ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.02
05:18
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.
2024.06.02
00:43
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.
2024.06.02
00:34
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
2024.06.01
22:45
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
2024.06.01
22:01
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
2024.06.01
20:41
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
2024.06.01
15:03
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну
Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну
Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.
2024.06.01
09:22
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат -
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат -
2024.06.01
05:23
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.
2024.06.01
00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
2024.06.01
00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
2024.05.31
18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
2024.05.31
10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
2024.05.31
09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
2024.05.31
05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
2024.05.31
05:24
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катерина Колесник /
Проза
Як створити генія
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як створити генія
§1. Загальні відомості.
Оскільки геніальні думки та ідеї породжує нестандартність, тобто виключення з правил, то можна припустити, що станеться одне з двох: або у світі не залишиться геніїв або всі аксіоми і теореми, навіть тисячолітньої давнини будуть спростовані, як колись були спростовані думки про природу катаклізмів, будову речовин та теорію згідно з якою земля є центром Всесвіту, маючи пласку будову.
Геній і правило – речі несумісні, взаємо обернені. Так, звичайно, з’являтимуться нові правила, може жорсткіші по відношенню до характеру людської цивілізації, а може і м’якіші. Геніальність і стандарт – як світло і тінь. Вони один для одного небезпечні, але й існувати один без одного не стануть.
Тож, як створити генія? Ясна річ, що без кохання тут не обійтись. Яким має бути це кохання – чистим і недоторканим, або ж базарно-пафосним? Зрозуміло одне, воно повинно бути нестандартним. А далі все вже залежить від бажання і меж власної фантазії. Другим складовим компонентом нашої скульптури неозначеного роду має бути бажання. Нестримне, жагуче бажання життя. Пізнати усі його незвідані грані, ребра і кути. Але ж як виховати в собі таку жагу до пізнання, якщо вона не надана природою? Необхідно забрати в людини дійсно все, крім життя. Навчити її кохати кожну хвилину, секунду життя. Вона не повинна розділяти цю любов ні з чим іншим, тим більше дарувати кохання людській істоті, бо такі вже вони люди, що віддають себе цілком і повністю цьому коханню. А, віддавши себе іншому, Геній не зможе присвятити себе своїй ще не народженій геніальності. А геніальність не любить конкуренції, вона забирає тебе цілком і повністю, хоче мати твою душу, серце і розум без сторонніх.
Третім компонентом є працьовитість, якщо у самої людини її немає від народження, то працьовитість необхідна Вам, батьки. Адже це ви збираєтесь створити генія. Ви повинні вкладати працю в своє чадо до тих пір, поки в Вас не залишиться її взагалі. І не дивіться, що дитинка трошки зблідла і змарніла, це побічна дія від великої кількості введеної риси. Нічого, жити можна!
І нарешті четверта складова – це „ніщо”. Воно повинно заповнити серце майбутнього генія по вінця. Всепоглинаюче „ніщо” – це велика сила, яка знищуватиме будь-які поклики душі і почуттів. Адже ж ви знаєте, як це серце завжди заважає! Ось, головні компоненти перед вами. Тепер починаємо ліпити скульптуру...
§2. Можливо...
Любити, пишатись у своїй красі і здоров’ї, шукати щастя та переборювати труднощі. Кидатися у полум’я пристрасті кохання та фортуни. Пити тепло її долонь, шукати її риси у обличчях оточуючих, відчувати її прохолоду, знайти квітку її кохання...Шукати і знайти! Можливо егоїстично, проте пройти цей шлях до кінця. Можливо примітивні, повсякденні мрії звичайної людини, звичайної людини. Людини стандарту...Можливо...Таку людину не чекає блискавичне майбутнє, її ім’я не стануть друкувати у газеті, людство не увіковічить її у своїй пам’яті. Але, напевно у них буде дещо інше, вони пізнають усю геніальність життя!
§3. Кінець.
Втекти! Втікати якомога далі від цих чорних стін, від цих розкішних апартаментів. Бігти від тог постійного нагляду, постійного чекання від тебе чогось надзвичайного, надприродного. Вирватись із тих золотих грат, що зачинилися за мною ще до мого народження. Хочу жити! Жити! Куштувати на власний смак кожну краплину того напою, що зветься життям. Та де знайти крааль із якого я б випив так необхідного мені трунку?
Оскільки геніальні думки та ідеї породжує нестандартність, тобто виключення з правил, то можна припустити, що станеться одне з двох: або у світі не залишиться геніїв або всі аксіоми і теореми, навіть тисячолітньої давнини будуть спростовані, як колись були спростовані думки про природу катаклізмів, будову речовин та теорію згідно з якою земля є центром Всесвіту, маючи пласку будову.
Геній і правило – речі несумісні, взаємо обернені. Так, звичайно, з’являтимуться нові правила, може жорсткіші по відношенню до характеру людської цивілізації, а може і м’якіші. Геніальність і стандарт – як світло і тінь. Вони один для одного небезпечні, але й існувати один без одного не стануть.
Тож, як створити генія? Ясна річ, що без кохання тут не обійтись. Яким має бути це кохання – чистим і недоторканим, або ж базарно-пафосним? Зрозуміло одне, воно повинно бути нестандартним. А далі все вже залежить від бажання і меж власної фантазії. Другим складовим компонентом нашої скульптури неозначеного роду має бути бажання. Нестримне, жагуче бажання життя. Пізнати усі його незвідані грані, ребра і кути. Але ж як виховати в собі таку жагу до пізнання, якщо вона не надана природою? Необхідно забрати в людини дійсно все, крім життя. Навчити її кохати кожну хвилину, секунду життя. Вона не повинна розділяти цю любов ні з чим іншим, тим більше дарувати кохання людській істоті, бо такі вже вони люди, що віддають себе цілком і повністю цьому коханню. А, віддавши себе іншому, Геній не зможе присвятити себе своїй ще не народженій геніальності. А геніальність не любить конкуренції, вона забирає тебе цілком і повністю, хоче мати твою душу, серце і розум без сторонніх.
Третім компонентом є працьовитість, якщо у самої людини її немає від народження, то працьовитість необхідна Вам, батьки. Адже це ви збираєтесь створити генія. Ви повинні вкладати працю в своє чадо до тих пір, поки в Вас не залишиться її взагалі. І не дивіться, що дитинка трошки зблідла і змарніла, це побічна дія від великої кількості введеної риси. Нічого, жити можна!
І нарешті четверта складова – це „ніщо”. Воно повинно заповнити серце майбутнього генія по вінця. Всепоглинаюче „ніщо” – це велика сила, яка знищуватиме будь-які поклики душі і почуттів. Адже ж ви знаєте, як це серце завжди заважає! Ось, головні компоненти перед вами. Тепер починаємо ліпити скульптуру...
§2. Можливо...
Любити, пишатись у своїй красі і здоров’ї, шукати щастя та переборювати труднощі. Кидатися у полум’я пристрасті кохання та фортуни. Пити тепло її долонь, шукати її риси у обличчях оточуючих, відчувати її прохолоду, знайти квітку її кохання...Шукати і знайти! Можливо егоїстично, проте пройти цей шлях до кінця. Можливо примітивні, повсякденні мрії звичайної людини, звичайної людини. Людини стандарту...Можливо...Таку людину не чекає блискавичне майбутнє, її ім’я не стануть друкувати у газеті, людство не увіковічить її у своїй пам’яті. Але, напевно у них буде дещо інше, вони пізнають усю геніальність життя!
§3. Кінець.
Втекти! Втікати якомога далі від цих чорних стін, від цих розкішних апартаментів. Бігти від тог постійного нагляду, постійного чекання від тебе чогось надзвичайного, надприродного. Вирватись із тих золотих грат, що зачинилися за мною ще до мого народження. Хочу жити! Жити! Куштувати на власний смак кожну краплину того напою, що зветься життям. Та де знайти крааль із якого я б випив так необхідного мені трунку?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію