ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Жулай (1987) / Вірші

 Так мало жінці для щастя треба.... (жартівливе)

Вчора подруга була "не сама..."
Сьогодні дзвонить: "А я зранку до церкви ходила"
"Замолювати?", - питаю.
"Ні, - відказує, - дякувати!"

реальна історія.

Вчора подруга моя каже по-секрету:
"Люба, не дзвони мені понадвечір. Себто
буду, - мовить,- не одна - щастить у реалі.
Завтра наберу сама - розповім деталі."

До обіду я терплю. Будить недоречно.
Дзвонить, правда, подруга і радо щебече.
В голосі її бадьорім - нотки грайливі.
Як же мало, в решті треба, і жінка щаслива!

Каже мені: "В ранці-рано до церкви ходила..."
"Що? - я їй відповідаю, - уже замолила?"
"Та яке?! - усе щебече, - добре і без того"
Каже: " Свічку встановила - дякувала Богу!"




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-08-19 22:04:09
Переглядів сторінки твору 3104
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.213 / 5.5  (4.782 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.261 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.839
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2013.10.05 11:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Жулай (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-19 22:05:12 ]
Дорогій подрузі. Хай щастить в реалі і надалі. А чоловікам не завадило б і замислитись...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-08-19 23:31:53 ]
Ось воно що... А народ голову ламає, чому жіноцтво таке побожне стало... Жартую. Гарно розвинуто тему, Іринко.
Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Жулай (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-19 23:37:38 ]
НМСД, з приводу побожності жіноцтва, народу треба не голову ламать, а переходити до дій. ))) Заходьте ще, Іванку.
П.С. Сенкс за "Файно"!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-08-20 08:02:37 ]
Як сказано в Декамероні Бокаччо: "Нема милішої Богові служби, ніж заганяти диявола в пекло!" Тому жіноцтво й молиться, Іване, щоб це траплялося частіше!) адий за твою подругу, Ірино!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Базів (Л.П./М.К.) [ 2013-08-20 08:55:06 ]
Пані Ірино! У Вас прекрасна підстава для хорошої гуморески. Однак, даруйте, Ви реалізували її похапцем, тому вірш вийшов сирим. Наголоси у словах "щастить", "будить", "нотки", "мені", "церкви", "уже" падають неправильно. Це забагато для одного вірша. "Врешті" та "вранці" пишуться разом (якщо мова не йде про шкільний ранець). Тричі Ви вживаєте "каже", двічі в останній строфі.
Хоча Ви можете продовжити пряму мову, замінивши "каже" на "просто" або "тільки". Трішки допрацюйте, у Вас вийде чудова гумореска. Натхнення Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-08-20 10:59:02 ]
Чудова гумореска, пані Ірино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Жулай (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-20 14:59:41 ]
Дякую усім. За зауваги, пропозиції, підказки і схвальні відгуки. Щиро дякую. Проте міняти і випраляти помилки чи редагуввати текст (кому як більше подобається. Потрібне підкреслити..) не буду. В усякому випадку, в наближчі дні. Можете вважати, що мені просто ліники. Чи, навіть, не до того.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-20 22:19:46 ]
ВАВ)))КЛАСНЮЩО)))