Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.11
21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
2026.07.11
20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
2026.07.11
19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
2026.07.11
18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
2026.07.11
13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
2026.07.11
13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
2026.07.11
09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт
2026.07.10
21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
2026.07.10
19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
2026.07.10
15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
2026.07.10
13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
2026.07.10
12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
2026.07.10
07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
2026.07.09
22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу!
Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру
2026.07.09
19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
2026.07.09
17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Павлюк (1967) /
Публіцистика
Коли вибухне тиша
— Ігор Павлюк — справжній поет.
Не подібний до нікого з теперішніх великих.
Національний і космічний.
Дуже любить життя веселе, але при тому бачить кінець усього сущого.
Один із найкращих його віршів — «Христос».
Христос у метро. В Києві. «Стомлений революціями».
Його агітують прихильники кандидатів у депутати: «Ти за кого? За тих? Чи за тих?» А він питається: «Як їх звати?». Адже він — тесля. Тесля — це ім’я праці. А хто вони, що роблять оті, за кого належать бути?
Так про Бога ще ніхто не писав.
У поезії Ігоря Павлюка повно афоризмів. Як–от: «Маска ховає обличчя, та не ховає очей», «Чекаєм того, що вже відбулося» тощо.
Є строфи, що їх не забути:
Сонце — поганська свічка,
Цукор — весела сіль.
Постріл — то вічна тиша.
Бог — то забутий біль.
Тадей Карабович — український поет і професор — прекрасно переклав Павлюка, геніально відчув поета, якого любить і — розуміє душею.
Читаючи поезію Павлюка в перекладах Карабовича, я з окремих віршів, де Україна не названа, але незримо присутня, побачив образ сучасного духу нашого народу. Це болісний образ, але правдивий. Тут є такий вірш «Під небом України», де немає жодних патріотичних закликів, навпаки, написано, що в Україні — тиша. Але ж так написано, що ти чуєш не тишу, а те, що буде, коли тиша вибухне.
А ще є вірш «Про Перуна», який «воскресне не на третій день», але ж воскресне — неначе «двері раю, зірвані з петель».
Польська книжка Ігоря Павлюка — подія в літературі, перекладений текст успішно виділяється своїми метафорами із сучасної польської поезії, як оригінальне явище. Тож поезія Павлюка має всі дані для того, щоб її читали багатьма мовами в Європі.
2013
Контекст : http://www.umoloda.kiev.ua/number/2366/164/84170/
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Коли вибухне тиша
Польськомовний Ігор Павлюк
Дмитро Павличко
Нещодавно в Києві відбулася презентація випущеної у Польщі книжки віршів Ігоря Павлюка. Представники польських культурницьких інституцій в Україні говорили про цю книжку як про помітну подію у польському поетичному літературному процесі й навіть натякали на можливість висунення її на здобуття Нобелівської премії. На зібранні мав слово і Дмитро ПАВЛИЧКО, скорочений текст якого й пропонуємо вашій увазі:— Ігор Павлюк — справжній поет.
Не подібний до нікого з теперішніх великих.
Національний і космічний.
Дуже любить життя веселе, але при тому бачить кінець усього сущого.
Один із найкращих його віршів — «Христос».
Христос у метро. В Києві. «Стомлений революціями».
Його агітують прихильники кандидатів у депутати: «Ти за кого? За тих? Чи за тих?» А він питається: «Як їх звати?». Адже він — тесля. Тесля — це ім’я праці. А хто вони, що роблять оті, за кого належать бути?
Так про Бога ще ніхто не писав.
У поезії Ігоря Павлюка повно афоризмів. Як–от: «Маска ховає обличчя, та не ховає очей», «Чекаєм того, що вже відбулося» тощо.
Є строфи, що їх не забути:
Сонце — поганська свічка,
Цукор — весела сіль.
Постріл — то вічна тиша.
Бог — то забутий біль.
Тадей Карабович — український поет і професор — прекрасно переклав Павлюка, геніально відчув поета, якого любить і — розуміє душею.
Читаючи поезію Павлюка в перекладах Карабовича, я з окремих віршів, де Україна не названа, але незримо присутня, побачив образ сучасного духу нашого народу. Це болісний образ, але правдивий. Тут є такий вірш «Під небом України», де немає жодних патріотичних закликів, навпаки, написано, що в Україні — тиша. Але ж так написано, що ти чуєш не тишу, а те, що буде, коли тиша вибухне.
А ще є вірш «Про Перуна», який «воскресне не на третій день», але ж воскресне — неначе «двері раю, зірвані з петель».
Польська книжка Ігоря Павлюка — подія в літературі, перекладений текст успішно виділяється своїми метафорами із сучасної польської поезії, як оригінальне явище. Тож поезія Павлюка має всі дані для того, щоб її читали багатьма мовами в Європі.
2013
Контекст : http://www.umoloda.kiev.ua/number/2366/164/84170/
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
