Червневої ночі, - короткої ночі
Сльозою туманились мамині очі.
Вслухалася мати, тривожилась мати:
- То грім десь гуркоче, чи, може, гармати?
Тривожилась мати за мить до війни -
Десь там, за громами, кохані сини.
У неї три сини у війську Червонім:
Найстарший на чатах стоїть, на кордоні;
Середній будує мости й переправи,
Навчається добре солдатської справи.
Найменший в піхоті, як є, рядовим,
Стрілецького полку він був зв'язковим.
І їм в горезвісний, у план "Барбаросса"
Й свої корективи внести довелося.
У перші ж хвилини нерівного бою
Упав прикордонник, спливаючи кров'ю.
Він матір собою тоді заслонив -
Ішла тільки перша година війни.
На схід закурились воєнні дороги,
Палали степи біля Дону і Волги.
І тут зрозумів наш бувалий солдат:
Рубіж цей - останній! Ні кроку назад!
Всі сили зібравши і волю в кулак
Він вдарив могутньо - схитнувся чужак!
І вже покотилась на захід війна
І вже над Дніпром канонада луна.
Там син середульший пірнув десь під воду,
Коли переправу понтонну наводив.
Кипіла тоді від снарядів ріка
І кров за водою червона така!
Дощі і тумани, морози й сніги,
Під Корсунем, в зашморгу, мруть вороги.
Там січа була від зорі, до зорі -
Згадають не раз Сталінград на Дніпрі!
Котилась війна до ворожих воріт,
Укотре зітхав із полегшенням світ.
Та смерть ще гуляла на бранних полях,
Війни не скінчився ще вогненний щлях.
І вже за туманами Одер синів -
Дійшов до Берліна найменший з синів.
І він розписався на стінах Рейхстагу,
А потім на поміч він рушив, на Прагу.
І - постріл останній тієї війни,
І в бронзі постали герої-сини...
...Вітрець молоденьку берізку гойда.
Вслухається мати... Синів вигляда.
1995р.