ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Проза

 Мотька.
Я шел вдоль берега, по узкой песчаной золотой полоске, которая заканчивалась в буйстве трав и верболоз. Рядом со мной семенила моя Мотька, время, от времени поглядывая на меня, как бы спрашивая: « Долго ли еще вот так топтаться, и для чего? А может, я соображу на руки её взять, ведь песок то мокроватый!?»
Я делал вид, что не вижу её укоризненных, просящих взглядов и продолжал свой не спешный путь, наслаждаясь теплом, солнцем, легким ветерком, прекрасным речным видом, который мог поспорить даже с морским пейзажем.
Приблизительно в ста метрах впереди, навстречу нам шел мужчина, а рядом с ним важно ступал красивый высокий эрдельтерьер. Я не придал этому должного внимания, так как мы с Мотькой, мне казалось, совсем мирные и спокойные, не собирались ни с кем ссорится, тем более драться. Но вероятно я что-то не учел.
Эрдель был хоть и очень высокий, но еще вероятно щенок, по-этому заводной и игривый.
Увидев Мотьку, ему захотелось познакомиться или поиграть с ней, и он весело подпрыгивая и повизгивая, бросился к моей Мотьке!
Я не сразу сообразил, что тут произошло, но вероятно, Мотька просто испугалась такого напора и невоспитанности в поведении здоровенной собаки, тем более не знакомой, что отреагировала быстро и просто. Она высоко подскочила, нет, взвилась вверх, и задними лапами хлёстко ударила собаку поносу.
Жалобный визг огласил окрестности, разбудив дремавший разомлевший от летнего тепла берег. Собака, повизгивая и потирая на ходу лапой ушибленный нос, побежала к своему хозяину пожаловаться на такой, не совсем дружелюбный, как ей показалось, приём со стороны моей Мотьки.
Я же стоял как вкопанный, не до конца осознав, что же все-таки произошло, а Мотька спрятавшись за мои ноги, и с любопытством поглядывала то на удаляющуюся собаку, то на меня, словно оправдываясь: « А чего она, то есть собака, бросилась, на меня! Я её не трогала. Я и сама испугалась, вон как дрожу».
Я погладил Мотьку и на сколько смог успокоил её.
Хозяин же собаки нервно обследовал своего питомца, пытался предъявить мне претензии в неадекватности поведения моей Мотьки. Мол, испортили ему собаку, теперь она будет всех и вся боятся!
На что я спокойно и вежливо ответил, что надо водить таких боязливых собак на поводке, чтоб не дай Бог их куры не обидели.
На этом инцидент был исчерпан.
Мы разминулись, и каждый продолжил путь в свою сторону, но собаке при этом пришлось зайти в воду, так как она боялась, близко приблизится к моей Мотьке.
Я шел всё так же безмятежно и не спеша, напевая какую то популярную песенку. Мотька тоже, наверное, уже совсем успокоившись, но все же старалась не отставать от меня далеко.
Солнце освещало красивый залив речки и берег поросший вербой и какими то кустарниками. Весело пели птицы. Время от времени на берег накатывали не большие волны от проплывшей не далеко моторки. Настроение было тихим и прекрасным.
Но вот мы потихоньку дошли до края полуострова, и нам предстояло перебраться на другой берег по воде метров так двадцать. Там был красивый золотой пляж, где уже давно ждали нас мои друзья.
Я на ходу быстро снял шорты и пошел в воду. Глубина здесь была не большая, где-то по пояс, по-этому плыть мне не надо было. Я уже прошел метров пять - шесть, как услышал, сзади какую-то непонятную возню. Я оглянулся, и увидел, что Мотька стоит по коленки, по свои коленки в воде, и жалобно вопрошает ко мне, чтобы я взял её на руки и перенес на другой берег. Я укоризненно помотал головой, пытаясь пристыдить её, мол, огромной собаки не испугалась, а тут ленишься.
В голос я приободрил её сказав,
- Давай, давай, плыви. Доплывешь ко мне, возьму на руки.
Мотька не поверила, уже зная меня, но еще пару минут пыталась уговорить, все же надеясь на мою доброту, но в итоге сдалась и, отфыркиваясь от маленьких волн, поплыла за мной.
На том берегу, мои друзья, уже зная, а случайные зрители повскакивали со своих мест и стали удивленно и заинтересовано наблюдать за столь странной переправой.
Я первым выбрался на берег, взял полотенце, которое бросил мне кто-то из моих товарищей и стал ждать приближение Мотьки. Через минуту запыхавшаяся Мотька выбралась из такой противной ей воды, отфыркиваясь и отряхнувшись, с укоризной посмотрела на меня своими супер голубыми глазами, говоря,
- Ну что, доволен? Повеселил народ? Теперь давай быстро вытирай меня от этой гадкой мокроты.
Я поднес к Мотьке большое махровое полотенце, которое было под цвет её глаз, она благодарно посмотрела на меня и быстро прыгнула в его самый центр. Мне показалось, что эту скорость я где-то уже видел.
Я укутал Мотьку, как ребенка, и стал нежно растирать и подсушивать ее гладкую красивую чуть пепельно-коричневую шерсть.
Мотька старалась сначала мне помогать, вылизывая открывающиеся участочки шёрстки, но потом успокоилась, и окончательно простив меня, доверившись, полностью отдалась в мою власть. Время от времени, поглядывая на меня, и томно закрывая глаза – блаженно замурлыкала…..

23.10.2012 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-05-24 09:06:30
Переглядів сторінки твору 981
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.455 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.166 / 5.42)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно фауна і флора. Проза
Автор востаннє на сайті 2024.11.18 13:37
Автор у цю хвилину відсутній