Різдво Запорошене
-----------------
Пахло соломою... пахло ще стравами,
гріло прихóдом. І казка:
шкло переплетивом (білими травами),
очі прошиті у ласку.

Стіл вишиванкою, дІдуха внесено.
Голос Молитви. Вечеря.
Сум потойбічний, та слід ненанесений...
Заколядуйте... при двéрях.

Там, на покуті спокутує... Холодно.
Миро запечене в глиці.
Запорошило Різдво... та не солодно:
гіркне кутя - гаснуть лиця.

6 Січня 1990

***
Прихід Різдва
-------------
Звик до рук молебінь.
Наче хвилі гребінь,
подалось Різдво по втіху
в Край Солом`яної Стріхи.

Місяцеві ріжки
перейшлися пішки.
Крізь розірвану кишеню
срібла висипалась жменя.

Пісня лине степом,
Сніг іде з Вертепом.
- Не сумуй, моя Ти пані,
що у пірванім жупані.

Панна Ніч привстала,
сани йому дала.
Б`ють на спів серця-дзвіночки,
Дим осель впліта віночки.

А як повернуся,
На плече схилюся -
То світитиму Звіздóю,
першим снігом, колядою.

28 Грудня 1990

***
Св. Миколай (дитячий)
---------------------
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Поспішав Дід Миколай.

З року в рік мішок за спину,
Де дарунків на родину,
Як зима розсипле стружку,
Він кладе всім під подушку:

Пів цукерочків торбини,
Апельсини, мандарини,
Та ще різної різноти.
Щось комусь, якійсь щедроти.

Що ся стало у Маринки?
Бо на личку дві сльозинки
Покотилися додолу.
-Не піду, говорить, в школу!

Ранком шусть... нема нічого.
Подаруночка такого,
Що давно уже чекала.
Лиш подушка пустувала.

-Ти не плач, моя Маринко,
Витри з личенька сльозинку.
В Дідуся дітей багато.
Задзвонив з роботи тато.

-Я його вже повстрічав,
І мені він передав
І для Тебе подарунок,
Та солодкий поцілунок.

-Так що, люба, не журися,
Та зі мною не сварися.
Власне чемній лиш дитині
Буде подарунок нині.

Нічко-ніченько сріблиста,
Він прийшов таки до міста
Через вічність, через край
Добрий Дідо Миколай.

19 Грудня 1991