1
ти тепер відзіґорна пані
я – все той же хлопчина сонячний
ти пливеш дорогóю павою
я п’ю каву в Ялті в MacDonalds’і
я пишу нетутешні віршики
про якісь там крила загублені…
ми природжені вбивці грішники
нерозкаяні нерозлюблені
вправо-вліво – стріляй без промаху
вгору-вниз – несуттєво… ранами
ми гниємо одне у одному
неспівпадені вкотре варнами
ендогамними… ендокринними
гарно випещеними вадами
оголошуємося винними
патогенними… за бравадами
за бравурними піснеспівами
ми поділимо світ по-чесному –
тобі миро – з земними дівами
мені море – з дітьми небесними…

2
ми в універсумі сонливо в унісон
висьорбуємо сяйво згаслих сонць
в дитячому прирученому сні
пісні всі переспівані – прісні
тісні нам переміряні життя
ми хлопчики-дівчатка для биття
буття розбилось побутом об дні
любов і воля – завше в однині…

3
я подався у світи
ти мені світи-світи…
я пишу тобі на небі
втаємничені листи

ти прости мені прости
стиль святої простоти
не для втіхи не для сміху
я пишу тобі листи

ось приїду-прилечу
твої очі засвічу
заночую під зірками
і рахунки заплачу

ти прости мені прости
стиль пустої марноти
не для помсти не для болю
я пишу тобі листи…

4
завели мене фантоми
в невідомість у бездомність
у бездоння бездоганне
в моє море моногамне
в моноліти-монументи
в атавізми-рудименти
в моє море безстатеве
мої діти – хто ви?.. де ви?..