* * *
оголене тіло
з крилами…
ангел?
«Химера»?
Берегиня?
ні
то ти
вигадана мною
для того,
щоб жити
коханка…
лоно твоє - весняний луг
нетерпляче
груди твої яблука
ще нестиглі
( тому я боюсь до них доторкнутись,
зірвати)
руки твої - то крила,
а я боюсь висоти,
я забув як літати
( хоча пориваюсь).
мабуть твоя мати
купала тебе в молоці…
ноги – свічки
вогонь їх в очах
мед твоїх вуст
буду пити
знаючи що не вип’ю
бо моя спрага
вгамовуючись
розпалює твою
жагу
я знаю ти
будеш
вдячно мене
обціловувати
бо мистецтво кохання
( надто вже земний термін )
не знає меж
границь
початку і кінця
воно знає
тільки насолоду
зрівняну тільки…
…якщо впасти в травах лугу
на сиру землю
спекотного дня
і ледь торкнутись
не розбивши дзеркала
джерела
крижаної води
і пити
пити
пити
цю пахучу
настояну
життєдайну вологу,
наповнюючи
своє тіло
вічною
могучою
силою
ВОДИ
ЗЕМЛІ
ЖІНКИ
жінки оголеної
з крилами