
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
2025.09.18
09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА
Отже, мені виповнилося 70 років!
З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч
2025.09.18
07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
2025.09.16
23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
2025.09.16
22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
2025.09.16
21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
З рубрики - У Дощі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З рубрики - У Дощі.
Обличчя думки
-------------
Мої думки так схожі на твоє обличчя,
І залишаються слова... не ті без них.
Не переносять плечі неба стиглий відчай,
Упившись ним у серці спраглий бій затих.
Не відбиває стук у шкло тавра для скроней,
І видають свій припис канності літа.
Поміж завмерлих від мольби цупких долоней
У святість почуттів вливаються уста...
Мої думки так схожі на твоє обличчя...
1 Травня 2006
Поєднання
---------
Де моя Душа -
Туди не ходять поїзди.
Мідного гроша
У пошуках не знайдеш Ти.
Де мої слова
Дарують світло і тепло,
Сонця перевал
Гребе по небу хмар веслом.
Де моя любов?
Вона у слові та в душі.
Я її знайшов
Колись у Літньому Дощі...
Там де Дощ - там я,
І курс до літа берегів...
І Твоє Ім`я
Кидає на вітрила слів.
Прийде час - Твою молитву перерве,
Сплетені долоні розірве,
Подихом торкне уста...
І Дощ цей переста.
І Дощ цей переста...
24 Квітня 2006
Очима Крапель
-------------
Ми падали та канули безслідно
У невідомість склавши імена...
В потоці тіл, усім законам згідно,
Дорога Хрестна вимита сповна.
Ми за гріхів спокутою небесних
Зійшли повинно згустками води...
Приходь до джерела, де ми воскресним,
І вже прийнявши нас на плаху йди.
Вливаючись у кров, що в твоїх жилах,
Дійшовши до границь перил думок,
Ми для душі повернем давні крила,
Враз привідкривши істини ковток.
Приспавши сонце на своїй долоні,
Брам Всесвіту торкнися і лети...
Впадемо знов, хоча уже солоні,
За тих кого любив і вратив Ти.
13 Квітня 2006
Монолог з Дощем
---------------
Вже пізно. Трамвай. У стук почуття
Відбивалися у недоречність...
І котились картини, зливались життям -
Тим самим, що вело в безконечність...
Ще зарано на біль. І краї присторог
При словах, що так схожі на вітер.
Я живу цим дощем. Мій душі монолог -
В кожній крапельці, що поміж літер...
11 Квітня 2006
Слів моїх дороги
----------------
Закутані слова у необачність-
Розпеленати їх нам не дає прощання.
І погляд залиша на згадку вдячність
За все, що називали ми сердець пізнанням.
Той Літній Дощ, теплом колись пролитий,
Зударами чеканнь настукує в безтямах...
І слів моїх дороги ще не биті -
Всі у тузах... валетах, королях і дамах...
12 Травня 2006
Моя
---
Ти скрипкою дощу, що раптом перша, стала.
І за лучками витягався шорох...
Вся музика оця в акорди сум уклала,
Та виривала серця дикий сполох
Нехай... опально.
Під мантією мрій посланці віри крились...
Зайшовши крадькома у Твою Душу,
Розгублені слова, сахнувшись, сном розлились,
І їх вже більше сумнів не осушить.
Ти моя... віртуально.
19 Квітня 2006
Прохання
--------
Ховається весна у диханні дощу...
І краплі штрих-за-штрих кромсають грані світла.
По вервиці доріг летить моє Прошу,
Моє тобі Вернись, мов босоногий дітлах.
І загубилась мить поміж рядків листа,
Де усмішка моя твоєю все ще снила.
Мов мокре кошеня, тремтять п`янкі вуста,
За цвітом яблуні... любові тануть крила.
17 Березня 2006
***!**
На взірець Боба Марлі
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможі.
Пр.
Дитинко не плач, дитинко не плач-
Бо усе буде гаразд, бо усе буде гаразд.
Дитинко не плач.
Хтось усе шукає де подіти час,
Хтось за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
Паперові банкноти.
Пр.
Пляшка порожніла і видно вже дно,
Та у світ двері навстіж...
Знову нагадало випите вино
З дна припідняте щастя.
Пр.
Все, що наболіло у Твоїй душі,
І що серце приспало,
Позмива, як вікнам, вік нам на дощі...
І життя, що замало.
Так замало.
Пр.
12 Липня 2006
***
Смак поцілунку
-------------
В облаченні старім прочани в русі...
По блискавці уклін і світ здрига ще раз.
І настрій перехожих, що не в дусі,
Ховає їхній зір у торбу від гримас.
Двірник авто у ритмі автостради
Роз`яснює колізій плинну череду...
І свіжий смак замоклої помади
Твоїм теплом ожив не на свою біду.
5 Квітня 2006
***
Коли Ти мовчиш
В мовчанні таїнство причини...
Воно сильніше в`ялих слів,
І розсипаються хвилини
Краплинами земних дощів.
І заховавшись у долонях,
Згубились ниті до небес...
Лиш тільки криком стук у скронях
І подих на засув... А десь
За океанами Розлуки,
Де сонце гніздиться на ніч,
Душа, закохана у звуки,
Де кожна нота віч-на-віч...
7 Квітня 2006
***
Надходить
---------
Консиліум небес проводять птахи,
Тамуючи від галасу ковтки відлунку...
Спинаються навшпиньки, здерши лахи,
Карки кульбабок... Курява хотує клунки.
Дощам пообтинали пуповини,
Гаптовані оцупками, шпилясті сосни...
Прорвався путівець через ожини -
Розгублений, несходжений і медоносний.
Розносять немовлят без тлуми бриги,
Колиски чути скрип в корозіях живиці...
І корчиться за шклом опуклий лигир,
Збираючи з плечей байдужі лотрів лиця.
31 Травня 2006
***
Телекомунікаційна
Оператори зв`язку позривали проводи,
Повідомлення униз переносять краплі смутку...
Прориваються слова між контактами води,
Зависають почуття, припіднявши серця трубку.
Приспів (За бажанням)
По цім боці небес - я ще вдома,
По тім боці гряде вічним "Я" переліт.
І відносить рядки невагомо...
Там, де серце Твоє - там впаде їхній цвіт.
У затримці фази слів, що у долі я просив,
Переборюючи страх, очі набирають поспіль.
Криють полисками ніч перевтілення грози,
І розносяться гудки, розкотивши граней простір.
Приспів....
Поза криками "Ало" збіг миттєвостей потік.
Між контактами води... Більш ніхто того не знає,
Як вишукують дзвінки абонента по той бік...
Серце трубку опуска... Оператор код міняє.
17 Травня 2006
***
Всесвіту Світи
У Всесвіту Світи, що на Краплини схожі,
Галактики Хмарин, плакучі, мовчазні,
В стрімкому маятті... І Космос непогожий
Туманно загорта у вічне згаслі дні.
Вдихають катаклізм, впіймавші вухо звуки -
Повторюють на біс: "Амінь"... Немов ножі
Притуплені вікном, нетерпеливі руки
Зрізають весь стриптиз промокшої Душі...
30 Квітня 2006
***
З ніччю на Ти
Стираються шляхи, які торочуть даль,
Розбивши день в мажорі попихами.
І сиплеться в поділ натовчений кришталь-
Скуйдовченість розчесана вітрами.
Заполонивши все, розводяться мости
Поміж вогким промінням і землею...
І знову ночі шепіт із дощем на "Ти",
І дотики його в питанні: "Де я?"
26 Квітня 2006
***
Вимір
----
Ледь-ледь від краплі до краплини...
Звисаючи з повік, тремтять.
Збиваючись, додолу ринуть,
Б`ючи кришталь. Кінець. Мовчать.
Під вітер, що блука волоссям,
Лягає ряд-у-ряд печаль...
І вже пливуть його покоси,
І знову струни рве скрипаль.
Його крізь дощ ледь-ледь і чутно.
Коштуючи твої уста,
Мені так солоно, так смутно-
Ледь-ледь від краплі небеса.
25 Березня 2006
***
Прощання
--------
Краплинами причин краї доріг зашиті...
І закотились мрії за надій межу -
У миро з вівтаря гряди одної миті
Перелили слова, що я вже не скажу.
А ти цвітеш всім тим, що може прийде потім...
Розпахнена душа штовхає на почин,
Де я прощатимусь... уже не твій на дотик,
За крок до вівтаря, в причастії причин.
22 Березня 2006
***
Старий Маляр
------------
У сірому плащі Старий Маляр вже в місті.
І натягнувся взір і рветься тятива...
І в кожному шриху замокнутoї кісті
Він пристрасно вдиха приховані слова.
Приспів:
Розмалюю цей день непогожий -
Краплинами зітреться край неба і землі...
Ми з тобою так різні, так схожі -
І серце і душа і мрії-кораблі.
У тих словах тримких, розбитих на краплини,
Одвічність проліта і зтліє ще не раз.
Від подиху, на мить, розсипляться провини -
Кому гортати сон? Куди подіти час?
Приспів...
Молитва на устах і фарби на мольберті
Переплетуть усе, що у моїм житті,
Загасне унісон завершеним концертом,
Заклеєним конвертом власних почуттів.
І ще раз:
Приспів...
16 Березня 2006
***
Сповідь Дощу
------------
Мені учора сповідався дощ,
Крильми чіпляючись за шпальти неба,
Він прошивав усе єство у себе,
І розсипався в міріади прощ...
Душа з краплин - не позбиратись їй,
Вона упившись, зріла хоругвами,
І понеслась одвічними вітрами
За пелюстками зірваних надій...
Заславши в терня бризки кругові,
Здригаючи від стуку серця стіни,
Молитвою зкрешаючи руїни,
В нім заживали рани світові.
І перед ним я на коліна впав,
Благав безмовно виплеску прозріння,
Заплутавшись у неземне тяжіння...
Де я, де дощ - лиш тільки подих знав.
Мені учора сповідався дощ...
учора сповідався дощ...
сповідався дощ...
дощ...
шшшшшшш...
9 Березня 2006
***
Ще вчора
--------
Ще вчора сонця блиск вливався у безвинність,
Ще тільки вчора всі шляхи вели у світ -
Такий, що не хова свою нестримність,
Таку, що не листає літ.
Ще вчора шепіт не служив мені спасінням,
Ще тільки вчора, як зайшов з небес каприз -
Такий, що пророста в душі прозрінням,
Таке, що не жаліє сліз.
Ще вчора серця стук відтворював свій вимір,
Ще тільки вчора світ чеканням обгорне-
Таке, що не бажає в гості нині,
Таке, що вчора не верне...
28 Березня 2006
***
Втома
-----
Хвилини і дощі, дощі і ще хвилини...
Їм не спинити рух - одне і теж русло.
І в дзеркалі кривім небесної краплини
Живе цей мокрий світ усім вітрам назло.
Повз миті переліт, порослі рухом крила,
Летять гінці униз на відстані весни...
І втомлена душа - вже не небесна сила,
Застигла на очах, де засинають сни...
30 Березня 2006
***
Портрет Монни Лізи
------------------
Монна Ліза. Крап - краплі не дарма...
Крізь розрізи жил точаться провини.
Стопричинний лет та оман сурма
Розпинають зір на вікна картину.
Моросить, вона - стримно мовчазна...
Накидає час на пано ескізи.
Усмішка твоя, хто її пізна...
Крізь розрізи жил - крап... і Монна Ліза.
3 Квітня 2006
***
Звернення
---------
Пане Дощ, Ви такі недоречні-
Нас притулкам вишукує поспіх.
Ваша Милість, Ви так безперечні
У розгризах краплинами злості.
Хай насупленість і несвідомість
Від нестримності Вашої страсті
Не нагадують Вам невагомість
Наших зморшок, похованих в настрій.
Ми від щедрості втомлені знову,
Нам від щирості сліз - щем...часами...
Забуваємо янгольську мову
І вповзаєм до мушль слимаками.
26 Травня 2006
***
Краплі розлуки
--------------
Дощ зберігся не так на очах,
швидше всього в обгорточці тиші.
Бо в очах на ночівку зляг страх,
посекундно питаючи: "Дишеш?"
Страх великий не так, як той біль,
що ділився живцем на настуки:
виливаючи з губ їхню спіль,
та змикаючи неміччю руки.
Не так біль, як ті сльози Твої.
Не так сльози, як краплі розлуки...
Дощ зберігся, де тиші краї...
мов кістки, роздробивши всі звуки.
3 Листопада 2006
***
Налилися дощем
--------------
Налилися дощем персисті хмар сполуки,
Проціджують єство до губ стічних землі.
Слюнявчики-дахи, підгузниками люки...
І вітру пелюшки розхристані в гіллі.
У бузька під крилом дрімає летом вирій.
Серпанок, серпень, серп не звичні для води.
Повештали на схід буянь зелені хвилі,
І всім ладам на зло не скорили ходи.
Іще трима кітва закинутого літа,
Ще ловиться тепло світанкам на росу.
І вервиці життя перебирають діти...
Та недобачно час нагострює косу.
1 Листопада 2006
***
Ти не прийдеш
-------------
Сьогодні Ти на зустріч не прийдеш,
Де дощ збиває на вітринах лиця...
Що в колір тіней, весь його кортеж
Покатуляє звинна громовиця.
З плечей скидають світло ліхтарі,
Погойдуючи листопад грайливо.
Край згорблених покрівль, як світ старі,
Переливають ринви через вінця зливу.
Можливо, Ти колись тут промайнеш -
Де мить відбила на вітрині відчай...
Пройде повз Тебе проливний кортеж
По збитих, незнайомих нам обличчях.
24 Травня 2006
***
Алюр думок
----------
Ковтки - з краплини по краплині.
Хреста забракло на думок алюр...
Справляють журавлі хрестини -
У крижмі хмариться лице баюр.
На плечі просяться, мов діти,
Забуті шатнями чіпкі плащі.
Тепло ховається - щоб гріти,
І пропихатись з рук рукавно в щіль.
Жінки, мов лелії під вечір -
Стуляються гуртом в осінню вбрань.
Їх погляди збирають речі -
Крамнички причепурені на "Глянь!"
Ознаки клопоту в розмовах
Даються знатись по відтінках фраз -
"Такі то справи", "все чудово",
"Аби не гірше", "Слава Богу", "клас".
То ж збився ритм у згустках літер,
І напросилося до рими "Ти"...
Збілів би вірш, коли би витер
За словом "осінь" "три з алюр хрести".
9 Грудня 2006
***
Осінь - стара песиця
--------------------
Мокра осінь - стара песиця
Прокульгавлює через місто;
Пале листя по ній дощиться,
Хвіст доріг замітає відстань.
Пригнітились пташині вуха
І гирявить по шерсті сирість.
Продається кульга за рухи,
Подаються плювки на милість.
На очиськах луда з туману,
І запались по ребрах трави,
Зуби вип`ялись перунами,
На відвис язик дзюрчавий.
Помутнівши від хвилювання,
Відбивають калюжі холод...
Перший крок, як і крок останній -
Лапи зчовгують вжите коло.
21 Листопада 2006
***
Гроза за вікном
---------------
Щоб зайти гроза шука... -
мов котячі, кіхті точуть.
Чи то їй не шкода ночі?
Спалахом очей ляка...
Погляд липне в стелі кут,
вічко хоче в око впасти.
Скільки ж вірити у Щастя?
Скільки ж треба коньяку?!
Пристрасть вітру. Власноруч
вношу крапки на пергамент...
Та стараюсь між рядками
підібрать до Серця Ключ.
Наче в мить змістився вік,
Сум і Ти - все мимоволі...
І не віриться у Долю -
бо до того світ вже звик.
А думкам згубився лік,
подих втратився натомість.
І ховає підсвідомість
журавлиний переліт.
Суть стіка з останніх сил.
І не знаю, що лишилось -
дрібку пережити снилось:
Серця бій, та трепіт жил.
Термін вигас, вічність в нім.
Наче рамки із картини,
зняті крила. З павутини
облетів Небесний Німб.
Посковзали для принад,
як Сльозинки Щастя, краплі.
Одноного, ніби чапля -
нахиляє листя сад.
Пальці врозтіч, голки в тлі -
через ранок ніч в пронизах.
"Камасутри" експертиза
в русі по холоднім склі.
16 Квітня 2007
***
Сонця злиток.
------------
Сонця вкрався до крапель злиток,
Бальзамуючи стрім у зір -
Так сплативши дощеві мито,
Оголошують крила збір.
Надолужує листя шелест-
Так заходжує вітер крок.
Мов не осінь проходить через...
А крізь пальці біжить пісок.
Залишилися недопиті
Сонценосні здрібки злиття-
Так не займано сходять миті...
По долоні Твого життя.
21 Листопада 2006
***
Я повернусь
-----------
1
Я повернусь -
В Дощі розтане серця лід.
Перон здригнувсь
І подих набирає хід.
В Твоїх очах
Я бачу сонце і весну,
Надії птах...
що з половинки серця.
Приспів:
Дощ спада -
і клаптик неба нам дарує.
Як вода,
життя з безсонь...
Повернусь -
і губ тепло знов намалює
Ніч на двох,
сердець вогонь...
2
Несу літа
через нестримний погляд Твій.
І гіркота
розбила болем дінце мрій.
Дощу в дощах...
і виривається зі сну
Надія-птах,
що з половинки серця.
Приспів.
............
Пара-па-па
Пара-па-па-па-па--папа...
.....
Най-на-на
Лалі-люлайла-найна-нана...
Най-на-на
На-на---на-на
23 Березня 2007
-------------
Мої думки так схожі на твоє обличчя,
І залишаються слова... не ті без них.
Не переносять плечі неба стиглий відчай,
Упившись ним у серці спраглий бій затих.
Не відбиває стук у шкло тавра для скроней,
І видають свій припис канності літа.
Поміж завмерлих від мольби цупких долоней
У святість почуттів вливаються уста...
Мої думки так схожі на твоє обличчя...
1 Травня 2006
Поєднання
---------
Де моя Душа -
Туди не ходять поїзди.
Мідного гроша
У пошуках не знайдеш Ти.
Де мої слова
Дарують світло і тепло,
Сонця перевал
Гребе по небу хмар веслом.
Де моя любов?
Вона у слові та в душі.
Я її знайшов
Колись у Літньому Дощі...
Там де Дощ - там я,
І курс до літа берегів...
І Твоє Ім`я
Кидає на вітрила слів.
Прийде час - Твою молитву перерве,
Сплетені долоні розірве,
Подихом торкне уста...
І Дощ цей переста.
І Дощ цей переста...
24 Квітня 2006
Очима Крапель
-------------
Ми падали та канули безслідно
У невідомість склавши імена...
В потоці тіл, усім законам згідно,
Дорога Хрестна вимита сповна.
Ми за гріхів спокутою небесних
Зійшли повинно згустками води...
Приходь до джерела, де ми воскресним,
І вже прийнявши нас на плаху йди.
Вливаючись у кров, що в твоїх жилах,
Дійшовши до границь перил думок,
Ми для душі повернем давні крила,
Враз привідкривши істини ковток.
Приспавши сонце на своїй долоні,
Брам Всесвіту торкнися і лети...
Впадемо знов, хоча уже солоні,
За тих кого любив і вратив Ти.
13 Квітня 2006
Монолог з Дощем
---------------
Вже пізно. Трамвай. У стук почуття
Відбивалися у недоречність...
І котились картини, зливались життям -
Тим самим, що вело в безконечність...
Ще зарано на біль. І краї присторог
При словах, що так схожі на вітер.
Я живу цим дощем. Мій душі монолог -
В кожній крапельці, що поміж літер...
11 Квітня 2006
Слів моїх дороги
----------------
Закутані слова у необачність-
Розпеленати їх нам не дає прощання.
І погляд залиша на згадку вдячність
За все, що називали ми сердець пізнанням.
Той Літній Дощ, теплом колись пролитий,
Зударами чеканнь настукує в безтямах...
І слів моїх дороги ще не биті -
Всі у тузах... валетах, королях і дамах...
12 Травня 2006
Моя
---
Ти скрипкою дощу, що раптом перша, стала.
І за лучками витягався шорох...
Вся музика оця в акорди сум уклала,
Та виривала серця дикий сполох
Нехай... опально.
Під мантією мрій посланці віри крились...
Зайшовши крадькома у Твою Душу,
Розгублені слова, сахнувшись, сном розлились,
І їх вже більше сумнів не осушить.
Ти моя... віртуально.
19 Квітня 2006
Прохання
--------
Ховається весна у диханні дощу...
І краплі штрих-за-штрих кромсають грані світла.
По вервиці доріг летить моє Прошу,
Моє тобі Вернись, мов босоногий дітлах.
І загубилась мить поміж рядків листа,
Де усмішка моя твоєю все ще снила.
Мов мокре кошеня, тремтять п`янкі вуста,
За цвітом яблуні... любові тануть крила.
17 Березня 2006
***!**
На взірець Боба Марлі
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможі.
Пр.
Дитинко не плач, дитинко не плач-
Бо усе буде гаразд, бо усе буде гаразд.
Дитинко не плач.
Хтось усе шукає де подіти час,
Хтось за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
Паперові банкноти.
Пр.
Пляшка порожніла і видно вже дно,
Та у світ двері навстіж...
Знову нагадало випите вино
З дна припідняте щастя.
Пр.
Все, що наболіло у Твоїй душі,
І що серце приспало,
Позмива, як вікнам, вік нам на дощі...
І життя, що замало.
Так замало.
Пр.
12 Липня 2006
***
Смак поцілунку
-------------
В облаченні старім прочани в русі...
По блискавці уклін і світ здрига ще раз.
І настрій перехожих, що не в дусі,
Ховає їхній зір у торбу від гримас.
Двірник авто у ритмі автостради
Роз`яснює колізій плинну череду...
І свіжий смак замоклої помади
Твоїм теплом ожив не на свою біду.
5 Квітня 2006
***
Коли Ти мовчиш
В мовчанні таїнство причини...
Воно сильніше в`ялих слів,
І розсипаються хвилини
Краплинами земних дощів.
І заховавшись у долонях,
Згубились ниті до небес...
Лиш тільки криком стук у скронях
І подих на засув... А десь
За океанами Розлуки,
Де сонце гніздиться на ніч,
Душа, закохана у звуки,
Де кожна нота віч-на-віч...
7 Квітня 2006
***
Надходить
---------
Консиліум небес проводять птахи,
Тамуючи від галасу ковтки відлунку...
Спинаються навшпиньки, здерши лахи,
Карки кульбабок... Курява хотує клунки.
Дощам пообтинали пуповини,
Гаптовані оцупками, шпилясті сосни...
Прорвався путівець через ожини -
Розгублений, несходжений і медоносний.
Розносять немовлят без тлуми бриги,
Колиски чути скрип в корозіях живиці...
І корчиться за шклом опуклий лигир,
Збираючи з плечей байдужі лотрів лиця.
31 Травня 2006
***
Телекомунікаційна
Оператори зв`язку позривали проводи,
Повідомлення униз переносять краплі смутку...
Прориваються слова між контактами води,
Зависають почуття, припіднявши серця трубку.
Приспів (За бажанням)
По цім боці небес - я ще вдома,
По тім боці гряде вічним "Я" переліт.
І відносить рядки невагомо...
Там, де серце Твоє - там впаде їхній цвіт.
У затримці фази слів, що у долі я просив,
Переборюючи страх, очі набирають поспіль.
Криють полисками ніч перевтілення грози,
І розносяться гудки, розкотивши граней простір.
Приспів....
Поза криками "Ало" збіг миттєвостей потік.
Між контактами води... Більш ніхто того не знає,
Як вишукують дзвінки абонента по той бік...
Серце трубку опуска... Оператор код міняє.
17 Травня 2006
***
Всесвіту Світи
У Всесвіту Світи, що на Краплини схожі,
Галактики Хмарин, плакучі, мовчазні,
В стрімкому маятті... І Космос непогожий
Туманно загорта у вічне згаслі дні.
Вдихають катаклізм, впіймавші вухо звуки -
Повторюють на біс: "Амінь"... Немов ножі
Притуплені вікном, нетерпеливі руки
Зрізають весь стриптиз промокшої Душі...
30 Квітня 2006
***
З ніччю на Ти
Стираються шляхи, які торочуть даль,
Розбивши день в мажорі попихами.
І сиплеться в поділ натовчений кришталь-
Скуйдовченість розчесана вітрами.
Заполонивши все, розводяться мости
Поміж вогким промінням і землею...
І знову ночі шепіт із дощем на "Ти",
І дотики його в питанні: "Де я?"
26 Квітня 2006
***
Вимір
----
Ледь-ледь від краплі до краплини...
Звисаючи з повік, тремтять.
Збиваючись, додолу ринуть,
Б`ючи кришталь. Кінець. Мовчать.
Під вітер, що блука волоссям,
Лягає ряд-у-ряд печаль...
І вже пливуть його покоси,
І знову струни рве скрипаль.
Його крізь дощ ледь-ледь і чутно.
Коштуючи твої уста,
Мені так солоно, так смутно-
Ледь-ледь від краплі небеса.
25 Березня 2006
***
Прощання
--------
Краплинами причин краї доріг зашиті...
І закотились мрії за надій межу -
У миро з вівтаря гряди одної миті
Перелили слова, що я вже не скажу.
А ти цвітеш всім тим, що може прийде потім...
Розпахнена душа штовхає на почин,
Де я прощатимусь... уже не твій на дотик,
За крок до вівтаря, в причастії причин.
22 Березня 2006
***
Старий Маляр
------------
У сірому плащі Старий Маляр вже в місті.
І натягнувся взір і рветься тятива...
І в кожному шриху замокнутoї кісті
Він пристрасно вдиха приховані слова.
Приспів:
Розмалюю цей день непогожий -
Краплинами зітреться край неба і землі...
Ми з тобою так різні, так схожі -
І серце і душа і мрії-кораблі.
У тих словах тримких, розбитих на краплини,
Одвічність проліта і зтліє ще не раз.
Від подиху, на мить, розсипляться провини -
Кому гортати сон? Куди подіти час?
Приспів...
Молитва на устах і фарби на мольберті
Переплетуть усе, що у моїм житті,
Загасне унісон завершеним концертом,
Заклеєним конвертом власних почуттів.
І ще раз:
Приспів...
16 Березня 2006
***
Сповідь Дощу
------------
Мені учора сповідався дощ,
Крильми чіпляючись за шпальти неба,
Він прошивав усе єство у себе,
І розсипався в міріади прощ...
Душа з краплин - не позбиратись їй,
Вона упившись, зріла хоругвами,
І понеслась одвічними вітрами
За пелюстками зірваних надій...
Заславши в терня бризки кругові,
Здригаючи від стуку серця стіни,
Молитвою зкрешаючи руїни,
В нім заживали рани світові.
І перед ним я на коліна впав,
Благав безмовно виплеску прозріння,
Заплутавшись у неземне тяжіння...
Де я, де дощ - лиш тільки подих знав.
Мені учора сповідався дощ...
учора сповідався дощ...
сповідався дощ...
дощ...
шшшшшшш...
9 Березня 2006
***
Ще вчора
--------
Ще вчора сонця блиск вливався у безвинність,
Ще тільки вчора всі шляхи вели у світ -
Такий, що не хова свою нестримність,
Таку, що не листає літ.
Ще вчора шепіт не служив мені спасінням,
Ще тільки вчора, як зайшов з небес каприз -
Такий, що пророста в душі прозрінням,
Таке, що не жаліє сліз.
Ще вчора серця стук відтворював свій вимір,
Ще тільки вчора світ чеканням обгорне-
Таке, що не бажає в гості нині,
Таке, що вчора не верне...
28 Березня 2006
***
Втома
-----
Хвилини і дощі, дощі і ще хвилини...
Їм не спинити рух - одне і теж русло.
І в дзеркалі кривім небесної краплини
Живе цей мокрий світ усім вітрам назло.
Повз миті переліт, порослі рухом крила,
Летять гінці униз на відстані весни...
І втомлена душа - вже не небесна сила,
Застигла на очах, де засинають сни...
30 Березня 2006
***
Портрет Монни Лізи
------------------
Монна Ліза. Крап - краплі не дарма...
Крізь розрізи жил точаться провини.
Стопричинний лет та оман сурма
Розпинають зір на вікна картину.
Моросить, вона - стримно мовчазна...
Накидає час на пано ескізи.
Усмішка твоя, хто її пізна...
Крізь розрізи жил - крап... і Монна Ліза.
3 Квітня 2006
***
Звернення
---------
Пане Дощ, Ви такі недоречні-
Нас притулкам вишукує поспіх.
Ваша Милість, Ви так безперечні
У розгризах краплинами злості.
Хай насупленість і несвідомість
Від нестримності Вашої страсті
Не нагадують Вам невагомість
Наших зморшок, похованих в настрій.
Ми від щедрості втомлені знову,
Нам від щирості сліз - щем...часами...
Забуваємо янгольську мову
І вповзаєм до мушль слимаками.
26 Травня 2006
***
Краплі розлуки
--------------
Дощ зберігся не так на очах,
швидше всього в обгорточці тиші.
Бо в очах на ночівку зляг страх,
посекундно питаючи: "Дишеш?"
Страх великий не так, як той біль,
що ділився живцем на настуки:
виливаючи з губ їхню спіль,
та змикаючи неміччю руки.
Не так біль, як ті сльози Твої.
Не так сльози, як краплі розлуки...
Дощ зберігся, де тиші краї...
мов кістки, роздробивши всі звуки.
3 Листопада 2006
***
Налилися дощем
--------------
Налилися дощем персисті хмар сполуки,
Проціджують єство до губ стічних землі.
Слюнявчики-дахи, підгузниками люки...
І вітру пелюшки розхристані в гіллі.
У бузька під крилом дрімає летом вирій.
Серпанок, серпень, серп не звичні для води.
Повештали на схід буянь зелені хвилі,
І всім ладам на зло не скорили ходи.
Іще трима кітва закинутого літа,
Ще ловиться тепло світанкам на росу.
І вервиці життя перебирають діти...
Та недобачно час нагострює косу.
1 Листопада 2006
***
Ти не прийдеш
-------------
Сьогодні Ти на зустріч не прийдеш,
Де дощ збиває на вітринах лиця...
Що в колір тіней, весь його кортеж
Покатуляє звинна громовиця.
З плечей скидають світло ліхтарі,
Погойдуючи листопад грайливо.
Край згорблених покрівль, як світ старі,
Переливають ринви через вінця зливу.
Можливо, Ти колись тут промайнеш -
Де мить відбила на вітрині відчай...
Пройде повз Тебе проливний кортеж
По збитих, незнайомих нам обличчях.
24 Травня 2006
***
Алюр думок
----------
Ковтки - з краплини по краплині.
Хреста забракло на думок алюр...
Справляють журавлі хрестини -
У крижмі хмариться лице баюр.
На плечі просяться, мов діти,
Забуті шатнями чіпкі плащі.
Тепло ховається - щоб гріти,
І пропихатись з рук рукавно в щіль.
Жінки, мов лелії під вечір -
Стуляються гуртом в осінню вбрань.
Їх погляди збирають речі -
Крамнички причепурені на "Глянь!"
Ознаки клопоту в розмовах
Даються знатись по відтінках фраз -
"Такі то справи", "все чудово",
"Аби не гірше", "Слава Богу", "клас".
То ж збився ритм у згустках літер,
І напросилося до рими "Ти"...
Збілів би вірш, коли би витер
За словом "осінь" "три з алюр хрести".
9 Грудня 2006
***
Осінь - стара песиця
--------------------
Мокра осінь - стара песиця
Прокульгавлює через місто;
Пале листя по ній дощиться,
Хвіст доріг замітає відстань.
Пригнітились пташині вуха
І гирявить по шерсті сирість.
Продається кульга за рухи,
Подаються плювки на милість.
На очиськах луда з туману,
І запались по ребрах трави,
Зуби вип`ялись перунами,
На відвис язик дзюрчавий.
Помутнівши від хвилювання,
Відбивають калюжі холод...
Перший крок, як і крок останній -
Лапи зчовгують вжите коло.
21 Листопада 2006
***
Гроза за вікном
---------------
Щоб зайти гроза шука... -
мов котячі, кіхті точуть.
Чи то їй не шкода ночі?
Спалахом очей ляка...
Погляд липне в стелі кут,
вічко хоче в око впасти.
Скільки ж вірити у Щастя?
Скільки ж треба коньяку?!
Пристрасть вітру. Власноруч
вношу крапки на пергамент...
Та стараюсь між рядками
підібрать до Серця Ключ.
Наче в мить змістився вік,
Сум і Ти - все мимоволі...
І не віриться у Долю -
бо до того світ вже звик.
А думкам згубився лік,
подих втратився натомість.
І ховає підсвідомість
журавлиний переліт.
Суть стіка з останніх сил.
І не знаю, що лишилось -
дрібку пережити снилось:
Серця бій, та трепіт жил.
Термін вигас, вічність в нім.
Наче рамки із картини,
зняті крила. З павутини
облетів Небесний Німб.
Посковзали для принад,
як Сльозинки Щастя, краплі.
Одноного, ніби чапля -
нахиляє листя сад.
Пальці врозтіч, голки в тлі -
через ранок ніч в пронизах.
"Камасутри" експертиза
в русі по холоднім склі.
16 Квітня 2007
***
Сонця злиток.
------------
Сонця вкрався до крапель злиток,
Бальзамуючи стрім у зір -
Так сплативши дощеві мито,
Оголошують крила збір.
Надолужує листя шелест-
Так заходжує вітер крок.
Мов не осінь проходить через...
А крізь пальці біжить пісок.
Залишилися недопиті
Сонценосні здрібки злиття-
Так не займано сходять миті...
По долоні Твого життя.
21 Листопада 2006
***
Я повернусь
-----------
1
Я повернусь -
В Дощі розтане серця лід.
Перон здригнувсь
І подих набирає хід.
В Твоїх очах
Я бачу сонце і весну,
Надії птах...
що з половинки серця.
Приспів:
Дощ спада -
і клаптик неба нам дарує.
Як вода,
життя з безсонь...
Повернусь -
і губ тепло знов намалює
Ніч на двох,
сердець вогонь...
2
Несу літа
через нестримний погляд Твій.
І гіркота
розбила болем дінце мрій.
Дощу в дощах...
і виривається зі сну
Надія-птах,
що з половинки серця.
Приспів.
............
Пара-па-па
Пара-па-па-па-па--папа...
.....
Най-на-на
Лалі-люлайла-найна-нана...
Най-на-на
На-на---на-на
23 Березня 2007
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію