Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
2026.06.11
07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить.
Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов
2026.06.11
06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
2026.06.11
05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
2026.06.10
23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
2026.06.10
21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
2026.06.10
19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.
***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.
***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,
2026.06.10
19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки
2026.06.10
19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Поплавський (1960) /
Проза
Все женщины несчастливы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Все женщины несчастливы.
Разговариваю с моим приятелем. Солнышко светит, птицы поют, настроение хорошее.
У нас есть рыбка к пиву, и оно тоже есть… Сидим в тенёчке у озера. Летают чайки, такие маленькие, озерные, не то что морские монстры. Лягушки, которые жабы – квакают, наверное, что-то хотят вставить в наш разговор. Кузнечики, время от времени ржут и скачут, скачут и ржут, тоже наверное что-то хотят… В общем все хорошо. Казалось, ничего не сможет омрачить наше общение.
И тут мой приятель говорит мне:
- А ты знаешь, старче, что все женщины несчастливы!!!
- Во,- отвечаю, - попал пальцем в небо.
- А откуда такое умозаключение,- спрашиваю.
- Ну сам подумай, - говорит.- Не замужняя – несчастливая, так как хочет замуж, замужняя – не счастливая – потому что вышла без любви, не за того, и вообще он – козёл…
- Да, но можно и по любви, и не за козла.
- Нельзя!
- Это еще по чему?
- Потому что все мужики – козлы. Так сами женщины и говорят, по этому нельзя…Нет других. Если умный, то не качок, если качок – то дурак.
Ну асли, вдруг, так сошлись звезды, что и умный и качок, тогда он – бедный… Опять – несчастье.
- Хорошо, но если, как ты говоришь звезды еще раз, как то хитро так соберутся, что будет и умный, и богатый, и качок.
- Ладно, хоть это уже из области фантастики, а мы с тобой реальные пацаны, то он будет уже – женат, на какой-нибудь дуре, которая будет тайно влюблена, в бедного, но гордого пингвина, который не отвечает ей взаимностью, по тому, что бедный, но гордый пингвин.
- Ну хорошо, а не могут так сойтись звезды, что все четыре составляющих совпадут. То есть будет еще и взаимность чувств.
- Ок, отвечаю. Но мы же с тобой реальные пацаны?
- Да!
- Так вот, она будет страдать, что ей уже не восемнадцать, не двадцать, не двадцать пять, тридцать…. И так до бесконечности.
- Ну и что, так это ж жизнь.
- Да, но ей это мешает, не дает покоя…и она опять не счастлива.
- Но можно же ведь и в восемнадцать удачно сходить за муж!
- Может, но за каково-то старого борова, с мешком денег, одышкой, подагрой, и сидящего на Виагре.
- А как же « с милым и рай в шалаше»?
- Нормально, пока в шалаш не залетит первый комар и не укусит её за не самое, или даже самое интересное место.
- И что?
- И всё!
- Что всё?
- Счастье начинает чесаться, краснеть, распухать и т.д. И потом, какое счастье в шалаше, когда подруга, школьная, типичная двоечница, а заслуга её состоит лишь в том, что она имеет четвертый размер, где-то выше пояса, и ноги у нее от ушей, сидит в это время в Бентли?
- ???!!!. Ну, хорошо, а может она, наконец быть самодостаточной, умной, красивой, молодой и богатой.
- Может?
- Ну вот.
- Да, но не счастливой.
- Да почему же??!!
- Элементарно, она же не имеет право, а наверное и не может, любить того, кого любит… её же никто не любит, а только завидуют, и мужики – тоже, или к ней боятся подступиться, или безбожно льстят, и хотят заарканить, как оленя с золотыми рогами.
-Да уж, тяжело с тобой.
- Это не со мной. Смотри, пиво кончилось, давай повысим градус, а то мы этот ребус никогда не разгадаем?
…мы в магазин…ждите…
11.07.2012 Ю.В.
У нас есть рыбка к пиву, и оно тоже есть… Сидим в тенёчке у озера. Летают чайки, такие маленькие, озерные, не то что морские монстры. Лягушки, которые жабы – квакают, наверное, что-то хотят вставить в наш разговор. Кузнечики, время от времени ржут и скачут, скачут и ржут, тоже наверное что-то хотят… В общем все хорошо. Казалось, ничего не сможет омрачить наше общение.
И тут мой приятель говорит мне:
- А ты знаешь, старче, что все женщины несчастливы!!!
- Во,- отвечаю, - попал пальцем в небо.
- А откуда такое умозаключение,- спрашиваю.
- Ну сам подумай, - говорит.- Не замужняя – несчастливая, так как хочет замуж, замужняя – не счастливая – потому что вышла без любви, не за того, и вообще он – козёл…
- Да, но можно и по любви, и не за козла.
- Нельзя!
- Это еще по чему?
- Потому что все мужики – козлы. Так сами женщины и говорят, по этому нельзя…Нет других. Если умный, то не качок, если качок – то дурак.
Ну асли, вдруг, так сошлись звезды, что и умный и качок, тогда он – бедный… Опять – несчастье.
- Хорошо, но если, как ты говоришь звезды еще раз, как то хитро так соберутся, что будет и умный, и богатый, и качок.
- Ладно, хоть это уже из области фантастики, а мы с тобой реальные пацаны, то он будет уже – женат, на какой-нибудь дуре, которая будет тайно влюблена, в бедного, но гордого пингвина, который не отвечает ей взаимностью, по тому, что бедный, но гордый пингвин.
- Ну хорошо, а не могут так сойтись звезды, что все четыре составляющих совпадут. То есть будет еще и взаимность чувств.
- Ок, отвечаю. Но мы же с тобой реальные пацаны?
- Да!
- Так вот, она будет страдать, что ей уже не восемнадцать, не двадцать, не двадцать пять, тридцать…. И так до бесконечности.
- Ну и что, так это ж жизнь.
- Да, но ей это мешает, не дает покоя…и она опять не счастлива.
- Но можно же ведь и в восемнадцать удачно сходить за муж!
- Может, но за каково-то старого борова, с мешком денег, одышкой, подагрой, и сидящего на Виагре.
- А как же « с милым и рай в шалаше»?
- Нормально, пока в шалаш не залетит первый комар и не укусит её за не самое, или даже самое интересное место.
- И что?
- И всё!
- Что всё?
- Счастье начинает чесаться, краснеть, распухать и т.д. И потом, какое счастье в шалаше, когда подруга, школьная, типичная двоечница, а заслуга её состоит лишь в том, что она имеет четвертый размер, где-то выше пояса, и ноги у нее от ушей, сидит в это время в Бентли?
- ???!!!. Ну, хорошо, а может она, наконец быть самодостаточной, умной, красивой, молодой и богатой.
- Может?
- Ну вот.
- Да, но не счастливой.
- Да почему же??!!
- Элементарно, она же не имеет право, а наверное и не может, любить того, кого любит… её же никто не любит, а только завидуют, и мужики – тоже, или к ней боятся подступиться, или безбожно льстят, и хотят заарканить, как оленя с золотыми рогами.
-Да уж, тяжело с тобой.
- Это не со мной. Смотри, пиво кончилось, давай повысим градус, а то мы этот ребус никогда не разгадаем?
…мы в магазин…ждите…
11.07.2012 Ю.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
