Нонет сонетів

І.
Помоліться, матінко, до неба.
Бо молитва Ваша не проста,
Щоб онук у мирі виростав.
Не багато нам для щастя треба.

І коли він піде від порога,
Перші кроки зробить у світи.
Легше завжди з вірою іти.
Дайте йому зіроньку в дорогу,

Хай обходить громовиці й битви.
Знаю, не забудете в молитві:
Щоб буяла колосом земля.

І слова розсипляться за обрій,
В небо, що мов хлі́би Ваші – добре,
Знову зустрічає журавлят.

ІІ.
Що вже зустрічає журавлят –
Вони знов вертаються додому…
Мудрості потрібно молодому,
Щоб вести уміло корабля.

Сила духу Вашої молитви,
Як той найвірніший оберіг.
Чи в дощі чи в спеку, чи у сніг
Недопустить йти «по лезу бритви».

Помоліться знов у вільний час,
Помоліться, матінко, у будень,
(Шкода кашель розпирає груди).
Доки білий день ще не погас.

І ключі у високоснім небі
Знову повертаються до себе.

ІІІ.
Тих, що повертаються до себе,
Окриляє сила молитов
Нинішніх, вчорашніх…Знов і знов
Ясність світла йде до них із неба.

А від Вас іде любов жива,
Якби можна її взяти в руки?..
Будуть миті радості й розлуки, -
Бо життєва лінія – к р и в а.

Ще, нехай, молитися не вміє,
Згодом, таки, щось собі намріє,
В снах росте й сміється немовля.

Піде й поверне́ться від порога,
Все підкаже стежку чи дорогу
До гнізда… Тут рідная земля.

ІV.
До гнізда…Тут рідная земля,
А земель по світу є чимало.
Ви за зустріч помоліться, Мамо,
Бо молитва Ваша окриля.

У житті є зустрічі й розлуки,
Є дороги і стежини є,
Але доля завжди за своє:
Йди та йди, не опускай лиш руки

І в путі-дорозі не забудь,
Що тебе десь без утоми ждуть,
Що й людина може мати крила,

Спробуй просто скоротити шлях,
Що в світлицю батьківську проляг,
Що молитва надає знов сили.

V.
І молитва надає знов сили,
В подорож без неї ані крок’.
Кожному життя дає урок
І не всі про нього це просили.

Лиш би ще раз розпочати день,
Знов зустріти росяний світанок,
Порадіти, що з’явивсь серпанок.
Як знайти таку красу і …де?

Розсіває зло в тяжкі хвилини,
Бо слова молитви в небо линуть,
Просто Ваша віра не згаса.

І щаслива стелиться дорога,
Більш, ніж щастя – вчасна допомога
Вам і дітям, птаству в небесах.
VI.

Вам і дітям, птаству в небесах.
Бо усе живе чека любові.
І коли є сила в кожнім слові –
Віра і надія не згаса.

Ось та мить омріяного щастя:
Вже дитя вернулося з доріг,
Захищав його Ваш оберіг.
Як же тут сльозі із віч не впасти?

І нехай та радість – тільки мить,
Хоч радіє серце, та щемить.
Роки сріблом скроні притрусили.

Ти, дитино, полежи, не стій,
Поки приготую щось на стіл,
Вже на хлібчик тісто замісила…

VII.
Знов на хлібчик тісто замісили,
Але перед тим молитва – теж,
Бо вона не зна ніяких меж.
То є віри дух, велика сила.

Щось іде, мабуть, від поколінь,
Навіть слово скріплює в дорозі:
Не піддайся приспаній тривозі –
Відбиває чітко голос-дзвін.

Вашої, Матусенько, молитви.
Кличе перед злом постати в битві.
…Навіть і в пташиних голосах,

Бо Ви прокидаєтесь із сонцем,
Промінь заколишете в долонці,
Поки не зігрілася роса.

VIII.

Поки не зігрілася роса,
День розпочинається з молитви.
(За багатством не було гонитви).
Знов піднявши руки в небеса,

У думках мандруєте світами –
Доленька розсипала дітей.
Скільки вже недоспаних ночей?
Досі ще приходять телеграми.

Найсвятіша доля в матерів…
Ще півсвіта спить о тій порі,
Вашої молитви ллються звуки.

Доторкнувся ранок сивини,
Наче перед Вами завинив
У хвилини довгої розлуки.

IX.

У хвилини довгої розлуки
(Ворогу не зичу тих розлук).
Хай звучить молитви вічний звук,
Бо то ще бабусина наука.

Щоб на сонці грілася земля,
Помоліться, Матінко, й за себе,
Ледь підвівши крилонька до неба,
Що вже зустрічає журавлят…

Ви ж від нас чекаєте хоч слова.
Сила материнської любові
І молитва вже не знають меж

У сніги чи на Свята Зелені*
Знаю, що Ви молитесь й за мене.
Просто
й завтра
помоліться теж.
*На Трійцю;

Квітень – травень 2013