Покровителі бувають різні за фахом, походженням та за вдачею. От у моєї сусідки, наприклад, покровитель – бос, він же й коханець. Бо для того, щоби він був її покровителем, вона мала погодитись на роль номер два. Але й має вона вигоди – преміальні, короткий робочий день, прикраси тощо.
А що ж до мого сусіди з квартири поруч, то у того аж три покровителі, ще й святі! Три святих Миколи протягом одного року! От де, здається, пощастило. Але ж яка тяжка ноша це для мого сусіди. Скільки разів він приходив до мене вранці, опухлий, хрипким голосом бідкуючись про своє нелегке життя із такими покровителями: "Надю, ти ж моя надія. По-послухай, дай на буханку хліба. Бо вчора ж хлопцям мусив виставлятися. Миколи ж було, ти ж розумієш, це ж діло святе. Хіба я можу образити своїх покровителів? І всім байдуже, скільки бабла я мав викинути за свою тяжку ношу їхнього покровительства. Скільки жертви, скільки жертви. Надюха!" Тут я вже сама почувалася його покровителькою, від рішення якої залежить його самопочуття.
От такий вигляд мало життя моїх сусідів. А мені було і сумно, і смішно. Аж у душі щеміло з огляду на те, що вони коять. Та одного дня, прокинувшись і усвідомивши свою самотність, я вирішила похреститися, щоби збагатити своє життя приятелем-покровителем. Пройшла всі потрібні "інстанції" церковні, та коли дійшла черга до вибору святого покровителя, на мене зійшло якесь заціпеніння. Бо здалося мені, що з покровителем, як з нареченим: з ким поведешся, від того й наберешся. От вибрала б я Йоана Хрестителя, то що ж це за життя, скажіть, панове? У пустелі, якої я й так маю досить, а потім йому ще й голову стяли за правду. Кому ж це таке треба? Я до чужих справ і носа не потикатиму. Ні. Хреститель мені не пасує. Може тоді святу Цецилію? Така чиста, невинна, покровителька музики… Але ж знову не те! Теж зазнала мученицької смерті за свою впертість. Так я метушилася, намагаючись знайти того, хто мені підходить. Нарешті подруга допомогла мені вирішити справу, вказавши на святого Августина. Пильно прочитавши його "резюме", я залишилася задоволеною – довге життя, гарне, багате як на гріхи, так і на святість, розумний, дожив до глибокої старості і помер своєю смертю, та й посаду мав що треба – єпископ! Куди вже моїй сусідці зі своїм смертним покровителем-босом! Вирішено! Буду Надією-Августиною! Звучить, як Цариця!
Звісно, мода – сильна річ. Тільки-но мої колеги дізналися, що маю покровителя, та ще якого – розпочався рух.
Ось одного дня прибігає до мене колега по роботі пані Світлана: "Надюха! Допоможи! Народила моя донька дівчинку, потрібно терміново вибрати покровительку, в честь якої й ім’я дамо. Ти у нас уже спец! Он глянь, святий Августин тобі й посаду підвищив. Допоможи! Кого вибрати?". Я, звичайно як "спец" поважним голосом промовила: "Свята Рита. Буде все життя допомагати в будь яких справах…" "А що за життя у неї було?" – нетерпляче запитала пані Світлана. "Ну-у. З чоловіком не пощастило, та й синів обоє загинули під час епідемії. Але потім!..." "Стоп! Ні! Це нам не підходить! Таке дране життя для моєї онучки?! Ні! А може Магдалину взяти? Що?" "Ваша воля. Тільки пам’ятайте, що вона була блудницею, а потім прожила все життя в самотності на пустелі." "Матір Божа…" – тільки й прошептала бідна жінка, та й пошкандибала засмучена додому ні з чим… А за деякий час дізналася я, що назвали онуку Златою. Скажу відверто: я такої святої не знаю. Тому будемо чекати, що онука пані Світлани, пройшовши скрізь усі життєві вирії – стане святою Златою. Отак.