні перед "лівими", ні перед "правими", ні перед "центристами". Я – не егоїст (клянуся!), не егоцентрист (що воно таке?), я – "епіцентрик", себто той, кого побивають камінням з усіх боків; я зціплюю від болю зуби, огризаюся і "сам стою", як можу; я збираю каміння, кинуте в мене, і будую з нього свій дім. Свій храм... Двері мого дому відчинені для всіх (і для заздрісників також), дорога до мого храму… шукайте й знаходьте її самі..."(1997р.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 16:42:25 ]
Дуже гарний образ: збираю каміння, кинуте в мене, і з нього будую свій дім, свій храм !!! - супер: негатив перетворити у позитив. Це як з лимоном: попався тобі лимон - зроби лимонад :))
...Лишень рани болять від ударів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-14 16:22:41 ]
Не всі можуть так сказати про себе, бо скільки разів доводиться (придушивши власну думку) підлаштовуватися під обставини:

Це добре, що я розум власний маю
І що чужим його – не доточив!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-15 00:24:35 ]
І мені, Ксеню, іноді доводиться ...на роботі...
А тато не зміг...

Дякую, дорога Ксеню!