Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Поплавський (1960) /
Проза
Все женщины несчастливы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Все женщины несчастливы.
Разговариваю с моим приятелем. Солнышко светит, птицы поют, настроение хорошее.
У нас есть рыбка к пиву, и оно тоже есть… Сидим в тенёчке у озера. Летают чайки, такие маленькие, озерные, не то что морские монстры. Лягушки, которые жабы – квакают, наверное, что-то хотят вставить в наш разговор. Кузнечики, время от времени ржут и скачут, скачут и ржут, тоже наверное что-то хотят… В общем все хорошо. Казалось, ничего не сможет омрачить наше общение.
И тут мой приятель говорит мне:
- А ты знаешь, старче, что все женщины несчастливы!!!
- Во,- отвечаю, - попал пальцем в небо.
- А откуда такое умозаключение,- спрашиваю.
- Ну сам подумай, - говорит.- Не замужняя – несчастливая, так как хочет замуж, замужняя – не счастливая – потому что вышла без любви, не за того, и вообще он – козёл…
- Да, но можно и по любви, и не за козла.
- Нельзя!
- Это еще по чему?
- Потому что все мужики – козлы. Так сами женщины и говорят, по этому нельзя…Нет других. Если умный, то не качок, если качок – то дурак.
Ну асли, вдруг, так сошлись звезды, что и умный и качок, тогда он – бедный… Опять – несчастье.
- Хорошо, но если, как ты говоришь звезды еще раз, как то хитро так соберутся, что будет и умный, и богатый, и качок.
- Ладно, хоть это уже из области фантастики, а мы с тобой реальные пацаны, то он будет уже – женат, на какой-нибудь дуре, которая будет тайно влюблена, в бедного, но гордого пингвина, который не отвечает ей взаимностью, по тому, что бедный, но гордый пингвин.
- Ну хорошо, а не могут так сойтись звезды, что все четыре составляющих совпадут. То есть будет еще и взаимность чувств.
- Ок, отвечаю. Но мы же с тобой реальные пацаны?
- Да!
- Так вот, она будет страдать, что ей уже не восемнадцать, не двадцать, не двадцать пять, тридцать…. И так до бесконечности.
- Ну и что, так это ж жизнь.
- Да, но ей это мешает, не дает покоя…и она опять не счастлива.
- Но можно же ведь и в восемнадцать удачно сходить за муж!
- Может, но за каково-то старого борова, с мешком денег, одышкой, подагрой, и сидящего на Виагре.
- А как же « с милым и рай в шалаше»?
- Нормально, пока в шалаш не залетит первый комар и не укусит её за не самое, или даже самое интересное место.
- И что?
- И всё!
- Что всё?
- Счастье начинает чесаться, краснеть, распухать и т.д. И потом, какое счастье в шалаше, когда подруга, школьная, типичная двоечница, а заслуга её состоит лишь в том, что она имеет четвертый размер, где-то выше пояса, и ноги у нее от ушей, сидит в это время в Бентли?
- ???!!!. Ну, хорошо, а может она, наконец быть самодостаточной, умной, красивой, молодой и богатой.
- Может?
- Ну вот.
- Да, но не счастливой.
- Да почему же??!!
- Элементарно, она же не имеет право, а наверное и не может, любить того, кого любит… её же никто не любит, а только завидуют, и мужики – тоже, или к ней боятся подступиться, или безбожно льстят, и хотят заарканить, как оленя с золотыми рогами.
-Да уж, тяжело с тобой.
- Это не со мной. Смотри, пиво кончилось, давай повысим градус, а то мы этот ребус никогда не разгадаем?
…мы в магазин…ждите…
11.07.2012 Ю.В.
У нас есть рыбка к пиву, и оно тоже есть… Сидим в тенёчке у озера. Летают чайки, такие маленькие, озерные, не то что морские монстры. Лягушки, которые жабы – квакают, наверное, что-то хотят вставить в наш разговор. Кузнечики, время от времени ржут и скачут, скачут и ржут, тоже наверное что-то хотят… В общем все хорошо. Казалось, ничего не сможет омрачить наше общение.
И тут мой приятель говорит мне:
- А ты знаешь, старче, что все женщины несчастливы!!!
- Во,- отвечаю, - попал пальцем в небо.
- А откуда такое умозаключение,- спрашиваю.
- Ну сам подумай, - говорит.- Не замужняя – несчастливая, так как хочет замуж, замужняя – не счастливая – потому что вышла без любви, не за того, и вообще он – козёл…
- Да, но можно и по любви, и не за козла.
- Нельзя!
- Это еще по чему?
- Потому что все мужики – козлы. Так сами женщины и говорят, по этому нельзя…Нет других. Если умный, то не качок, если качок – то дурак.
Ну асли, вдруг, так сошлись звезды, что и умный и качок, тогда он – бедный… Опять – несчастье.
- Хорошо, но если, как ты говоришь звезды еще раз, как то хитро так соберутся, что будет и умный, и богатый, и качок.
- Ладно, хоть это уже из области фантастики, а мы с тобой реальные пацаны, то он будет уже – женат, на какой-нибудь дуре, которая будет тайно влюблена, в бедного, но гордого пингвина, который не отвечает ей взаимностью, по тому, что бедный, но гордый пингвин.
- Ну хорошо, а не могут так сойтись звезды, что все четыре составляющих совпадут. То есть будет еще и взаимность чувств.
- Ок, отвечаю. Но мы же с тобой реальные пацаны?
- Да!
- Так вот, она будет страдать, что ей уже не восемнадцать, не двадцать, не двадцать пять, тридцать…. И так до бесконечности.
- Ну и что, так это ж жизнь.
- Да, но ей это мешает, не дает покоя…и она опять не счастлива.
- Но можно же ведь и в восемнадцать удачно сходить за муж!
- Может, но за каково-то старого борова, с мешком денег, одышкой, подагрой, и сидящего на Виагре.
- А как же « с милым и рай в шалаше»?
- Нормально, пока в шалаш не залетит первый комар и не укусит её за не самое, или даже самое интересное место.
- И что?
- И всё!
- Что всё?
- Счастье начинает чесаться, краснеть, распухать и т.д. И потом, какое счастье в шалаше, когда подруга, школьная, типичная двоечница, а заслуга её состоит лишь в том, что она имеет четвертый размер, где-то выше пояса, и ноги у нее от ушей, сидит в это время в Бентли?
- ???!!!. Ну, хорошо, а может она, наконец быть самодостаточной, умной, красивой, молодой и богатой.
- Может?
- Ну вот.
- Да, но не счастливой.
- Да почему же??!!
- Элементарно, она же не имеет право, а наверное и не может, любить того, кого любит… её же никто не любит, а только завидуют, и мужики – тоже, или к ней боятся подступиться, или безбожно льстят, и хотят заарканить, как оленя с золотыми рогами.
-Да уж, тяжело с тобой.
- Это не со мной. Смотри, пиво кончилось, давай повысим градус, а то мы этот ребус никогда не разгадаем?
…мы в магазин…ждите…
11.07.2012 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
