Я не шкодую, що підносив прапор
В жнива на Маркіяновій *горі,
Що від сім'ї в відриві був багато,
Не приділяв уваги дітворі.

Я не шкодую, що моливсь щоденно
За волю України перед сном,
Хоч доля гнала в пору темну
На заробітки скривдженим рабом.

Я не журюсь о тім, що кам'яниці
Панам московським зводив і ламав.
За те був битий, та не падав ница,
На власній шкірі їх батіг спізнав.

Я не шкодую, що не віз до хати
Майно розбитої комуни в слушний час,
Як деякі фальшиві депутати,
Що перші цілували йконостас.

За нелюба дав голос- президента**-
У другий тур. Прийшлося так мені,
Щоби сини мої не воювали
Супроти волелюбної Чечні.

Шкодую лише, бідна Україно,
Твоя бо доля- високосний рік,
Зневажена вдово, як попід тином
Тебе, обкрадену, розбудить плач сиріт.

Терплю, не стогну, не ридаю слізно,
Що не зборов неправди опертя,
Бо вірю- ще не вечір, ще не пізно,
Ще, сподіваюсь, вистачить життя.

І лиш тоді я свою зброю кину,
Як наші запанують в нас слова,
Як воріженьки до ноги погинуть,-
Вернусь збирать занедбані жнива.
2003
*-Маркіянова, або Біла гора, де стоїть пам'ятний хрест на честь 100річчя народження Маркіяна Шашкевича,поета,священика, будителя українства.
**-вибри Кучми 1999р.