Учора Ти апостолам промовив ще:
- Прийміть і їжте… Пийте… - А тепер
Тобі вже бовваніє Черепòвище*,
де у чеканні затаїлась смерть.

І Ти прийняв цей льос**… Лише миттєвий щем
застряг у серці… Але відпустив…
Ступаєш крок у горно Череповища
під вигуки бездушної юрби.

У гущі екзальтованого зборища,
між сотень кровожерливих облич
Тебе в тужбі веде на Череповище
стражденна туга материнських віч.

У муках просуваєшся у товпищі,
долаєш цю дорогу, врешті-решт, -
до вічності… Але —крізь Череповище…
Й нав’ючений на Тебе власний хрест.

Ти зруйнував гріха потворне поприще
офірою*** безгрішного життя,
розп’ятого тоді на Череповищі
за наші запізнілі каяття.

І потьмяніле в часі душ румовище
в уламках нечестивих діл і слів
Тебе щорік штовха на Череповище
в надії на всепрощення гріхів.

Та ми, забувши нелюдське видовище,
уперто розпинаємо Христа,
щоб і самим колись на Череповище
доволочити власного хреста.

Ховаємось у каяття, як сховище,
відмолюємо незабутий гріх:
— О Господи! А може, Череповище
без катувань обійдеться моїх?

Сьогодні вкотре упадем навколішки
відчути муки хресної путі -
у п’ятницю. Коли на Череповищі
Тебе розп’яли вперше на хресті…

2008(2013)

__________
* Черепòвище – Голгофа (Мт 27.33, «Новий заповіт», The British and Foreign Bible Society 1991);
**льос (діал.) – жереб, доля;
***офіра – жертва.