
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
2025.08.05
16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Андрій Веселак (1988) /
Вірші
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Я помню было время - время жить:
Весь мир дышал безумно в эйфории!
В разорванных плащах моей души
Жизнь рисовала линии кривые.
Зрачков расширенных дурная глубина.
Но я искал, искал тогда такие.
Со свежим взором, без границ и дна,
С теплом расцвёвших на рассвете лилий.
И было не сорвать нас, как не рви.
Мы закаляли дружбу в этом аде,
Метаясь нервно в поисках любви,
Мечтая тихо об Эдемском саде.
Конец приходит с тиканьем часов.
Давным-давно я написал про вечность
И запер на ночь веки на засов
Лишь до утра. Иль до случайной встречи?
В пустых ладонях плыл густой туман.
Впускал я в кровь его, разбавив пылью.
А фальш улыбки, как потёкший кран.
Мне невдомёк, что это было былью.
Открой мне дверь - мне б только отдохнуть
От этих лиц, что жадно дышат в спину.
Дай разделить и глубоко вдохнуть
Хоть пять минут с тобой наполовину.
Ты не открыла. Может не сама.
Пускаю ноги в бег, а взгляд на крыши,
Где птицы сходят массово с ума,
Где ностальгия еле-еле дышит.
А завтра обязательно опять
Проснусь под дождь в своей пустой квартире.
Но для чего и для кого вставать?
Я весь разбит в свои двадцать четыре.
Вновь вспомню друга, а потом её, -
Он хоть и дальше, но немного ближе.
А за окном болтается бельё,
А за окном выглядывают лыжи.
А за окном любовь клевали птицы.
Мне б их спугнуть! Мне б воздуха! И мне бы...
Собрать стекло, что надо мной искрится -
Взлетающие вниз осколки неба.
Шутливый взор испорченных зрачков, -
Мне показалось света было мало.
Мы - дети блудные своих отцов,
Мы пили дружбу из чужих бокалов.
2012
Весь мир дышал безумно в эйфории!
В разорванных плащах моей души
Жизнь рисовала линии кривые.
Зрачков расширенных дурная глубина.
Но я искал, искал тогда такие.
Со свежим взором, без границ и дна,
С теплом расцвёвших на рассвете лилий.
И было не сорвать нас, как не рви.
Мы закаляли дружбу в этом аде,
Метаясь нервно в поисках любви,
Мечтая тихо об Эдемском саде.
Конец приходит с тиканьем часов.
Давным-давно я написал про вечность
И запер на ночь веки на засов
Лишь до утра. Иль до случайной встречи?
В пустых ладонях плыл густой туман.
Впускал я в кровь его, разбавив пылью.
А фальш улыбки, как потёкший кран.
Мне невдомёк, что это было былью.
Открой мне дверь - мне б только отдохнуть
От этих лиц, что жадно дышат в спину.
Дай разделить и глубоко вдохнуть
Хоть пять минут с тобой наполовину.
Ты не открыла. Может не сама.
Пускаю ноги в бег, а взгляд на крыши,
Где птицы сходят массово с ума,
Где ностальгия еле-еле дышит.
А завтра обязательно опять
Проснусь под дождь в своей пустой квартире.
Но для чего и для кого вставать?
Я весь разбит в свои двадцать четыре.
Вновь вспомню друга, а потом её, -
Он хоть и дальше, но немного ближе.
А за окном болтается бельё,
А за окном выглядывают лыжи.
А за окном любовь клевали птицы.
Мне б их спугнуть! Мне б воздуха! И мне бы...
Собрать стекло, что надо мной искрится -
Взлетающие вниз осколки неба.
Шутливый взор испорченных зрачков, -
Мне показалось света было мало.
Мы - дети блудные своих отцов,
Мы пили дружбу из чужих бокалов.
2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію