ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко

Вячеслав Руденко
2026.04.27 10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?

Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві

Тетяна Левицька
2026.04.27 10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.

Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі

хома дідим
2026.04.27 06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х

Віктор Кучерук
2026.04.27 05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...

Володимир Бойко
2026.04.26 23:37
На свято життя абонемент не купиш. Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді. Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло. Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію. Хто панічно боїться ни

Ігор Шоха
2026.04.26 20:41
                    І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.

хома дідим
2026.04.26 17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм

Євген Федчук
2026.04.26 17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни

Вячеслав Руденко
2026.04.26 17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,

щоб стати враз котигорошком -

Борис Костиря
2026.04.26 13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,

Тоді прийди у ці простори
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Проза

 Мотька.
Я шел вдоль берега, по узкой песчаной золотой полоске, которая заканчивалась в буйстве трав и верболоз. Рядом со мной семенила моя Мотька, время, от времени поглядывая на меня, как бы спрашивая: « Долго ли еще вот так топтаться, и для чего? А может, я соображу на руки её взять, ведь песок то мокроватый!?»
Я делал вид, что не вижу её укоризненных, просящих взглядов и продолжал свой не спешный путь, наслаждаясь теплом, солнцем, легким ветерком, прекрасным речным видом, который мог поспорить даже с морским пейзажем.
Приблизительно в ста метрах впереди, навстречу нам шел мужчина, а рядом с ним важно ступал красивый высокий эрдельтерьер. Я не придал этому должного внимания, так как мы с Мотькой, мне казалось, совсем мирные и спокойные, не собирались ни с кем ссорится, тем более драться. Но вероятно я что-то не учел.
Эрдель был хоть и очень высокий, но еще вероятно щенок, по-этому заводной и игривый.
Увидев Мотьку, ему захотелось познакомиться или поиграть с ней, и он весело подпрыгивая и повизгивая, бросился к моей Мотьке!
Я не сразу сообразил, что тут произошло, но вероятно, Мотька просто испугалась такого напора и невоспитанности в поведении здоровенной собаки, тем более не знакомой, что отреагировала быстро и просто. Она высоко подскочила, нет, взвилась вверх, и задними лапами хлёстко ударила собаку поносу.
Жалобный визг огласил окрестности, разбудив дремавший разомлевший от летнего тепла берег. Собака, повизгивая и потирая на ходу лапой ушибленный нос, побежала к своему хозяину пожаловаться на такой, не совсем дружелюбный, как ей показалось, приём со стороны моей Мотьки.
Я же стоял как вкопанный, не до конца осознав, что же все-таки произошло, а Мотька спрятавшись за мои ноги, и с любопытством поглядывала то на удаляющуюся собаку, то на меня, словно оправдываясь: « А чего она, то есть собака, бросилась, на меня! Я её не трогала. Я и сама испугалась, вон как дрожу».
Я погладил Мотьку и на сколько смог успокоил её.
Хозяин же собаки нервно обследовал своего питомца, пытался предъявить мне претензии в неадекватности поведения моей Мотьки. Мол, испортили ему собаку, теперь она будет всех и вся боятся!
На что я спокойно и вежливо ответил, что надо водить таких боязливых собак на поводке, чтоб не дай Бог их куры не обидели.
На этом инцидент был исчерпан.
Мы разминулись, и каждый продолжил путь в свою сторону, но собаке при этом пришлось зайти в воду, так как она боялась, близко приблизится к моей Мотьке.
Я шел всё так же безмятежно и не спеша, напевая какую то популярную песенку. Мотька тоже, наверное, уже совсем успокоившись, но все же старалась не отставать от меня далеко.
Солнце освещало красивый залив речки и берег поросший вербой и какими то кустарниками. Весело пели птицы. Время от времени на берег накатывали не большие волны от проплывшей не далеко моторки. Настроение было тихим и прекрасным.
Но вот мы потихоньку дошли до края полуострова, и нам предстояло перебраться на другой берег по воде метров так двадцать. Там был красивый золотой пляж, где уже давно ждали нас мои друзья.
Я на ходу быстро снял шорты и пошел в воду. Глубина здесь была не большая, где-то по пояс, по-этому плыть мне не надо было. Я уже прошел метров пять - шесть, как услышал, сзади какую-то непонятную возню. Я оглянулся, и увидел, что Мотька стоит по коленки, по свои коленки в воде, и жалобно вопрошает ко мне, чтобы я взял её на руки и перенес на другой берег. Я укоризненно помотал головой, пытаясь пристыдить её, мол, огромной собаки не испугалась, а тут ленишься.
В голос я приободрил её сказав,
- Давай, давай, плыви. Доплывешь ко мне, возьму на руки.
Мотька не поверила, уже зная меня, но еще пару минут пыталась уговорить, все же надеясь на мою доброту, но в итоге сдалась и, отфыркиваясь от маленьких волн, поплыла за мной.
На том берегу, мои друзья, уже зная, а случайные зрители повскакивали со своих мест и стали удивленно и заинтересовано наблюдать за столь странной переправой.
Я первым выбрался на берег, взял полотенце, которое бросил мне кто-то из моих товарищей и стал ждать приближение Мотьки. Через минуту запыхавшаяся Мотька выбралась из такой противной ей воды, отфыркиваясь и отряхнувшись, с укоризной посмотрела на меня своими супер голубыми глазами, говоря,
- Ну что, доволен? Повеселил народ? Теперь давай быстро вытирай меня от этой гадкой мокроты.
Я поднес к Мотьке большое махровое полотенце, которое было под цвет её глаз, она благодарно посмотрела на меня и быстро прыгнула в его самый центр. Мне показалось, что эту скорость я где-то уже видел.
Я укутал Мотьку, как ребенка, и стал нежно растирать и подсушивать ее гладкую красивую чуть пепельно-коричневую шерсть.
Мотька старалась сначала мне помогать, вылизывая открывающиеся участочки шёрстки, но потом успокоилась, и окончательно простив меня, доверившись, полностью отдалась в мою власть. Время от времени, поглядывая на меня, и томно закрывая глаза – блаженно замурлыкала…..

23.10.2012 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-05-24 09:06:30
Переглядів сторінки твору 1073
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.460 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.171 / 5.42)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно фауна і флора. Проза
Автор востаннє на сайті 2026.03.11 18:42
Автор у цю хвилину відсутній