ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Чайки
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
* * *
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
З голосу Езопа
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
З точністю до навпаки
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
(Спомину фрагмент)
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
Аромату бузкового казка (акровірш)
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Бузок зацвів
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
Гнів (сонет)
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Перший дощ
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
* * *
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Бобошко (1971) / Вірші

 * * *
Подаруй мені казку,
струнке світлооке дівча!
Розігрій мою кров,
порятуй від печалі та болю.
Я стоятиму першим
у стомленій черзі прочан –
Я прийду відхреститись
од тих, що були не тобою.


Бо, на жаль, неможливо
спалити в кадильниці щем,
Вгамувати роз’ятрене серце
холодною м’ятою…
Ох, як солодко марити
дотиком теплих очей,
Засинати щоночі,
промовивши тихо ім’я твоє!


Ти прийди в мої сни,
заплети свою косу у німб.
Я прошу небагато –
і ось моїх мрій квінтесенція:
Не позбутися прав
цілувати сліди твоїх ніг
І приносити квіти
з відбитками власного серця...




Найвища оцінка Жорж Дикий 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Тетяна Мельник-Добрушина 4.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-01-26 16:12:20
Переглядів сторінки твору 4123
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.747 / 5.29  (4.764 / 5.35)
* Рейтинг "Майстерень" 4.767 / 5.33  (4.779 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.06.29 11:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-01-26 16:17:54 ]
Як же ніжно-преніжно, ласкаво, напівподихом, напівдотиком, навшпиньки... І це ж є десь така любов! Із білою заздрістю до світлоокого дівчати - Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник-Добрушина (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-26 16:20:25 ]
Текст досить гарний. Однак остання строфа все псує. Якась майже офіційна настанова-висновок на фоні ліричної сповіді автора. І до того ж нагадує один дуже знаменитий приспів із пісні: "Я готов целовать песок, по которому ты ходила..." Якесь шаблонне, трохи стерте закінчення.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-26 18:01:07 ]
Олександре, як написала колись Лариса Вировець: " я твої вірші не читаю, я їх п"ю..." хочеться підписатися під кожним словом... Дяка:) Так справжньо і ніжно і природно... 6


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2007-01-26 18:06:06 ]
Так, як я відношуся до "світлооких дівчат", просто не можу не висловити свого задоволення від прочитаного. Мені сподобався вірш! :). Дуже гарно і ніжно! Щасливе ваше світлооке дівча :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-26 18:27:08 ]
На мою думку цей вірш цілком заслуговує, бо в ньому гарно поєднується відверта інтимна лірика і майстерність, яка не кидається у вічі, що і є справжньою майстерністю.
І не можу погодитись з Тетяною: обіцянка "готовності" зробити будь-що збудженого залицяльника просто не до порівняння з побажанням "не втратити право" цілувати сліди від ніжок коханої, отже вже реалізовану дійсність глибокозакоханої людини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2007-01-26 23:50:35 ]
Розкішний вірш, Олександре! Весь. Від першого до останнього слова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мірко Трасун (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-27 13:30:03 ]
Гарний вірш, приєднуюсь до схвальних відгуків!
"Ти прийди в мої сни,
заплети свою косу у німб." - якісь асоціації з Юлею :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-01-30 08:28:55 ]
"Я прошу небагато – і ось моїх мрій квінтесенція". Ці два рядки здаються мені неорганічними у загальній канві поезії. Лірика має оперувати загальновживаними словами, проте несподіваними образами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-01-30 11:02:23 ]
Ви надмірно суворі, Тарасе, багато вживається у нас слів, яких 90% не розуміють, наприклад "ентропія". Головне - адекватність використання. Думаю, що в даному випадку все нормально. Мені подобається. Автор цим словом визначає певний рівень спілкування з коханою. "Квінтесенція" - лат. (п'ята сутність). У давньоримській філософії - п'ятий елемент (ефір. який протиставляли чотирьом земним елементам (воді, вогню, землі, повітрю) як основний елемент небесних тіл. За середньовіччя - найтонший елемент, що ніби становив сутність речей. Згущений, або найчистіший екстракт, в даному випадку, мрій. Найважливіше, найсуттєвіше.
Так що слово вельми значиме.
Щодо паралелі із "готов целовать песок..." відомого шлягера - то тут "Не позбутися прав", що діаметрально протилежне, як на мене, до "готов". Та й, колеги, все сказане простими, а ще більше - не простими словами, завжди нам щось нагадує.
В даному випадку є своя, оригінальна композиція з певного періоду авторського життя-буття. Сучасна лірика, не супер шедевр, але достатньо особистісна і майстерно написана.