Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Поплавський (1960) /
Проза
Все женщины несчастливы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Все женщины несчастливы.
Разговариваю с моим приятелем. Солнышко светит, птицы поют, настроение хорошее.
У нас есть рыбка к пиву, и оно тоже есть… Сидим в тенёчке у озера. Летают чайки, такие маленькие, озерные, не то что морские монстры. Лягушки, которые жабы – квакают, наверное, что-то хотят вставить в наш разговор. Кузнечики, время от времени ржут и скачут, скачут и ржут, тоже наверное что-то хотят… В общем все хорошо. Казалось, ничего не сможет омрачить наше общение.
И тут мой приятель говорит мне:
- А ты знаешь, старче, что все женщины несчастливы!!!
- Во,- отвечаю, - попал пальцем в небо.
- А откуда такое умозаключение,- спрашиваю.
- Ну сам подумай, - говорит.- Не замужняя – несчастливая, так как хочет замуж, замужняя – не счастливая – потому что вышла без любви, не за того, и вообще он – козёл…
- Да, но можно и по любви, и не за козла.
- Нельзя!
- Это еще по чему?
- Потому что все мужики – козлы. Так сами женщины и говорят, по этому нельзя…Нет других. Если умный, то не качок, если качок – то дурак.
Ну асли, вдруг, так сошлись звезды, что и умный и качок, тогда он – бедный… Опять – несчастье.
- Хорошо, но если, как ты говоришь звезды еще раз, как то хитро так соберутся, что будет и умный, и богатый, и качок.
- Ладно, хоть это уже из области фантастики, а мы с тобой реальные пацаны, то он будет уже – женат, на какой-нибудь дуре, которая будет тайно влюблена, в бедного, но гордого пингвина, который не отвечает ей взаимностью, по тому, что бедный, но гордый пингвин.
- Ну хорошо, а не могут так сойтись звезды, что все четыре составляющих совпадут. То есть будет еще и взаимность чувств.
- Ок, отвечаю. Но мы же с тобой реальные пацаны?
- Да!
- Так вот, она будет страдать, что ей уже не восемнадцать, не двадцать, не двадцать пять, тридцать…. И так до бесконечности.
- Ну и что, так это ж жизнь.
- Да, но ей это мешает, не дает покоя…и она опять не счастлива.
- Но можно же ведь и в восемнадцать удачно сходить за муж!
- Может, но за каково-то старого борова, с мешком денег, одышкой, подагрой, и сидящего на Виагре.
- А как же « с милым и рай в шалаше»?
- Нормально, пока в шалаш не залетит первый комар и не укусит её за не самое, или даже самое интересное место.
- И что?
- И всё!
- Что всё?
- Счастье начинает чесаться, краснеть, распухать и т.д. И потом, какое счастье в шалаше, когда подруга, школьная, типичная двоечница, а заслуга её состоит лишь в том, что она имеет четвертый размер, где-то выше пояса, и ноги у нее от ушей, сидит в это время в Бентли?
- ???!!!. Ну, хорошо, а может она, наконец быть самодостаточной, умной, красивой, молодой и богатой.
- Может?
- Ну вот.
- Да, но не счастливой.
- Да почему же??!!
- Элементарно, она же не имеет право, а наверное и не может, любить того, кого любит… её же никто не любит, а только завидуют, и мужики – тоже, или к ней боятся подступиться, или безбожно льстят, и хотят заарканить, как оленя с золотыми рогами.
-Да уж, тяжело с тобой.
- Это не со мной. Смотри, пиво кончилось, давай повысим градус, а то мы этот ребус никогда не разгадаем?
…мы в магазин…ждите…
11.07.2012 Ю.В.
У нас есть рыбка к пиву, и оно тоже есть… Сидим в тенёчке у озера. Летают чайки, такие маленькие, озерные, не то что морские монстры. Лягушки, которые жабы – квакают, наверное, что-то хотят вставить в наш разговор. Кузнечики, время от времени ржут и скачут, скачут и ржут, тоже наверное что-то хотят… В общем все хорошо. Казалось, ничего не сможет омрачить наше общение.
И тут мой приятель говорит мне:
- А ты знаешь, старче, что все женщины несчастливы!!!
- Во,- отвечаю, - попал пальцем в небо.
- А откуда такое умозаключение,- спрашиваю.
- Ну сам подумай, - говорит.- Не замужняя – несчастливая, так как хочет замуж, замужняя – не счастливая – потому что вышла без любви, не за того, и вообще он – козёл…
- Да, но можно и по любви, и не за козла.
- Нельзя!
- Это еще по чему?
- Потому что все мужики – козлы. Так сами женщины и говорят, по этому нельзя…Нет других. Если умный, то не качок, если качок – то дурак.
Ну асли, вдруг, так сошлись звезды, что и умный и качок, тогда он – бедный… Опять – несчастье.
- Хорошо, но если, как ты говоришь звезды еще раз, как то хитро так соберутся, что будет и умный, и богатый, и качок.
- Ладно, хоть это уже из области фантастики, а мы с тобой реальные пацаны, то он будет уже – женат, на какой-нибудь дуре, которая будет тайно влюблена, в бедного, но гордого пингвина, который не отвечает ей взаимностью, по тому, что бедный, но гордый пингвин.
- Ну хорошо, а не могут так сойтись звезды, что все четыре составляющих совпадут. То есть будет еще и взаимность чувств.
- Ок, отвечаю. Но мы же с тобой реальные пацаны?
- Да!
- Так вот, она будет страдать, что ей уже не восемнадцать, не двадцать, не двадцать пять, тридцать…. И так до бесконечности.
- Ну и что, так это ж жизнь.
- Да, но ей это мешает, не дает покоя…и она опять не счастлива.
- Но можно же ведь и в восемнадцать удачно сходить за муж!
- Может, но за каково-то старого борова, с мешком денег, одышкой, подагрой, и сидящего на Виагре.
- А как же « с милым и рай в шалаше»?
- Нормально, пока в шалаш не залетит первый комар и не укусит её за не самое, или даже самое интересное место.
- И что?
- И всё!
- Что всё?
- Счастье начинает чесаться, краснеть, распухать и т.д. И потом, какое счастье в шалаше, когда подруга, школьная, типичная двоечница, а заслуга её состоит лишь в том, что она имеет четвертый размер, где-то выше пояса, и ноги у нее от ушей, сидит в это время в Бентли?
- ???!!!. Ну, хорошо, а может она, наконец быть самодостаточной, умной, красивой, молодой и богатой.
- Может?
- Ну вот.
- Да, но не счастливой.
- Да почему же??!!
- Элементарно, она же не имеет право, а наверное и не может, любить того, кого любит… её же никто не любит, а только завидуют, и мужики – тоже, или к ней боятся подступиться, или безбожно льстят, и хотят заарканить, как оленя с золотыми рогами.
-Да уж, тяжело с тобой.
- Это не со мной. Смотри, пиво кончилось, давай повысим градус, а то мы этот ребус никогда не разгадаем?
…мы в магазин…ждите…
11.07.2012 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
