ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші

 * * *

Хто лиш мене поблажливо не вчив:
Отак живи, ось так роби, сюдою
Стелись травою і течи водою,
Отам кричи, а тамечки – мовчи.
Я все робив, як треба – навпаки:
І жив не так, робив не так, стелився
Супроти вітру, і водою лився
В зворотній бік, до іншої ріки.
Нікого сам не вчив і не дрочив
Чужого самолюбства. Тож гадаю:
Це добре, що я розум власний маю
І що чужим його – не доточив!


1994




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-13 23:15:09
Переглядів сторінки твору 1367
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2024.06.30 08:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 12:13:47 ]
"На Бога надійся, а свій розум май"...
І нема чого "стелитися", бо крім відчуття приниженості нічого не зостанеться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-14 16:05:58 ]
Спасибі, Галю, за розуміння й сприйняття...і суголосся!!!

"...Я не соромлюся своїх почуттів, свого мінору, своїх, іноді, може, й помилкових суджень. Усе це – я сам, такий, як є, природній, нелицемірний. Іншим бути не можу, та вже і не хочу...
...Критики мене лаяли рідко, а більше – хвалили; завжди й повсюди зустрічалися люди, яким подобались мої вірші, але траплялися й такі, хто не сприймав моїх "ліричних сплесків", обзиваючи мене всіляко, оскільки це не заборонено, до того ж поет, як ніхто, істота беззахисна й безпорадна. Нині мене, наприклад, обзивають "занадто плодовитим", вкладаючи в це обзивання негативний зміст. Та я, відверто кажучи, щиро начхав на це! Великим себе не вважаю, посередністю – теж: я просто Іван Низовий, щирий, відвертий і всілякий... В чому й підписуюсь..." (1998р.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 16:38:57 ]
Велике - бачиться на відстані... На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2013-03-14 13:05:04 ]
"Не лився, не стелився, не дрочив".
Чудова епітафія! Гадаю,
Що це є текст перепустки до раю.
Вписати пару слів бажання маю:
"...Йшов по багну, та ніг не замастив"...

З повагою...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-14 16:16:51 ]
Іваночку, спасибі за ці рядки!
Справді приємно.

"...Сучасне життя – лабіринт, багато хто в ньому геть заблудився і, хтозна, чи знайде коли вихід. Ті поети, які обслуговували "будівничих комунізму", розгубилися: що тепер оспівувати? Ті, хто почав був славити "самостійництво", сподіваючись на манну небесну, розчарувалися: виявляється, самостійництво не забезпечує ні поетичних лаврів (вийми та поклади!), ні ситого й безтурботного життя – "сам стій!". І занепали духом, і почали шукати розради в пляшці, у чварах, у підсиджуванні одне одного, у чорній заздрісності – які вже там вірші, яка поезія?!
А я – збоку, хоч насправді – у самісінькому епіцентрі. Раніше доводилося служити (вірив у світлі ідеї справедливості, здійснення мрій про вселюдську рівність), а нині, сьогодні... не служу, не вислужуюсь ні перед "лівими", ні перед "правими", ні перед "центристами". Я – не егоїст (клянуся!), не егоцентрист (що воно таке?), я – "епіцентрик", себто той, кого побивають камінням з усіх боків; я зціплюю від болю зуби, огризаюся і "сам стою", як можу; я збираю каміння, кинуте в мене, і будую з нього свій дім. Свій храм... Двері мого дому відчинені для всіх (і для заздрісників також), дорога до мого храму… шукайте й знаходьте її самі..."(1997р.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 16:42:25 ]
Дуже гарний образ: збираю каміння, кинуте в мене, і з нього будую свій дім, свій храм !!! - супер: негатив перетворити у позитив. Це як з лимоном: попався тобі лимон - зроби лимонад :))
...Лишень рани болять від ударів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-14 16:22:41 ]
Не всі можуть так сказати про себе, бо скільки разів доводиться (придушивши власну думку) підлаштовуватися під обставини:

Це добре, що я розум власний маю
І що чужим його – не доточив!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-15 00:24:35 ]
І мені, Ксеню, іноді доводиться ...на роботі...
А тато не зміг...

Дякую, дорога Ксеню!