ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Поплавський (1960) / Проза

 Зарядка для мозгов...
Он всю неделю работал. Что-то записывал, писал кому-то письма, с кем-то говорил по телефону, спорил, доказывал, оправдывался. Куда-то ездил, что-то сдавал, получал, отвозил и привозил. Делал ещё кучу всяких нужных и не очень – дел. По дороге пил кофе, курил, встречался с друзьями, опять курил и пил кофе.
Каждое утро у него начиналось с будильника, музыку которого он ждал, давно проснувшись, и молча лежал с закрытыми глазами.
Быстро вскочив, он как слаломист преодолевал расстояние к ванной, между детьми, которые тоже собирались, потом на кухню, потом туда-сюда, одевшись… выскакивал на улицу…
Полный спокойный вдох чистого утреннего воздуха наполнял его кровь живительным кислородом, все органы и системы начинали чётко работать… и он спешил на работу… Шел он быстро, хоть и не опаздывал. Он всегда ходил быстро, и не любил опаздывать.
Дорога шла через пустырь. Летом было весело от стрекотания цикад и сверчков, пения птиц, и золотого солнца, которое светило в левый глаз… зимой – было холодно, сыро и частый ветер срывал шляпу, которую он никогда не носил…
Мысли в голове были спокойны, чисты и трезвы. Он радовался солнцу, теплу и зелени трав, или отворачивался от дождя, снега и ветра. Впереди шел банальный, обычный день и он не старался его обогнать… Так было, почти всегда, и так будет, он надеялся, еще довольно долго. На работу он ходил пешком, и это была одна из его мечт, которая сбылась. Ну, представьте себе, многомиллионный мегаполис…расстояния …ох…а он пешком…
И так каждый Божий день… Пешком. Туда сюда. Потом телефон, комп, ручка, еще такие есть…кофе, бутерброд, сигарета, кофе, комп, сигарета, ручка,
телефон…разговор…встреча…и т.д.
Вечер… путь домой…та же дорога, только наоборот, но солнце упрямо светит в левый глаз…Потом - ложка, может быть вилка, тарелка, кофе, сигарета, комп, телевизор, телефон, иногда книжка, дети, жена, дети, телевизор, телефон, жена, дети, сигарета, кофе или чай…подушка…Ночь…Телевизор…телеви…тел…БУДИЛЬНИК… УТРО…
Дорога…та же. Мыслей нет… иногда, промахиваешь, не замечая…Круг, а может быть спираль, но иногда, кажется, что шар, как на море, что надутый, а в нем стараются идти…барахтаясь…
И так пять дней, потом еще, и еще…и понимаешь, надо бы остановится, но как? И только встал, а тебя чем-то тяжелым по голове…вроде водки с пивом, как шандарахнет…
Будильник – не всчет…утро – туманное… собираешь остатки или останки мозгов… а их нет, по крайней мере вчерашних…Ау…нетути… Голову руками сяк так привел в шарообразное состояние, шкуру сменил и…в зависимости от дня недели, начинаешь куда-то передвигаться… Но без зависимости, пытаешься как-то помириться или примириться с сосудами, нейронами, бронхами, альвеолами и даже с пещеристым телом и почечными лоханками… но как бы ты это всё вышеперечисленное не уговаривал, договориться очень трудно, по всяким там причинам, не будем щас об этом, не станем усугу блять…
В общем, эта неравная борьба может продолжаться долго, правда есть радикальный метод, к которому я не рекомендую прибегать, так как им надо пользовать очень умело, и не каждому это удается…даже мне…иногда…
Поэтому, если руки не очень дрожат, надо взять себя ими, обеими… и держать. Конечно, хорошо бы, где-то на полянке соловья послушать, в тенёчке, и чтоб никто, ну никто не беспокоил, и спокойно, заняться своими нейронами…это важнее всего. Они же такие мааааленькие, такие беззащитные….их надо утешить, успокоить, уговорить…а потом они уговорят все остальные альвеолы с капиллярами…
В конце концов, вы с вашей памятью, вернее с её остатками подписываете договор о временном не нападении, и всем становится легче…я имею в виду нейроны и более крупные телесные образования. В этом состоянии проходит день, а то и два…все устаканивается и обретает свой нормальный банальный чёткий ритм…Туда, Сюда. Прыжок в сторону, дающий глоток свежих эмоций, обогащение кислорода, возможно некое сожаление, даже раскаивание, но жизнь идет, продолжает свой бег, не обращая внимание на нюансы, на потери и приобретения, на радости и печали…туда, вперед, где маячит вконце Свет, который невозможно разложить на составляющие другие цвета, в котором всё померкнет и поблекнет, где не будет тени…но увы… Не каждая птица долетит до середины Реки под названием Лета…..


01,02,2012 Ю.В.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-05-24 09:04:55
Переглядів сторінки твору 738
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.460 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.171 / 5.42)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2025.06.30 10:23
Автор у цю хвилину відсутній