Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Марина Цвєтаєва (1892 - 1941) /
Вірші
1930 МАЯКОВСКОМУ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1930 МАЯКОВСКОМУ
1
Чтобы край земной не вымер
Без отчаянных дядей,
Будь, младенец, Володимир:
Целым миром володей!
2
Литературная - не в ней
Суть, а вот - кровь пролейте!
Выходит каждые семь дней.
Ушедший - раз в столетье
Приходит. Сбит передовой
Боец. Каких, столица,
Еще тебе вестей, какой
Еще - передовицы?
Ведь это, милые, у нас,
Черновец - милюковцу:
"Владимир Маяковский? Да-с.
Бас, говорят, и в кофте
Ходил"...
Эх кровь-твоя-кровца!
Как с новью примириться,
Раз первого ее бойца
Кровь - на второй странице
(Известий.)
3
"В гробу, в обыкновенном тем-
ном костюме, в устойчивых, гру-
бых ботинках, подбитых желе-
зом, лежит величайший поэт
революции".
("Однодневная газета",
24 апреля 1930 г.)
В сапогах, подкованных железом,
В сапогах, в которых гору брал -
Никаким обходом ни объездом
Не доставшийся бы перевал -
Израсходованных до сиянья
За двадцатилетний перегон.
Гору пролетарского Синая,
На котором праводатель - он.
В сапогах - двустопная жилплощадь,
Чтоб не вмешивался жилотдел -
В сапогах, в которых, понаморщась,
Гору нес - и брал - и клял - и пел -
В сапогах и до и без отказу
По невспаханностям Сентября,
В сапогах - почти что водолаза:
Пехотинца, чище ж говоря:
В сапогах великого похода,
На донбассовских, небось, гвоздях.
Гору горя своего народа
Стапятидесяти (Госиздат)
Миллионного ... - В котором роде
Своего, когда который год:
"Ничего-де своего в заводе!"
Всех народов горя гору - вот.
Так вот в этих - про его Рольс-Ройсы
Говорок еще не приутих -
Мертвый пионерам крикнул: Стройся!
В сапогах - свидетельствующих.
4
Любовная лодка разбилась о быт
И полушки не поставишь
На такого главаря.
Лодка-то твоя, товарищ,
Из какого словаря?
В лодке, да еще в любовной
Запрокинуться - скандал!
Разин - чем тебе не ровня? -
Лучше с бытом совладал.
Эко новшество - лекарство
Хлещущее, что твой кран!
Парень, не по-пролетарски
Действуешь - а что твой пан!
Стоило ж в богов и в матку
Нас, чтоб - кровь, а не рассвет! -
Класса белую подкладку
Выворотить напослед.
Вроде юнкера, на Тоске
Выстрелившего - с тоски!
Парень! не по-маяковски
Действуешь: по-шаховски.
Фуражечку б на бровишки
И - прощай, моя джаным!
Правнуком своим проживши,
Кончил - прадедом своим.
То-то же, как на поверку
Выйдем - стыд тебя заест:
Совето-российский Вертер.
Дворяно-российский жест.
Только раньше - в околодок,
Нынче ж...
- Враг ты мой родной!
Никаких любовных лодок
Новых - нету под луной.
5
Выстрел - в самую душу,
Как только что по врагам.
Богоборцем разрушен
Сегодня последний храм.
Еще раз не осекся,
И, в точку попав - усоп.
Было стало быть сердце,
Коль выстрелу следом - стоп.
(Зарубежье, встречаясь:
"Ну, казус! Каков фугас!
Значит - тоже сердца есть?
И с той же, что и у нас?")
Выстрел - в самую точку,
Как в ярмарочную цель.
(Часто - левую мочку
Отбривши - с женой в постель.)
Молодец! Не прошибся!
А женщины ради - что ж!
И Елену паршивкой
- Подумавши - назовешь.
Лишь одним, зато знатно,
Нас лефовец удивил:
Только вправо и знавший
Палить-то, а тут - словил.
Кабы в правую - свёрк бы
Ланцетик - и здрав ваш шеф.
Выстрел в левую створку:
Ну в самый-те Центропев!
6
Зерна огненного цвета
Брошу на ладонь,
Чтоб предстал он в бездне света
Красный как огонь.
Советским вельможей,
При полном Синоде...
- Здорово, Сережа!
- Здорово, Володя!
Умаялся? - Малость.
- По общим? - По личным.
- Стрелялось? - Привычно.
- Горелось? - Отлично.
- Так стало быть пожил?
- Пасс в некотором роде.
...Негоже, Сережа!
...Негоже, Володя!
А помнишь, как матом
Во весь свой эстрадный
Басище - меня-то
Обкладывал? - Ладно
Уж... - Вот-те и шлюпка
Любовная лодка!
Ужель из-за юбки?
- Хужей из-за водки.
Опухшая рожа.
С тех пор и на взводе?
Негоже, Сережа.
- Негоже, Володя.
А впрочем - не бритва -
Сработано чисто.
Так стало быть бита
Картишка? - Сочится.
- Приложь подорожник.
- Хорош и коллодий.
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя.
А что на Рассее -
На матушке? - То есть
Где? - В Эсэсэсере
Что нового? - Строят.
Родители - родят,
Вредители - точут,
Издатели --водят,
Писатели -- строчут.
Мост новый заложен,
Да смыт половодьем.
Все то же, Сережа!
- Все то же, Володя.
А певчая стая?
- Народ, знаешь, тертый!
Нам лавры сплетая,
У нас как у мертвых
Прут. Старую Росту
Да завтрашним лаком.
Да не обойдешься
С одним Пастернаком.
Хошь, руку приложим
На ихнем безводье?
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя!
Еще тебе кланяется...
- А что добрый
Наш Льсан Алексаныч?
- Вон - ангелом! - Федор
Кузьмич?-На канале:
По красные щеки
Пошел. - Гумилев Николай?
- На Востоке.
(В кровавой рогоже,
На полной подводе...)
- Все то же, Сережа.
- Все то же, Володя.
А коли все то же,
Володя, мил-друг мой -
Вновь руки наложим,
Володя, хоть рук - и -
Нет.
- Хотя и нету,
Сережа, мил-брат мой,
Под царство и это
Подложим гранату!
И на раствороженном
Нами Восходе -
Заложим, Сережа!
- Заложим, Володя!
7
Много храмов разрушил,
А этот - ценней всего.
Упокой, Господи, душу усопшего врага твоего.
Савойя, август 1930
Чтобы край земной не вымер
Без отчаянных дядей,
Будь, младенец, Володимир:
Целым миром володей!
2
Литературная - не в ней
Суть, а вот - кровь пролейте!
Выходит каждые семь дней.
Ушедший - раз в столетье
Приходит. Сбит передовой
Боец. Каких, столица,
Еще тебе вестей, какой
Еще - передовицы?
Ведь это, милые, у нас,
Черновец - милюковцу:
"Владимир Маяковский? Да-с.
Бас, говорят, и в кофте
Ходил"...
Как с новью примириться,
Раз первого ее бойца
Кровь - на второй странице
(Известий.)
3
В сапогах, подкованных железом,
В сапогах, в которых гору брал -
Никаким обходом ни объездом
Не доставшийся бы перевал -
Израсходованных до сиянья
За двадцатилетний перегон.
Гору пролетарского Синая,
На котором праводатель - он.
В сапогах - двустопная жилплощадь,
Чтоб не вмешивался жилотдел -
В сапогах, в которых, понаморщась,
Гору нес - и брал - и клял - и пел -
В сапогах и до и без отказу
По невспаханностям Сентября,
В сапогах - почти что водолаза:
Пехотинца, чище ж говоря:
В сапогах великого похода,
На донбассовских, небось, гвоздях.
Гору горя своего народа
Стапятидесяти (Госиздат)
Миллионного ... - В котором роде
Своего, когда который год:
"Ничего-де своего в заводе!"
Всех народов горя гору - вот.
Так вот в этих - про его Рольс-Ройсы
Говорок еще не приутих -
Мертвый пионерам крикнул: Стройся!
В сапогах - свидетельствующих.
4
И полушки не поставишь
На такого главаря.
Лодка-то твоя, товарищ,
Из какого словаря?
В лодке, да еще в любовной
Запрокинуться - скандал!
Разин - чем тебе не ровня? -
Лучше с бытом совладал.
Эко новшество - лекарство
Хлещущее, что твой кран!
Парень, не по-пролетарски
Действуешь - а что твой пан!
Стоило ж в богов и в матку
Нас, чтоб - кровь, а не рассвет! -
Класса белую подкладку
Выворотить напослед.
Вроде юнкера, на Тоске
Выстрелившего - с тоски!
Парень! не по-маяковски
Действуешь: по-шаховски.
Фуражечку б на бровишки
И - прощай, моя джаным!
Правнуком своим проживши,
Кончил - прадедом своим.
То-то же, как на поверку
Выйдем - стыд тебя заест:
Совето-российский Вертер.
Дворяно-российский жест.
Только раньше - в околодок,
Нынче ж...
Никаких любовных лодок
Новых - нету под луной.
5
Выстрел - в самую душу,
Как только что по врагам.
Богоборцем разрушен
Сегодня последний храм.
Еще раз не осекся,
И, в точку попав - усоп.
Было стало быть сердце,
Коль выстрелу следом - стоп.
(Зарубежье, встречаясь:
"Ну, казус! Каков фугас!
Значит - тоже сердца есть?
И с той же, что и у нас?")
Выстрел - в самую точку,
Как в ярмарочную цель.
(Часто - левую мочку
Отбривши - с женой в постель.)
Молодец! Не прошибся!
А женщины ради - что ж!
И Елену паршивкой
- Подумавши - назовешь.
Лишь одним, зато знатно,
Нас лефовец удивил:
Только вправо и знавший
Палить-то, а тут - словил.
Кабы в правую - свёрк бы
Ланцетик - и здрав ваш шеф.
Выстрел в левую створку:
Ну в самый-те Центропев!
6
Советским вельможей,
При полном Синоде...
- Здорово, Сережа!
- Здорово, Володя!
Умаялся? - Малость.
- По общим? - По личным.
- Стрелялось? - Привычно.
- Горелось? - Отлично.
- Так стало быть пожил?
- Пасс в некотором роде.
...Негоже, Сережа!
...Негоже, Володя!
А помнишь, как матом
Во весь свой эстрадный
Басище - меня-то
Обкладывал? - Ладно
Уж... - Вот-те и шлюпка
Любовная лодка!
Ужель из-за юбки?
- Хужей из-за водки.
Опухшая рожа.
С тех пор и на взводе?
Негоже, Сережа.
- Негоже, Володя.
А впрочем - не бритва -
Сработано чисто.
Так стало быть бита
Картишка? - Сочится.
- Приложь подорожник.
- Хорош и коллодий.
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя.
А что на Рассее -
На матушке? - То есть
Где? - В Эсэсэсере
Что нового? - Строят.
Родители - родят,
Вредители - точут,
Издатели --водят,
Писатели -- строчут.
Мост новый заложен,
Да смыт половодьем.
Все то же, Сережа!
- Все то же, Володя.
А певчая стая?
- Народ, знаешь, тертый!
Нам лавры сплетая,
У нас как у мертвых
Прут. Старую Росту
Да завтрашним лаком.
Да не обойдешься
С одним Пастернаком.
Хошь, руку приложим
На ихнем безводье?
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя!
Еще тебе кланяется...
- А что добрый
Наш Льсан Алексаныч?
- Вон - ангелом! - Федор
Кузьмич?-На канале:
По красные щеки
Пошел. - Гумилев Николай?
- На Востоке.
(В кровавой рогоже,
На полной подводе...)
- Все то же, Сережа.
- Все то же, Володя.
А коли все то же,
Володя, мил-друг мой -
Вновь руки наложим,
Володя, хоть рук - и -
Нет.
Сережа, мил-брат мой,
Под царство и это
Подложим гранату!
И на раствороженном
Нами Восходе -
Заложим, Сережа!
- Заложим, Володя!
7
Много храмов разрушил,
А этот - ценней всего.
Упокой, Господи, душу усопшего врага твоего.
Савойя, август 1930
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
