А однак усе, що триває, постає завдяки поетам

Ф. Гельдерлін

Запитуючи, чи читаю Гельдерліна,
Він прагне почути «так». І кажеш «так»,
Пригадуючи третій курс університету,
Запаморочливий головний біль і шурхотіння
Пожовклих сторінок у півтемряві бібліотечної зали.

Коли я була дитиною, Бог рятував кожну мить:
Від невідворотності болю, від палахкотіння слів,
Від шаленств віровчення і чистилища розплати
За невивчені уроки історії й істеричні читання:
А однак усе, що триває, постає завдяки поетам.

І в німому запитанні «що є мисленням?»
Постає зачудування найневиннішим заняттям,
Яке відсвічує у півсні чужими словами,
Перекладеними на мову твоїх пальців,
Якими вчитати можна, не знаючи шрифтів Брайля,
Всі неспроможності мови, всі нестримності плоті,
Всі непроминання поглядів і недоречності поезії.

І найнебезпечніше благо, проходячи через горнило
Горла, горлицею всідається на губи, що шепочуть
«Так», не чекаючи на запитання про Гельдерліна.