ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Герасименко (1962) / Поеми

 Серпнева ніжність
Образ твору Сеансом ніжності на пляжі
Сезон купання завершаєм,
В сезон гуляння вирушаєм.
І річка шумом величавим
Співає: згинуть сили вражі –
Очеретяним Вересаєм*.

Сеансом ніжності на пляжі
Сезон купальний завершаєм.
І з мрій заплутаної пряжі
Пліт в’яжемо тим силам вражим:
Невдачам нашим і печалям.

Не будуть бити і колоти,
За рогом зникнуть на колодах.
Котеджів постаті готичні
І очерет, і груші дички,
І кагамлицької водички
М’яка, ласкава прохолода
Від них звільнились, і природа
Похмурість скинула, як одяг,
Блакить розквітла – забуяла,
Не тільки в небесах і водах –
В очах, серцях і капілярах.

І в наших грудях, в інших людях,
Які з природою з’єднались,
І ніжним поглядом голублять,
Закоханим дарують радість.

Щасливі бігають малята,
Пісок співучий їхні п’яти
Стискає трепетно-ласкаво.
Весь задоволено - пом’ятий,
Немов з ним сонце переспало.

Десь на розпечених асфальтах,
Десь на розбещених асфальтах
Юрба з отаманом Журбою.
А дотики твої, Русалко,
Легкі, мов котики вербові.

У їх веселому полоні
І хвильок схвальний плескіт слухав,
Твоїх плечей мої долоні
Торкались тополиним пухом.

Ми різні, але дивно схожі:
Обоє в пестощах – вельможі,
У ласках ми – аристократи,
Казково щедрі і багаті.

Давай всю ласку зосередим
У поглядах, щоб похвалили
І очі єті* з очеретів,
І очі янгола з хмарини.

Сеансом ніжності на пляжі
Сезон купання завершаєм.
А сонце крижі нам не пряже,
Бо стало бережно - весняним.
А чи осіннім. Річка ж каже:

–Узимку зустрічатись ніяк,
То ж кожну літню мить цінуйте.
Обійми в мріях обідніють,
І обезціняться цілунки.

Невже в угоду стужі, тузі
Почнем і в мріях економить,
І велетнів в щедротах дужих
Замінять карлиця і гномик.
Обійми, ні, не обідніють,
Не обміліють руки-ріки.
Тебе зумію в сніговіях
Осіннім золотом зігріти.

Ні, буде ніжність не по ложці,
І будуть пестощів бенкети.
І ласки, спілкування розкіш
Примножиться! Поезій злети
Повищають! В священній млості
Давай не гратися далеким.

Давай, кохана, ми поглянем
В те майбуття, яке найближче.
Я вірю, що сезон гуляння
Ні краплі розкоші не знищить.

Сеансом ніжності на пляжі
Сезон купання завершаєм.
До ніг Парижем серпень ляже,
Засяє вересень Версалем!

2011

Вересай* – Остап Вересай – відомий український кобзар
Єті*– снігова людина












    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-08-20 18:03:55
Переглядів сторінки твору 2603
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.945 / 5.5  (5.138 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.773 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2026.10.04 13:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-20 21:44:09 ]
ВАВ)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-08-22 07:07:28 ]
Ігоре! Ця поема - гімн ніжності. Скільки гарних творчих знахідок!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-23 10:38:21 ]
Дякую за гарні та ніжні слова.