Трамвайна сценка із далеких 80-тих.

У трамвай сідає трійка змучених пивним, а можливо, і більш міцним, напоєм чоловіків. Чимось вони нагадують комедійних кіногероїв із фільму «Кавказька полонянка». У ролі «Бувалого», як і має бути – огрядний дебелий чолов’яга, одягнений у спортивні штани і білу футболку. Чи то розмір футболки замалий, чи то чолов'яга за останній час забагато добавив у вазі, але внизу, із під футболки, випинає досить пристойний кусень, як кажуть у народі, трудового мозоля. Черевань сідає у крісло, ззаду і спереду, наче янголи-хранителі, його супутники. «Бувалий» тільки-но сів, одразу починає куняти носом і за кілька секунд вже чується вельми пристойний храп. Мета їхньої подорожі, напевно, – чергова бочка пива, бо, проїхавши лишень дві зупинки, товариші «Бувалого» починають виводити його із трамвая. Але зробити це не так уже й легко. Чолов’яга, що і не думав виходити із поснулого стану, непосильним тягарем повисає на плечах своїх соратників. Ті, стогнучи, на напівзігнутих ногах волочуть його по трамвайному проходу. Весь трамвай, хто з осудом, хто зі співчуттям, хто просто із цікавістю сторонньої людини, спостерігає за розвитком подій. Діставшись виходу, ангели остаточно втрачають сили І їхня ноша, залишившись без опори, осідає на підлогу спиною до відчинених дверей. Перевівши подих, чоловіки знову підхоплюють здорованя під пахви і починають потихеньку витягувати його назовні. Масивне тіло важкувато ковзає по підлозі і коли те місце спини, що трохи вище куприка, досягає канта трамвайної сходинки, гумовий пояс спортивних штанів чіпляється за цей кант. Оскільки всю свою увагу «вантажники» приділяють сходинкам, щоб не перечепитися, то вони і не бачать, як поволі ті спортивні штани разом із трусами сповзають до самих щиколоток, виставляючи на світ Божий усе чоловіче причандалля. Весь трамвай вибухає гомеричним реготом, бо видовище таке, що утриматися від сміху неможливо: щиколотки чоловіка разом із штанами і трусами опираються на трамвайну сходинку, середня частина тіла сідницями майже торкається землі, а верхня все ще у руках його товаришів. Причандалля зверху, але не справляє враження. Видно, що багаторічний досвід вживання хмільного зілля і відсутність відповідної жіночої уваги зробили свою чорну справу, зменшивши до непристойно малих розмірів чоловічу гордість. Нарешті ноги звільнюються і п'ятами ударяються о нижню сходинку. Мабуть, це приводить чоловіка до тями, бо доволі прудко він підхоплюється і, підтягнувши штани догори, відновлює статус-кво одягненої людини. Озираючись в усі боки з виглядом, наче нічого й не сталося, а, якщо і сталося, то настільки нікчемне, що не достойно уваги, чоловік швидко орієнтується на місцині і прямує до бочки з пивом, що дійсно дислокується майже поруч із зупинкою. За ним, підморгуючи та підсміюючись один до одного, ідуть його товариші. Але що важить оголений укупі із інтимними деталями чийсь зад у світі пивного товариства, де більше шанується кількість випитого, ніж випадковий стриптиз на очах спільноти? Отож бо, що нічого. Ще й не таке буває. І смішно, і грішно.