ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.07.08 22:59
Обабіч річки стояли Ведмідь і Заєць. "Ведмеде!"- кричить Вухань. "Що сталось?"- відлунює з того берега. "Пливи до мене, замість питать". "Навіщо? Мені й тут не зле!" "Пливи хутчіш! Важливе щось повідаю!" "Якщо так - рушаю!" Кинувся Ведм

Микола Дудар
2024.07.08 22:25
Безцінні дні у серпні не надовго
По-розкладу неділю, може й дві
Хіба якщо домовитися з Богом
Хіба якщо вклонитися вдові
Яка учора схоронила мужа
А сина обміняли… Господи
Навіщо, де цвіла учора Ружа,
Сьогодні переважно холоди?

Борис Костиря
2024.07.08 19:53
Зачаровані споруди мовчання,
Загадкові руїни сподівань.
Місто, ніби після війни,
голосить сумним камінням.
Як пробитися голосу
там, де панує занепад?
Танки проїхали містом,
сіючи зневіру і розпач.

Леся Горова
2024.07.08 15:16
Я б пішла- з автоматом, з гранатою, з тим,що було б.
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Ти пробач мені, Боже, з молитвою сплетене зло,
Що породжене злом , від якого сховатись несила!

З амазонкою зовсім не схожа- легка і м'яка ,
З мене

Козак Дума
2024.07.08 14:11
І знову у прицілі лікарі,
палати лікарняні, хворі діти!.
Гіркі спадають сльози матерів
за тих, що не устигли порадіти
ні сонця золотого промінцям,
ні співу пташки десь верховітті…
Народ чекає скорого кінця
війни цієї в очманілім у світі!.

Марія Дем'янюк
2024.07.08 11:29
Барвами літечковими
Липень малює літо.
Ранками світанковими
Небо пірнає в жито.

Чом задивилась усміхнено?
Темно-червона вишня?
То пригощає літеплом

Віктор Михайлович Насипаний
2024.07.08 09:00
В школі учень є Сашко Дришляк.
Всім хваливсь, що блогер він мастак.
Популярним в інтернеті став –
Постить фото й відео він там.
Але, певно, щось пішло не так,
Бо з’явивсь під оком враз синяк.
Кажуть, що чомусь якийсь дивак
Не туди йому поставив ла

Світлана Пирогова
2024.07.08 09:00
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Війни несамовите соло.
Горланить гучно вороже воло.

Хати-примари, вишень зойки.
Димиться темінь, суцільна темінь.
Хрипить самотня в смугах сойка.

Микола Соболь
2024.07.08 08:48
У вірші "Не оцінили" я лише висміяв одну з людських вад, але на превеликий жаль моя робота співпала з вашим скиглення до редакції майстерень щодо неоцінення нещодавно написаного якогось там «геніального» твору. Щодо закликів зробити вам мін…т, то здаєть

Микола Соболь
2024.07.08 07:29
На городі алича,
собака у буді,
ми з тобою при свічах
вечеряти будем.
Присвячу тобі вірша,
публіка зацінить,
словоблудством всі грішать,
Я ж пишу безцінне.

Козак Дума
2024.07.08 06:52
Чекає мовчки камера-обскура
в міцних руках художника сміття.
У об’єктиві світова культура –
останні миті юного життя…

Від голоду дитина помирає,
а поряд гриф – чекає на обід…
Спіймати мить у смерті колограї,

Віктор Кучерук
2024.07.08 06:24
Світлої пам’яті
Леоніда Нечипорука

Уже немає вкупі з нами
Тебе отими вечорами,
Коли від віршів і пісень
У душах більшає натхнень.
Без тебе холодно й імлисто

Іван Потьомкін
2024.07.07 21:06
«Раббі, погляньте! Лежить хтось біля єшиви!»
«Негайно ж несіть до мого покою!»
На ранок протверезивсь молодик.
Раббі запросив до столу, дав чарку на похмілля.
«Хто ти?- спитав.- Побутом яким тут опинився?»
«З Польщі я. Може, щось про Радзивіллів

Микола Дудар
2024.07.07 19:58
Коли ти в сни мої приходиш поспіх,
Торкаєшся лиця мого й мовчиш,
Це наче, вибач, вимушений постріл
Твоїх думок без дозволу божищ…

Коли твій злет запрошує у небо,
Лелечим співом манить у політ
Я відчуваю, що я, насправді, демон

Козак Дума
2024.07.07 17:38
Висока нота звилася до хмар
і аж на верхній лінії повисла.
Летіти вище їй – немає смислу,
вона собою всіх сестер «затисла»,
для неї конкурент – лише Ікар!

А унизу і подруги, й колеги,
вершки музичні, море інших нот

Євген Федчук
2024.07.07 14:07
Сидять Максим та Одарка над річкою в гаї.
Нічка трохи прохолодна, тулиться дівчина
До парубка. А у гаї соловей співає.
Хлопець її пригортає, бо ж кохає сильно.
З неба зорі підморгують, місяць човникує.
Під ту пісню солов’їну так гарно сидіти.
Перші
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Жулай (1987) / Вірші

 Пародія "Не орел!"

Недопите моє глясе.
В шибку стукає ніч і злива.
Я тобі дозволяю все.
Молода ти моя, красива.

Нагромадила купу слів -
І у двері пішла відразу...
Я прощати завжди умів -
У собі не ношу образи.

Навздогнавши твій силует
У дощі - притулився станом.
Ну, а потім ми - тет-а-тет,
Ніби вперше чи у востаннє.

Поскидали плащі на стіл.
Заважає білизна в ліжку.
Буде шал, буде танець тіл
І по спині нова доріжка…

Я прощаю тобі усе:
(Ще орел, але в сивім пір’ї)
Недопиту в кафе глясе,
Нігтів слід по душі і шкірі…
17.02.12.

http://maysterni.com/publication.php?id=73851&allcomments=1

Олексій Тичко

Недопите моє глясе.
Недоїдений бутербродик.
Я тобі дозволяю все -
на. Доїж. Поклади у ротик.

Нагромадила купу слів?
Двері грюкнули – от зараза!
Я спиняти завжди умів.
Не втекла ти іще ні разу.

Наздогнав бутерброд тебе,
маслом вляпався у сідниці.
Знав давно, що тебе гребе
Та, щоб так… Та тихіше, кицю…

Я прощаю тобі усе,
бо орел!
Ти сама, мов квочка!
Я ще там недопив глясе,
можеш сьорбнути. Трохи. Хочеш?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-09-11 23:01:13
Переглядів сторінки твору 7587
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.934 / 5.5  (4.782 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.261 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.10.05 11:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-13 08:27:55 ]
Цікава дискусія. Моє бачення: на Заході мільйони тон харчових(ще цілком придатних для споживання)залишків викидаються у відходи. Ось де справжня цивілізована дикість! Святим хліб став у ті часи, коли його вкрай бракувало: неврожай, стихія, а найбільше державна політика експропріації зерна у 30-ті роки і т. д. Але хіба інші складові нашого раціону заслуговують меншої поваги, ніж хліб. Усі вони здобуті у поті лиця і тому не заслуговують зневажливого ставлення. Відношення до їжі - не стільки возведення її у стан "святості", як вияв елементарної людської культури. Хіба можна бездумно викидати те, що є плодом нашої праці, що дає нам життя? Але ж викидають, незважаючи на "святість". Мабуть, зажерлися. А до епізоду із бутербродом, на мій погляд, треба ставитися, як до елементу пародії і не більше. Автор не пропагує розкидати направо і наліво бутерброди, таким чином демонструючи зневагу до хліба,а лиш використав один для обігравання невдалої спроби ЛГ жіночої статі розірвати стосунки із ЛГ чоловічої статі, що зрештою закінчилося їх примиренням. Не треба шукати кішку у темній кімнаті,особливо, якщо її там нема. Дякую.