ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Вiталiй Коротич про роман Володимира Лиса ''Маска''
Костянтин Матвієнко Політичний експерт

Коли вийшов у світ сильний історичний роман Володимира Лиса "Століття Якова", то взяв я собі за звичку дарувати цю книгу друзям на дні народження. Коли той самий автор видав пригодницький роман "Маска", я сам, за два дні прочитавши цю книгу, так само роздарував її багатьом близьким мені людям.

Одна з тих, кому, через моє наполягання, довелося стати читачем "Маски", показала роман Віталію Коротичу. Він відреагував на цей текст у кількох приватних листах. З його дозволу їх показали мені. Розмірковування Віталія Олексійовича над романом видалися мені настільки цікавими, що я попросив дозволу опублікувати їх і отримав згоду на це. Ось його роздуми:

"...Читаю "Маску"- всё-таки это скорее конспект романа, чем роман. В советское время только Загребельный умел писать толстые книги чтива на исторические темы. "Маска" скорее либретто, чем сценарий. Собирается графиня из Волыни в Петербург. В следующей главе она уже в Петербурге. Путь настолько труден и интересен, что пропустить его было нельзя. Но – пропущен. В начале самом появляется в имении некий удалой голландец, приглянулся девушке. В конце страницы выясняется, что девушка уже не девушка, а совсем от него беременна – огромный пунктир в повествовании – романы пишутся медленнее. Но этот на безрыбьи все равно хорош и нужен. Спасибо снова.

...Это как в романе-конспекте "Маска". Барыня едет из Волыни в Петербург – это же целая одиссея, отдельный роман, но надо вообразить всё самому. Граф надел свой лучший костюм – какой, как они одевались в то время? Что и из чего они ели? Автор не знает, судя по всему, какие были пистоли, не знает, что это существенно, и отделывается словами о том, что пистоль был красивый. Все практически пистолеты были штучной, ручной работы, но автору это до лампочки. Такой вот стиль. У него, боюсь, это идет от незнания

...Я с удовольствием читаю "Маску" и снова благодарю за нее, но недостаток знания мешает автору всё время. Недостает на этом скелете мяса – Вы помните, как интересно было читать описание мушкетерских или гвардейских мундиров, обстановки дворцов у Дюма или шотландских, древнебританских или каких угодно обычаев у Вальтера Скотта. Автор "Маски" поленился порыться в архивах, в областной библиотеке хотя бы, придавая настоящесть описаниям жизни своих героев – он их вынужденно схематизирует. Ближе всего по стилю к его "Маске" романы Акунина-Чхартишвили, но там же столько подробностей, а здесь ни одна улица Новограда-Волынского или Луцка не детализирована, ни об одном доме не сказано что-нибудь, могущее быть приметой эпохи и делающие события приближенными ко времени, в котором они происходят. Люди картонные из-за этого. Но все равно хорошо, даже очень, что такие книги пишутся.

...А про "Маску"- мне интересен был ход мышления автора и его сексуальные фантазии, когда он разрывал на помещице пеньюар и затыкал ей одним куском рот, а другими привязывал ее к скамейке – представляю, что у него рот был полон слюны, а то, что он не знал про пеньюар – так на Волыни их не носят – и правильно, вековая традиция.

...По мере чтения злюсь на автора "Маски", который в силу своей провинциальности потерял возможность сделать хорошее чтиво. То, что для Забужко (на обложке) он – мировой уровень, то это ее уровень. Обидно. Вспомнил, как будущая помаранчевая маска уходит от своей любовницы-помещицы. Здесь интересны варианты волынского гламура и фантазий автора. Бунтарь-любовник вначале грубо "употребляет" помещицу, которая встретила его, прямо вскочив с постели, как спала "в пеньюаре". Он, милая душа, не знает, что спят в ночных сорочках, а пеньюар – это утреннее платье. Если какой-то пеньюар и доехал до волынской глубинки, то был он баснословно дорог (еще одна упущенная глава – где и как он туда попал), шелка в то время делались из европейских стран только в Италии и так далее. Спали волынские дамы в ночных сорочках, которые бывали вышиты (еще главка о том, какое льняное или хлопковое производство было в имении). В общем, пишем, как умеем и даже сексуальные фантазии на Волыни надо бы сверять.

...Читаю "Маску" и думаю, насколько мы (Украина) выпали из исторической логики даже в литературе. Даже у грузинов был свой Константин Гамсахурдиа (отец первого президента), написавший целую кипу исторических романов, да и мы видели (помните) многосерийного "Дату Туташхиа" по роману Амиреджиби и ахали. Украинская литература не имела никаких Вальтеров Скоттов и Дюма, плохие сочинения Панька Кулиша и примитивный (хотя бы читаемый) Старицкий не в счет. В России была историческая литература до 1917го, а потом сыпанула холуйская литература вроде Алексея Толстого или патриотическое болботание Пикуля, а теперь надо всё сначала. В Украине тоже романчики Ивана Ле и Натана Рыбака скорее бы забылись... "Маска"- милая книга, но не дотягивает не только до Дюма, но и до Амиреджиби или Окуджавы, но хорошо, что она есть. Очень хорошо. И читаю с удовольствием. Оксана Забужко на обложке пишет, что это мировой класс – ничего подобного – это мировой тренд, необходимое нам направление, которое в Украине будет расти и отрабатываться еще много раз и – слава Богу.

Не буду Вас больше морочить своими литературными изысками, но за Эстерхази стало обидно – и не только за них. Добрался этот жлоб в оранжевой маске до Австро-Венгрии, но, с Волыни идя, надо же пересечь Карпаты. Как он с этим управился? Если он дуракам внушил, что он Эстерхази (хотя в тогдашнем Будапеште или Вене это все равно, что я в Киеве выдавал себя бы за Юлю Тимошенко, а самозваного князя там повесили бы сразу и на первом суку). Эстерхази по своему статусу должен был бы ездить в роскошной карете, запряженной самое малое четверкой, а то и шестеркой лошадей – он же князь, а значит, близок к императорской семье, даже родственен. Волынский Дюма понятия обо всем этом не имеет. Когда-то в Москве фотограф Плотников специализировался на парадных снимках – роскошные интерьеры, золоченые кресла и т.п. Я его называл "Тициан для бедных". Здесь тот же случай. Стыдно за Оксану Забужко, которая зовет это литературой мирового класса. Или она сознательно врет, или просто ничего не читала.

..."Маску" я бросил читать после "графа Эстерхази", потому что человек не желает знать ничего ни о старой Волыни, ни про ее окрестности, ни про Петербург, где поселяет помещицу "в переулке возле Невского проспекта", не ведая, что не было там переулков в ту пору – хоть бы для виду нашли какого-то потомка мазепинцев, строивших город на болоте..."

http://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/52878de671e3b/


Контекст : Українська Правда


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-11-17 13:26:47
Переглядів сторінки твору 2378
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 16:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-11-17 13:31:52 ]
Подробиці мають значення.
В певних колах побутує думка, що починати писати про щось є сенс лише тоді, коли автору "тематично" відомо раз в десять більше, аніж це він опише у своєму творі...
В поетичних спробах це теж яскраво помітно в моменти, коли автор вживає ті чи ті узагальнення, чи ж бо "знеособлення" без увиразнювання думки - ті "всі", "все", "когось", "щось", тощо...