Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.07
12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
2026.08.07
11:54
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
2026.08.07
07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
2026.08.06
20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Додаток до Абетки доморощених афоризмів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Додаток до Абетки доморощених афоризмів
Дороги, які не ведуть до храму, також потрібні – по них ходять
атеїсти та безбожники.
Відвага – насильство над страхом.
Генії – спритні крадії яблук із райського саду.
Життєвий шлях – дорога з одностороннім рухом.
Істина з математичної точки зору – це значення функції правди
при наближенні аргументу невідомого до нуля.
Каша в голові – броунівський рух думок.
Ковтаючи слова, важко відчути смак розмови.
Комплекси дитинства створюють дорослі проблеми.
Кохання, як жива істота, – народжується, живе, страждає і помирає.
Мета не тільки виправдовує засоби, вона їх ще й урізноманітнює.
На прикладі Феміди стає зрозумілим, як небезпечно довіряти
холодну зброю інваліду по зору.
На стику теорії та практики народжуються неперевершені коханці.
Не всі плоди цивілізації корисні для здоров'я.
Падіння яблука на голову – недостатня умова для відкриття закону
гравітації. Потрібно, щоб це була голова Ньютона.
Презумпція невинуватості, як концепція необхідності доведення
вини, очевидно, хибна, оскільки не бере до уваги первородний гріх
і його генетичні наслідки.
П'яти – віддалений куточок організму, куди в час небезпеки
звикла ховатися людська душа.
Розпуста – природа навесні.
Сліпа віра – рятівний круг у морі неуцтва.
Судочинство – один із видів злочинства в корумпованій державі.
Чим більше знаєш – тим більше запитань, чим менше знаєш – тим
більше відповідей.
Чорна діра – найкраща схованка для світлових променів.
Чужа душа – вулиця розбитих ліхтарів.
Шлях в нікуди – ходіння по колу.
Утопія – стрімка ріка з вирами та порогами.
Якщо між коханням і ненавистю один крок, то на зворотну
дорогу може й життя не вистачити.
атеїсти та безбожники.
Відвага – насильство над страхом.
Генії – спритні крадії яблук із райського саду.
Життєвий шлях – дорога з одностороннім рухом.
Істина з математичної точки зору – це значення функції правди
при наближенні аргументу невідомого до нуля.
Каша в голові – броунівський рух думок.
Ковтаючи слова, важко відчути смак розмови.
Комплекси дитинства створюють дорослі проблеми.
Кохання, як жива істота, – народжується, живе, страждає і помирає.
Мета не тільки виправдовує засоби, вона їх ще й урізноманітнює.
На прикладі Феміди стає зрозумілим, як небезпечно довіряти
холодну зброю інваліду по зору.
На стику теорії та практики народжуються неперевершені коханці.
Не всі плоди цивілізації корисні для здоров'я.
Падіння яблука на голову – недостатня умова для відкриття закону
гравітації. Потрібно, щоб це була голова Ньютона.
Презумпція невинуватості, як концепція необхідності доведення
вини, очевидно, хибна, оскільки не бере до уваги первородний гріх
і його генетичні наслідки.
П'яти – віддалений куточок організму, куди в час небезпеки
звикла ховатися людська душа.
Розпуста – природа навесні.
Сліпа віра – рятівний круг у морі неуцтва.
Судочинство – один із видів злочинства в корумпованій державі.
Чим більше знаєш – тим більше запитань, чим менше знаєш – тим
більше відповідей.
Чорна діра – найкраща схованка для світлових променів.
Чужа душа – вулиця розбитих ліхтарів.
Шлях в нікуди – ходіння по колу.
Утопія – стрімка ріка з вирами та порогами.
Якщо між коханням і ненавистю один крок, то на зворотну
дорогу може й життя не вистачити.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
