
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Теревені від Зеня. Жарти. :-)
Всім ду-па-рада! :-)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всім ду-па-рада! :-)
Притренькавсі день, обходєчи дорожні ями, як Петро Грець свою тещу. Коли Божі свєта - то п`ємо після церкви, а коли народні - то кожен день.
Га-не-га, але нинька народне свєто і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" - і то файно, бо демократично.
Завезли соляри - увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Стругок 1") у колишнім радгоспі "Шляк Комунізму")), деґустацію проводили хором - хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска - майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) - ну на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіно-механік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "на-живо" прємо з паради.
Як прийнєто, перед парадов було прийнєто і гріло... Телєвізори ввімкнули тіко ті хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все начальство і дослужені вособи весело сьорбають графінами посивілу чомусь водичку і наводєть фокус на все, шо білє трибуни. Захрипів балакомовець - пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте хлопці коні...".
Колона трударів рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєку Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком - хрумає).
- Ну ідіт, чого сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "шерінках") ідут наші передовики... йой тримайте Василє, бо зара впаде, ну не видите же хлоп перехвилювавсі і прийнєв... перед летевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
(Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді про вікінгів і вікінгинь)
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них - нас чує Донецьк -вуглекопи кидають кирки - їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим - решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акутатно - трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю кіко, але видко же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. шо за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка і цікавій позиції зовсім не похожій на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зо заду молотом на відмашку, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава - "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто Штефане - зубів нема - стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну куди прийшов у фуфайці і в кирзах по коліна в гною... Бабо Ганьо - то прапорцєма махают і чвітками... а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру - розвалисі, як потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі - п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все "добро" поливає ходу та трибуну. Починаєсі моментальна міграція люду, як при бомбованю....
Тіко Зеньовий Сірко троха прищуривсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
Га-не-га, але нинька народне свєто і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази.
Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" - і то файно, бо демократично.
Завезли соляри - увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Стругок 1") у колишнім радгоспі "Шляк Комунізму")), деґустацію проводили хором - хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска - майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) - ну на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіно-механік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "на-живо" прємо з паради.
Як прийнєто, перед парадов було прийнєто і гріло... Телєвізори ввімкнули тіко ті хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все начальство і дослужені вособи весело сьорбають графінами посивілу чомусь водичку і наводєть фокус на все, шо білє трибуни. Захрипів балакомовець - пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте хлопці коні...".
Колона трударів рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.
- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєку Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком - хрумає).
- Ну ідіт, чого сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "шерінках") ідут наші передовики... йой тримайте Василє, бо зара впаде, ну не видите же хлоп перехвилювавсі і прийнєв... перед летевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".
(Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді про вікінгів і вікінгинь)
- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них - нас чує Донецьк -вуглекопи кидають кирки - їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим - решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акутатно - трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю кіко, але видко же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. шо за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка і цікавій позиції зовсім не похожій на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зо заду молотом на відмашку, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава - "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто Штефане - зубів нема - стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...
Ну куди прийшов у фуфайці і в кирзах по коліна в гною... Бабо Ганьо - то прапорцєма махают і чвітками... а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру - розвалисі, як потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?
- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...
Тут репортаж перериваєсі - п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все "добро" поливає ходу та трибуну. Починаєсі моментальна міграція люду, як при бомбованю....
Тіко Зеньовий Сірко троха прищуривсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію