ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
Княжна козацького степу (Багряний етюд у прозі)
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
Голоси минулого (великий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Час примирення
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
* * *
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
За що вбили москалі Павла Першого
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Цибулинне віко (The Beatles)
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
Пам’ятай про бренність сущого
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Переклади

 В.Висоцький. Коні завибагливі
Образ твору Здовж обриву, понад прірвою, у самого та краю,
Я коней своїх нагайкою шмагаю, поганяю.
І повітря мені мало – вітер п’ю, туман ковтаю,
Чую в запалі смертельнім: пропадаю, пропадаю.

Повільніше коні, прошу, уповільніться ледь!
Ви невпинну не слухайте пліть!
Та що за коні, о!, попались, завибагливі геть,
Я дожити не встиг, й доспівати не вспіть.

Я коней напою,
Я куплет затягну –
І хоча би ще мить,
Та стою, на краю…

Згину я – мене-пір’їнку ураган змете з долоні,
І саньми мене галопом повезуть снігами зранку, -
Ви на кроки непоспішні перейдіть, о мої коні,
Хоч на трохи путь подовжте до останнього притулку!

Повільніше коні, прошу, уповільніться ледь!
Не укажчики вам пуга й пліть!
Та що за коні-то попались, завибагливі геть,
І дожити не встиг, й доспівати не вспіть!

Я коней напою,
Я куплет затягну –
І хоча би ще мить
Та стою, на краю…

Встигли ми - до Бога в гості не буває невстигання, -
Що там ангели співають надто злими голосами?!
Але може це дзвіночок захлинувся од ридання,
Чи то коням я кричу, щоб не несли так швидко сани?!

Повільніше коні трохи, уповільніться ледь!
Вас благаю, ускач не летіть!
Та що за коні, о!, попались, завибагливі геть -
Як дожити не встиг, доспівати б успіть!

Я коней напою,
Я куплет затягну –
І хоча би ще мить
Та стою, на краю…



Владимир Высоцкий

Кони привередливые

Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю
Я коней своих нагайкою стегаю, погоняю...
Что-то воздуху мне мало - ветер пью, туман глотаю, -
Чую с гибельным восторгом: пропадаю, пропадаю!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Вы тугую не слушайте плеть!
Но что-то кони мне попались привередливые -
И дожить не успел, мне допеть не успеть.

Я коней напою,
я куплет допою -
Хоть мгновенье еще постою
на краю...

Сгину я - меня пушинкой ураган сметет с ладони,
И в санях меня галопом повлекут по снегу утром, -
Вы на шаг неторопливый перейдите, мои кони,
Хоть немного, но продлите путь к последнему приюту!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Не указчики вам кнут и плеть!
Но что-то кони мне попались привередливые -
И дожить не успел, мне допеть не успеть.

Я коней напою,
я куплет допою -
Хоть мгновенье еще постою
на краю...

Мы успели: в гости к Богу не бывает опозданий, -
Так, что ж там ангелы поют такими злыми голосами?!
Или это колокольчик весь зашелся от рыданий,
Или я кричу коням, чтоб не несли так быстро сани?!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Умоляю вас вскачь не лететь!
Но что-то кони мне попались привередливые...
Коль дожить не успел, так хотя бы - допеть!

Я коней напою,
я куплет допою -
Хоть мгновенье еще постою
на краю...

1972


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Ретро Лю 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-01-31 23:46:27
Переглядів сторінки твору 7312
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.423 / 5.75  (5.201 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 5.419 / 5.75  (5.211 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2026.03.11 13:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-01 00:03:36 ]
Вже вікрилась Душа і розілялась по горлу.
Дякую Майстре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Роман (М.К./М.К.) [ 2007-02-01 00:19:23 ]
Пане Володимире, вдячний разом із Юрком.
Трохи в першій строфі ріже слух "стібаю", по словнику в українській мові є таке слово "стібати", але воно означає "прошивати, прокладати стібки". Чи не краще буде "я коней свох нагайкою шмагаю..."
І тут же "поганяю" - може краще замінити "підганяю"… Все далі звучить сильно і мелодійно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-01 09:47:06 ]
Ви праві, пане Василю, до коней краще шмагаю! :)
Змінюю. Щодо Висоцього - тільки колективне доопрацювання дасть істинну картинку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-01 10:53:10 ]
Переклад, безперечно, є вдалим. Але питання навіщо перекладати з російської у країні, де ця мова є фактично домінуючою у побуті та масмедія.Це по-перше. По-друге, на мою думку, цінність текстової творчості Висоцького у відриві від його виконання суттєво зменшується. Слухати Висоцького і читати - то два нерівноцінні процеси, як на мене. І на завершення, переклад поетичного тексту має сенс лише для мов, знання яких у країні малопоширене. Поезія має читатися в оригіналі.Це таке моє бурчання, яке не повинне кидати тінь на дуже адекватний переклад, що є неабиякою майстерністю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-01 11:54:59 ]
Вітаю Інгваре!
Ви підіймаєте принципово актуальні питання, на які не має чітких академічних відповідей. Окрім, хіба що, однієї - для кожного автора надважливою є співпраця з мовою, робота над собою у напрямку порозуміння з мовою, розуміння завдань і надзавдань, мовних і не тільки. Отже, якщо літератор у перекладах із близьких мов, заповнює українською деякі розріджені, як видається такому перекладачеві, місця більш-менш якісним звучанням, то це ніби добре. Тобто, можна цілком допустити, що є в нашій літературі такі місця і такі переклади (в ідеалі, звичайно) вимальовують певні мовні і світоглядні контури під наших майбутніх Бродських, Кавафісів, Висоцьких. Можливо, в таких випадках, що зовсім не так вже неймовірно, варто пробувати засобами нашої прекрасної мови здійснювати оригінальні задуми краще за оригінальні тексти? Та це вже, напевно, якась форма снобізму :)
Але так чи інакше, і тут я погоджуюсь з вами, - це речі серйозні і вимагають вкрай усвідомленого відношення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-01 17:34:46 ]
Слово до Пана Інгвара.
Пане Інгваре я, як українець, який проживає в чужині (а таких як я багато)є дуже вдячний Пану Володимиру за переклади хочби і Висоцького на нашу рідну - українську мову. Я не є проти російської мови. Я її також розумію і можу нею говорити. Читав Висоцького в оргіналі. Повірте мені, Пане Інгваре, що в українській він (Висоцький) більш промавляє. Нині хочу вам нагадати такий епізод з минулого. У 1967 році я був у Львові. Зайшов до крамниці , де були вишивані сорочки і українською мовою (такою, якої вживали мої батьки) я попросио сорочку. В крамниці я почув ось таке (того не забуду до кінця мого життя) - Кагда ви в Совєцко Союзє вам нада по руски говоріть. Мні сльоза тоді лицем скотилася. Я їхав в Україну , щоправда з прикметником, все ж таки в Україну, щоб почути і поспілкуватися СВОЄЮ РІДНОЮ МОВОЮ, а почув, що почув. Тому ч Вам дуже вдячний, Пане Володимире, за те, що перекладаєте на нашу - українську мову з братньої російської навіть таких знаменитих поетів як Володимир Висоцький. Дуже дякую Вам!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-01 18:16:28 ]
"Можливо, в таких випадках, що зовсім не так вже неймовірно, варто пробувати засобами нашої прекрасної мови здійснювати оригінальні задуми краще за оригінальні тексти? Та це вже, напевно, якась форма снобізму :)"
Цілком з Вами погоджуюся, що при перекладі українською можна, при бажанні, навіть посередній текст зробити "лялечкою" і ніякого снобізму я в тому не бачу ;-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-01 18:40:14 ]
Дякую Василю, дякую Інгваре, тримаємо курс на підвищення середнього рівня і без жодного снобізму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-03 13:43:56 ]
Ось і чарівна Тетяна Мельник зауважила певні неточності, негарності, підкажіть будь-ласочка, будемо виправляти :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-03-19 00:48:51 ]
Не сподобались"невстигання"і"затягну"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-16 15:46:06 ]
Мені теж, Юрію, "затягну" не надто подобається, але нічого іншого наразі в голову не приходить...
А "невстигання" - то це певно, як нове слово, пропонується до вжитку, якщо засмакує...